Ухвала суду № 55837322, 12.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2016 рокусправа № 804/13465/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 804/13465/14 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, за участю третіх осіб Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Гвардійської КЕЧ району Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправними дії Гвардійської КЕЧ району Дніпропетровської області, які виразились в неприйнятті заходів відповідно до поданої заяви вх..№59 від 11.12.2013 року про передачу у приватну власність квартири, яку займає на підставі ордеру № 208 від 05.05.1993 року; зобовязати Гвардійську КЕЧ району Дніпропетровської області здійснити заходи по передачі у приватну власність квартири за заявою вх..№59 від 11.12.2013 року. Після початку судового розгляду справи по суті, а саме 29.01.2015р., позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій також просив скасувати рішення Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськ від 14.01.2015 року №201 і зобов'язати здійснити заходи по передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р, Наказом Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", ОСОБА_1 звернувся із заявою до Гвардійської КЕЧ Дніпропетровської області, що є уповноваженим органом приватизації в смт. Черкаське, про передачу в приватну власність квартири, в якій він проживає з 1993 р. У відповідь на звернення позивач отримав лист за підписом начальника КЕЧ, згідно якого квартира не підлягає приватизації як така, що відноситься до складу житлового фонду закритих військових містечок.

Вважає дії та рішення керівника Гвардійської КЕЧ Дніпропетровської області, правонаступником якої є відповідач, протиправними та зазначає, що вимушений звернутись за захистом своїх майнових прав на квартиру до суду.

Отже, з огляду на заявлені позовні вимоги, спір, що виник між сторонами, стосується безпосередньо питання приватизації спірної квартири.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, яка виразилась у несвоєчасному прийнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 11.12.2013 р. вх. №59 про передачу у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано протиправним та скасовано рішення №201 від.14.01.2015 року Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська по відмові в передачі у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_2, за заявою ОСОБА_1 від 11.12.2013 р. вх. №59.

Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська розглянути та прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 11.12.2013 р. вх. №59 про передачу в приватну власність квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в порядку, передбаченому Законом України Про приватизацію державного житлового фонду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначав, що відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації квартири, розташовані на територіях закритих військових поселень. Оскільки, квартира, в якій проживає позивач, знаходиться саме на території такого військового поселення, то у відповідача були відсутні правові підстави для передачі її у власність ОСОБА_1 згідно з вимогами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі, та зазначив, що суд першої інстанції безпідставно прийняв уточнення позивача до позову, оскільки така заява була подана вже під час судового розгляду справи по суті, тоді як норми ст.137 КАС України передбачають подання заяви про зміну предмету або підстави адміністративного позову виключно на стадії до початку судового розгляду справи по суті. Вважає, що первинний зміст позовних вимог не містив ознак адміністративного позову, у звязку з чим позовна заява безпідставно була прийнята до розгляду.

Крім того зазначив, що позивачем до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку Цивільного процесуального кодексу України подано позовну заяву, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із вимогою про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Інші учасники про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.1993 р. на підставі ордеру №208, виданого квартирно-експлуатаційним відділом, ОСОБА_1 був вселений у квартиру за адресою АДРЕСА_3.

11.12.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Гвардійського квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська із заявою про приватизацію вищевказаної квартири згідно до вимог Закону України Про приватизацію державного житлового фонду. Заява зареєстрована за № 59 від 11.12.2013р.

Рішенням №201 від 14.01.2015 року начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська відмовлено в оформлені передачі в приватну власність квартири за адресою АДРЕСА_3.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що за своєю природою такий спір має публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Справа адміністративної юрисдикції, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зважаючи на відсутність у діючому законодавстві поняття публічно-правового спору, його наявність визначається виходячи з критеріїв суб'єктного складу правовідносин, становища суб'єктів у правовідносинах, методу регулювання правовідносин та характеру домінуючого інтересу у правовідносинах. Так, обов'язковими ознаками наявності публічно-правового спору між учасниками певних правовідносин є підпорядкування одного учасника іншому та імперативний метод регулювання цих правовідносин.

Юрисдикція адміністративних судів, як визначено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Між тим, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності закріплені в статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", відповідно до якої приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), кімнат у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю природою мають цивільно-правовий характер, оскільки виникають із житлових відносин, так як пов'язані з набуттям громадянином нерухомого майна - квартири у приватну власність шляхом її приватизації.

Крім того, Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема статтею 15 передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відтак, правовідносини, що виникають із житлових відносин носять приватно - правовий характер, що помилково не врахував суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14.

Щодо доводів апелянта відносно необґрунтованого прийняття судом першої інстанції уточненого позову ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 КАС України передбачена можливість подання заяви про зміну предмету або підстави адміністративного позову виключно на стадії до початку судового розгляду справи по суті.

Суд, прийнявши заяву позивача про уточнення позовних вимог, порушив вимоги процесуального законодавства, оскільки така заява була подана вже на стадії судового розгляду справи.

Поряд з цим, виходячи зі змісту вказаної заяви, суттю позову так і залишаються вимоги, які стосуються житлових відносин та прав позивача, що за своєю природою відносяться до категорії житлових спорів, а відтак не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

На виконання приписів частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів розяснює позивачеві, що розгляд його позову щодотапередачі в приватну власність квартири в порядку приватизації віднесено до юрисдикції місцевого загального суду і має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,203,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 804/13465/14 - скасувати.

Провадження у справі № 804/13465/14 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, за участю третіх осіб Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 22.01.2016р.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун