Ухвала суду № 55837236, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 808/9586/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Трахт К.О.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року

у справі № 808/9586/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог(а.с.62) просив:

-скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідача за №Ф-897-У від 28.11.2014;

-скасувати рішення №541 від 23.12.2014;

-скасувати податкові повідомлення-рішення за №0013801702, НОМЕР_1 від 23.12.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності, є неправомірними та необґрунтованими, зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів. Так, відповідачем припущено перекручування фактів, в результаті чого неправомірно визначено заниження доходу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 адміністративний позов задоволено. Виходячи з досліджених первинних документів, наданих позивачем, а також з урахуванням аналізу норм податкового законодавства, судом визнано наявним у позивача право на формування витрат та податкового кредиту. Щодо нарахованого позивачем єдиного внеску, судом зазначено, що оскільки при обчисленні єдиного внеску останній керувався задекларованим доходом, а дохід позивача визначено вірно, то відповідно твердження податкового органу щодо заниження позивачем єдиного внеску є безпідставним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що перевіркою первинних документів обліку, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та даних руху коштів по розрахунковому рахунку самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено порушення п.п.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.177.1, п.177.2 ст. 177, п.п.176.1 «а» п.176.1 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI: декларація про майновий стан та доходи за 2013 рік надана з перекрученими (недостовірними) даними, а саме: до складу доходу не включена оплата за реалізовані товарно-матеріальні цінності в сумі 16923,00 грн., що надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_2 РАЙСТО в сумі 20 307,60грн., у т.ч. сума без урахування ПДВ 16923,00грн., сума ПДВ 3384,60грн. На дату складання акту позивачем не було надано письмових пояснень або підтверджуючих документів щодо задекларованого доходу операційної діяльності, що на думку відповідача свідчить про завищення валового доходу за 2013 рік. Крім того, відповідач наголошує, що перевіркою документів первинного обліку (накладних, квитанцій, чеків, рахунків-фактур) книги обліку доходів та витрат, первинних банківських документів встановлено, що витрати операційної діяльності за вересень 2013 року фактично становлять без урахування ПДВ 20856,50грн. Розбіжність між даними обліку позивачем та результатами перевірки без урахування ПДВ становить 53715,00грн. Отже результатам перевірки встановлено, що витрати позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 фактично становлять 378489,00грн. а не 432204 грн. як задекларовано позивачем.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Токмацькою ОДПІ проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД-ФО ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складений акт № 1295/172/НОМЕР_2 від 28.11.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139, п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п.п. 176.1 «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму - 11779,06 грн., в тому числі по періодах: податок з доходів від підприємницької діяльності фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 11779,06 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму - 4145 грн., в тому числі, по податкових періодах: за січень 2013 року занижено ПДВ в сумі 354 грн.; за березень 2013 року занижено ПДВ в сумі 350 грн.; за квітень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 391 грн.; за травень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 589 грн.; за червень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 476 грн.; за серпень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 408 грн.; за вересень 2013 року занижено ПДВ в сумі -811 грн.; за жовтень 2013 року занижено ПДВ у сумі - 220 грн.; за листопад 2013 року занижено ПДВ в сумі - 208 грн.; за грудень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 338 грн.

- ст. 7, ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого не сплачено (не перераховано) єдиний внесок за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 26920,14 грн., у тому числі по податковим періодам: єдиний внесок за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму - 26920,14 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- вимогу № Ф-897У від 28.11.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26920,14 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 541 від 23.12.2014, яким визначено штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1346,01 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_3 від 23.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5181,25 грн., у т.ч. за основним платежем 4145 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1036,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 23.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 14723,83 грн., у т.ч. за основним платежем 11779,06 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2944,77 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Стосовно порушень, допущених при формуванні позивачем валового доходу, в акті перевірки від 28.11.2014 зазначено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивачем задекларовано дохід у суму 456804 грн.

При цьому підприємницька діяльність позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 проводилась на загальній системі оподаткування.

Перевіркою правильності визначення доходу від операційної діяльності

відображеного в декларації про доходи в ході перевірки встановлено заниження доходу від операційної діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 16923 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок самозайнятої особи.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданій декларації про майновий стан і доходи Розділу 1 «Доходи від провадження господарської діяльності графи 3 додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 456 804 грн., на підставі первинних облікових документів, банківських первинних документів, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій, книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження валового доходу всього у сумі 16 923 грн.

Перевіркою первинних документів обліку, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та даних руху коштів по розрахунковому рахунку самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено, що декларація про майновий стан та доходи за 2013 рік надана до Токмацької ОДПІ з недостовірними даними, а саме: до складу доходу не включена оплата за реалізовані товарно-матеріальні цінності в сумі 16 923 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_2 РАЙСТО (код ЄДРПОУ - 01752185) в сумі - 20 307,60 грн., у т. ч. сума без урахування ПДВ 16 923 грн., сума ПДВ 3 384,60 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що підприємцем в порушення п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177, п.п.«а» п.176.1 ст.176 ПК України занижено валовий дохід за 2013 рік на суму без урахування ПДВ 16 923 грн. та фактично становить 473727 грн., а не 456804 грн., як задекларовано позивачем (а. с.14 на зв.-15).

