Ухвала суду № 55837878, 16.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року справа №805/3217/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/3217/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області до Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» про стягнення заборгованості на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, з урахування уточнень, за період з 2004 року по березень 2015 року становить 658 492,07 грн., з яких 296 760, 82 грн. за Списком № 1; 361 731,25 грн. за Списком № 2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/3217/15-а, позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області кошти на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком №2 в сумі 658 492 грн., 07 коп.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 27/58Б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля». Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.04.2014 р. по справі № 27/58Б було змінено найменування боржника у справі Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» на Приватне акціонерне товариство «Енерговугілля». Отже, при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство на спори, що виникають у процесі проведення процедури банкрутства, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, і пенсійний орган може звернутися з відповідною заявою з грошовими вимогами до господарського суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПрАТ «Енерговугілля».

На думку, апелянта, даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства, а має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України. При цьому, відповідач посилається на правову позицію Верховного суду України, яка викладена в Постанові Судової палати у господарських справах від 2 грудня 2015 року у справі № 911/4212/14 та Постанові Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 823/4040/13-а.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом 1 інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У відповідності до пункту 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначено, що цей закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 2 Перехідних положень зазначеного Закону визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 6 «Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, (далі Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

На підставі пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для підприємств-платників 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного Фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.9 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного Фонду за місцем його реєстрації.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час дії спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідач є юридичною особою, ЄДРПОУ 32515954, відповідно до пункту 2.1.1 Інструкції є платником єдиного внеску.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача по сумам відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі положень Закону України № 1788-XII від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» ( далі Закон № 1788-XII) за період з 2004 року по березень 2015 року становить 658 492,07 грн., з яких 296 760, 82 грн. за Списком № 1; 361 731,25 грн. за Списком № 2. Позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2, картками особового рахунку по Списку № 1 та Списку № 2, копіями довідок про отриману пенсію зі Списку № 1 та Списку № 2, копіями розпоряджень про призначення пенсій.

Розрахунок заборгованості відповідачем не заперечується.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 27/58Б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2011 р. по справі №27/58Б було введено процедуру розпорядження майном ЗАТ «Енерговугілля».

Оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ «Енерговугілля» було надруковано в газеті «Урядовий курєр» № 79 від 30.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.12.2011 року по справі №27/58Б було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.04.2013 року по справі №27/58Б було введено процедуру санації ЗАТ «Енерговугілля» з особливістю санації боржника - його керівником, відповідно до ст. 53 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999 р. Керуючим санацією призначено керівника боржника ОСОБА_2. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №722 від 18.04.2013 року).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.04.2014 р. по справі № 27/58Б було змінено найменування боржника у справі - Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» на Приватне акціонерне товариство «Енерговугілля».

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 14 травня 1992 року № 2343 «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом (у редакції, чинній на час спірних відносин; далі - Закон № 2343-XII), у редакції, яка набула чинності 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Законом № 2343 (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року), не встановлено особливостей підвідомчості зазначеної категорії спорів, де стороною виступає особа, яка перебуває у процедурі банкрутства, такий позов підлягає розгляду у загальному порядку судом, до підвідомчості якого чинним законодавством віднесено відповідну категорію спорів. Отже, спір у справі виник за участю позивача як органу виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, тому вирішення цього спору віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

По справі № № 21-3122а15 від 25 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону N 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.

Колегія суддів вважає, помилковим посилання апелянта, в обґрунтування апеляційної скарги, на висновки Верховного Суду України у справах № 21-1786а14 від 6 жовтня 2015 року та № 3-1085гс15 від 2 грудня 2015 року з огляду на наступне.

По справі № 21-1786а14 від 6 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство на спори, що виникають у процесі проведення процедури банкрутства, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Між тим обставини справи № 21-1789а14 від 6 жовтня 2015 року не тотожними з обставинами даної справи. У справі № 21-1789а14 предметом позову було визнання незаконними дій Держреєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 19 грудня 2013 року N 10261070032001629 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів як таких, що вчинені з порушенням законодавства України без згоди розпорядника майна ТОВ, та зобов'язання скасувати внесений запис. У даній справі предметом позову є стягнення заборгованості на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

По справі № 3-1085гс15 від 2 грудня 2015 року, переглядалось судове рішення не з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАС України, колегія суддів Судової палати у господарських справах дійшла висновку, що Управління може звернутися у позовному провадженні з вимогами про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до ПАТ, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство останнього, до господарського суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. У вказаній справі предметом позову були поточні грошові вимоги позивача до відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, які виникли під час процедури санації ПАТ.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно пункту 7 статті 12 ГПК справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 39 пункту 1 статті 39 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З рішення по справі № 3-1085гс15 від 2 грудня 2015 року не убачається чи досягли особи, витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 2), пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

По даній справі позивач, просив суд стягнути виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 особам, які на час звернення з даним позовом до суду не досягли пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене колегія суддів вважає за неможливе у даній справі враховувати вищевказані висновки Верховного Суду України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог до відповідача про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 658 492,07 грн., з яких 296 492, 07 грн. за Списком № 1; 361 731, 25 грн. за Списком № 2, у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/3217/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/3217/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області до Приватного акціонерного товариства «Енерговугілля» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_4