З акту перевірки вбачається, що дане порушення полягає у не включенні підприємцем до складу валових доходів оплат у певні місяці 2013 року (січень, березень-червень, серпень, жовтень-грудень) сум від ОСОБА_2 РАЙСТО за оплату реалізованих ТМЦ відповідно платіжних доручень, датованих відповідними місяцями 2013 року (а. с.133-136).

Відповідно до п.п.«а» п.176.1 ст.176 ПК України (в редакції на 2013 рік) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Стаття 164 ПК України визначає базу оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

У п.п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (п.177.4 ст.177 ПК України).

Розділ ІІІ Податкового кодексу України регулює порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Разом з цим, з наведених норм (які зазначені в акті перевірки як порушені позивачем при формуванні валових доходів) вбачається, що жодна з них безпосередньо не стосується процедури формування валових доходів, дати виникнення права у платника податків на їх формування.

Позивач вищезазначені висновки відповідача спростовує, зазначаючи, що податковим органом допущено перекручування фактів, в результаті чого неправомірно визначено заниження доходу, оскільки дані щодо грошових надходжень, начебто не включених до складу доходів у певних місяцях 2013 року відносяться до інших, попередніх податкових періодів, які відповідачем ніяким чином не досліджувались. Крім того, цифри, наведені відповідачем, не відповідають даним книг обліку.

Суд першої інстанції з огляду на подані позивачем докази дійшов висновку про відсутність порушення позивачем при формуванні доходів за рахунок сум, отриманих від ОСОБА_2 РАЙСТО у січні, березні-червні, серпні, жовтні-грудні 2013 року.

Всупереч вимогам п.4 ч.2 ст.187 КАС України відповідач в апеляційній скарзі, фактично наводячи акт перевірки, не зазначив, у чому саме полягає неправильність чи неповнота встановлення обставин у справі, висновків суду першої інстанції щодо даного порушення не спростував.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177, пп.«а» п.176.1 ст.176 ПК України щодо заниження валового доходу на суму без урахування ПДВ 16923 грн.

Стосовно порушень, допущених при формуванні позивачем витрат, в акті перевірки від 28.11.2014 зазначено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 самозайнятою особою ОСОБА_1 задекларовано витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу в сумі без урахування ПДВ - 432204 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено завищення витрат на суму 53715 грн.

Перевіркою відображених показників Розділу 1 «Доходи від провадження господарської діяльності» граф 4, 5, 6 додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 432204 грн. на підставі первинних облікових документів, банківських первинних документів, книг обліку доходів та витрат самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено завищення валових витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 53 715 грн., у т. ч. за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 в сумі - 53715 грн., чим порушено п.п.176.1 «а» п.176.1 ст.176, п.177.2. п.177.4 ст.177 , п.138.1 ст.138 ПК України, а саме: до складу витрат за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 самозайнятою особою ОСОБА_1 включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу, а саме:

- за вересень 2013 р. згідно книги обліку доходів та витрат самозайнятої особи ОСОБА_1, зареєстрованої в ОСОБА_2 відділенні Токмацької ОДПІ від 01.12.2012 № 4 відображено дохід без урахуванням ПДВ в сумі 28 040,83 грн., витрати відображені без урахування ПДВ в сумі 79 806,30 грн., тобто витрати у вересні 2013 року не відповідають сумі отриманого доходу (а. с.15-16).

Отже за позицією відповідача суть порушення полягає у тому, що відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, в звязку з чим будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємництво», тобто виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Таку позицію відповідача колегія суддів вважає помилковою, такою, що не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки, як вбачається з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Таким чином, звітним періодом для фізичної особи-підприємця є рік і загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України), тому висновки податкового органу про невідповідність витрат сумі отриманого доходу на підставі дослідження даних одного лише місця (вересня 2013 року) не узгоджуються з наведеними нормами щодо річного базового періоду для платників податку на доходи фізичних осіб.

З наведеного не вбачається доведення відповідачем порушення п.п.176.1 «а» п.176.1 ст.176, п.177.2. п.177.4 ст.177, п.138.1 ст.138 ПК України щодо завищення позивачем витрат на суму 53715 грн.

Отже, відповідачем, як субєктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Стосовно порушень, допущених при формуванні позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість, в акті перевірки від 28.11.2014 зазначено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 підприємцем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість з урахуванням коригувань у сумі 91837 грн.

Перевіркою первинних банківських документів, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, даних Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про джерела доходів фізичної особи-підприємця, програми автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДП встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 670 грн., сума ПДВ 3 334 грн., у т. ч. по податковим періодам: за січень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 354 грн.; за березень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 350 грн.; за квітень 2013 занижено ПДВ в сумі 391 грн.; за травень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 589 грн.; за червень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 476 грн.; за серпень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 408 грн.; за жовтень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 220 грн.; за листопад 2013 р. занижено ПДВ в сумі 208 грн.; за грудень 2013 р. занижено ПДВ в сумі 338 грн., чим порушено п.187.1 ст.187 ПК України, оскільки згідно даної норми датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а саме: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків як оплата товарів, що підлягають постачанню.

При цьому з акту перевірки (а. с.17-120) вбачається, що виявлене порушення стосується тих же господарських операцій з отримання позивачем коштів від ОСОБА_2 РАЙСТО за реалізовані ТМЦ, за якими, як вважає податковий орган, підприємцем невірно було сформовано валові доходи у січні, березні-червні, серпні, жовтні-грудні 2013 року.

Колегія суддів наведені висновки податкового органу вважає безпідставними.

Положення п.187.1 ст.187 ПК України передбачають, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з вищенаведених подій, що сталася раніше, а не виключно дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг.

При цьому відповідачем в акті перевірки не встановлено, що при реалізації вищевказаних господарських операцій раніше сталось зарахування коштів від ОСОБА_2 РАЙСТО на банківський рахунок позивача як оплата ТМЦ, а не відвантаження товарів ОСОБА_2 РАЙСТО.

Крім того, в акті перевірки при викладенні порушення щодо валового доходу відповідачем зазначалось про реалізацію позивачем ОСОБА_2 РАЙСТО ТМЦ на загальну суму без урахування ПДВ 16923 грн., сума ПДВ 3384,60 грн., в той час як при викладенні порушення щодо податкового зобовязання відповідачем зазначалось про реалізацію позивачем ОСОБА_2 РАЙСТО ТМЦ на загальну суму без урахування ПДВ 16670 грн., сума ПДВ 3334 грн. за одні й ті ж періоди, що свідчить про наявність розбіжностей, про які зазначає також позивач і які відповідачем в апеляційній скарзі ніяким чином не спростовуються.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає недоведеним порушення позивачем п.187.1 ст.187 ПК України щодо заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 3334 грн.

Стосовно порушень, допущених при формуванні позивачем податкового кредиту, в акті перевірки від 28.11.2014 зазначено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 підприємцем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість, з урахуванням коригувань в сумі ПДВ 63 190 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено його завищення всього у сумі 811 грн., в тому числі за вересень 2013р. у сумі 811 грн., оскільки в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит не підтверджено документально на суму ПДВ у сумі 811 грн.

Так, перевіркою податкових накладних, додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», реєстру податкових накладних встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 у вересні 2013 р. сформовано податковий кредит за рахунок контрагента ТОВ «КВК» (код ЄДРПОУ 36499654) на суму без урахування ПДВ 48 906,75 грн., ПДВ у сумі 9781,35 грн.

До перевірки надані документи первинного обліку, податкові накладні на придбання ТМЦ від контрагента ТОВ «КВК» на суму без урахування ПДВ -44851,75 грн., ПДВ у сумі 8970,35 грн. На момент перевірки не підтверджено документами первинного обліку, податковими накладними, розрахунковими документами придбання ТМЦ від контрагента ТОВ «КВК» на суму без урахування ПДВ 4055 грн. ПДВ у сумі 811 грн. Згідно додатку 5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» за вересень 2013 р. встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ТОВ «КВК» та податкового кредиту самозайнятої особи ОСОБА_1 в розмірі 811 грн.

Таким чином, по результатам перевірки встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2013 р. на суму без урахування ПДВ 4055 грн., ПДВ у сумі 811 грн.

У п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З податкової звітності підприємця з податку на додану вартість за вересень 2013 року (а. с.150-154) вбачається, що до податкового кредиту вересня 2013 року включений податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «КВК» (ТОВ «Кримська водочна компанія), на суму 76,40 грн. та 796 грн. (всього 872,40 грн.) (а. с.154 на зв.), що підтверджено відповідними податковими накладними (а. с.140, 149).

При цьому колегія суддів зауважує, що дані бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не можуть нести для суду доказового значення щодо показників податкової звітності, оскільки по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє самого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не являється.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає недоведеним наявність порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ 811 грн.

Отже, відповідачем, як субєктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 23.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В акті перевірки від 28.11.2014 також зазначено, що перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску, встановлено його заниження на загальну суму 26920,14 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 26920,14 грн., чим порушено ст.ст.7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Стаття 7 Закону № 2464-VI визначає базу нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.11 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У ч.ч.1, 3, 4 ст.25 Закону № 2464-VI встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Отже з огляду на те, що нарахування єдиного внеску здійснюється на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, предметом дослідження в даному випадку є обставини, що стосуються питання правомірності формування позивачем чистого оподатковуваного доходу.

Як встановлено вище виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем не доведено встановлене в ході перевірки порушення при декларуванні позивачем доходу, що, відповідно, спростовує і висновки податкового органу про заниження позивачем єдиного внеску.

Отже винесення відповідачем вимоги № Ф-897У від 28.11.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26920,14 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 541 від 23.12.2014 є безпідставним.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 808/9586/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко