Ухвала суду № 55837154, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 804/19993/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Трахт К.О.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року

у справі № 804/19993/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався на порушення позивачем п.п.276.3.3 п.276.3 ст.276 ПК України в частині незастосування коефіцієнту 1,5 при розрахунку оренди за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення та п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України в частині нарахування та сплати орендної плати в розмірі, що є меншим, ніж трикратний розмір земельного податку. Позивач такі донарахування вважає протиправними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню, оскільки у випадку, коли вже після укладення договору оренди законодавством змінено розмір земельного податку, це є лише підставою для перегляду та зміни умов договору оренди, і не може бути підставою для донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що починаючи з 01.01.2011 платник податків повинен сплачувати оренду плату у відповідності до вимог Податкового кодексу України, у т.ч. і до моменту внесення відповідних змін договору оренди земельної ділянки, тому, зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень п.п.288.5.2 та 288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що судом не досліджено всі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, не враховано, що позивачем при розрахунку розміру орендної плати за землю за період з 01.09.2011 по 30.06.2014 керувався відповідними положенням договору оренди земельної ділянки.

Позивач наполягає на тому, що аналіз законів України, які встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками, свідчить, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження, а тому визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватись іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки. Позивач зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо неврахування при розрахунку розміру орендної плати в декларації нормативної грошової оцінки, що набрала чинності з 01.01.2011, спростовується іншим твердженням цієї ж постанови, де вказується, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також те, що нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років. Також судом першої інстанції зазначено, що законодавець не передбачив можливості орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або можливі її результати, в звязку з чим ставити в провину підприємству невиконання дій, на які воно не може впливати є протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В ході розгляду апеляційної скарги позивачем надані письмові пояснення (а. с.124-126), в яких останнім наведено додаткові доводи, які не були визначені позивачем в якості обґрунтування позову, відповідно, не досліджувались в суді першої інстанції, що зазначена у висновку сума донарахованого зобов'язання не відповідає сумі, зазначеній в підсумковій таблиці № 4 акту перевірки, також відповідно до цієї ж таблиці сума 8783,20 грн. донарахована виключно за період з 01.09.2011 по 18.05.2012, а не за весь період,що перевірявся, - з 01.09.2011 по 30.06.2014, про що також відсутні посилання у висновку до акту перевірки. При проведені перевірки відповідачем не здійснено перерахунку задекларованих товариством показників в податковій декларації за 2012 рік з урахуванням закінчення договору оренди. Крім того, стосовно розрахунку грошових зобовязань зазначено про неврахування відповідачем того, що після завершення строку дії договору оренди ТОВ «АТБ-торгстрой» до закінчення 2012 року продовжувало сплачувати орендну плату, яка в 2,5 рази перевищує розмір земельного податку, який, на думку податкового органу, мало сплачувати товариство з моменту завершення договору оренди. Стосовно строку визначення грошових зобовязань скаржник зазначив, що враховуючи подання ТОВ «АТБ-торгстрой» 24.01.2011 податкової декларації з плати за землю за 2011 рік, відповідач помилково відраховує 1095-денний термін з граничного строку сплати грошових зобов'язань, а відтак донарахування грошового зобов'язання з орендної плати за 2011 рік є протиправними.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

За правилами ч.3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 18.05.2007 між ТОВ «АТБ-торгстрой» (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі, зареєстрований у ДМВ ДРФ Центру ДЗК 02.08.2007 за № 040710400394 (а. с.10-17).

За умовами вказаного договору Орендарю надано в оренду на 5 років земельну ділянку, розташовану по вул.Каруни, 129Б, площею 0,0632 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору - 408301,45 грн. (п.п.1.1, 2.1, 2.3). Договір укладено на 5 років (п.3.1 Договору).

У п.5.2 Договору зазначено, що цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення.

Згідно п.4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з розмірі 2,5 відсотка її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.4.3 Договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

У п.4.8 Договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі, зокрема:

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- в інших випадках, передбачених законом.

Земельну ділянку за Договором передано Орендарю за актом приймання-передачі від 18.05.2007 (а. с.18).

ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «АТБ-Торгстрой» з питань дотримання вимог законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю за період вересень 2011 року - червень 2014 року, за результатами якої складено акт № 2388/04-61-22-01/32010549 від 05.09.2014 (а. с.19-23).

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.288.5.1 п.288.1 ст.288, п.289.1 ст.289 та п.102 ст.102 ПК України товариством занижено розмір податкового зобовязання з орендної плати за землю за період вересень 2011 року - червень 2014 року, розмір заниження складає 87783,20 грн. (а.с.23).

На підставі акту перевірки ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська 24.10.2014 винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким товариству за порушення п.50.1 ст.50, п.п.288.5.1 п.288.1 ст.288 та п.289.1 ст.289 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 10979 грн., з яких 8783,20 грн. - за основним платежем, 2195,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.24).

За розрахунком, наведеним в акті перевірки, сума орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,0632 га визначена відповідачем за період вересень 2011 року травень 2012 року з урахуванням договору оренди землі терміном дії з 18.05.2007 по 18.05.2012 (як зазначено відповідачем), даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку землі № 6094 від 29.12.2010, і повинна складати щомісячно за вказаний період вересень 2011 року квітень 2012 року включно 3497,35 грн., травень 2012 року (з 01.05.2012 по 18.05.2012) 1128,18 грн., тоді як за даними податкових декларацій щомісячний платіж визначений позивачем в розмірі 1942,97 грн.

Встановлюючи факт заниження позивачем розміру орендної плати за землю, відповідачем допущено арифметичну помилку, саме: за період вересень грудень 2011 року відповідачем визначено відхилення в розмірі 3217,52 грн., тоді як вірним є 6217,52 грн., що вплинуло на загальну суму визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобовязання в сторону зменшення.

Приймаючи до уваги, що допущена відповідачем арифметична помилка не має наслідком зайве нарахування позивачеві суми грошового зобовязання з орендної плати за землю, апеляційний суд вважає, що вказана обставина не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 № НОМЕР_1.

Спірним в межах даної справи є правильність визначення розміру орендної плати за землю комунальної власності з огляду на приписи Податкового кодексу України.

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № НОМЕР_1 в судовому порядку, позивач посилався виключно на невідповідність здійсненого податковим органом розрахунку умовам укладеного 18.05.2007 позивачем договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати за землю.

Як вбачається з акту перевірки, розрахунок суми орендної плати за земельну ділянку в розмірі 0,0632 га з урахуванням договору оренди землі, даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 29.12.2010 № 6094, складає:

297,68 (базова вартість одного кв.м землі у м. Дніпропетровську за період 2010-2014 роки)* 2,51 (зональний коефіцієнт)* 079 (сукупний локальний коефіцієнт)* 2,5 (коефіцієнт функціонального використання) = 932626,08 грн. (грошова оцінка земельної ділянки у рік).

932626,08 грн. * 1,5 % (ставка земельного податку) = 13998,39 грн. (розмір земельного податку)

13989,39 грн. (розмір земельного податку) * 3 (розмір орендної плати згідно п.288.5.1 ПК України) = 41968,17 грн.

41968,17 грн./12 (місяців) = 3497,35 грн. (середньомісячна сума орендної плати за землю).

Виходячи з вказаного розрахунку, допущені в акті перевірки арифметичні помилки, описки на суть спірних відносин не вливають.

Також судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовується сторонами, що грошові зобов'язання, які визначені в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні, стосуються періоду вересень 2011 року - травень 2012 року.

На час укладення договору оренди землі діяв Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 №2335-ХІІ, який втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

З 01.01.2011 питання оподаткування земельних ділянок та сплати орендної плати за землю урегульоване Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Відповідно п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

З наведених норм вбачається, що орендна плата за землю за своєю правовою природою є податком, контроль за справлянням якого, а отже і відповідністю розміру чинному законодавству, покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За правилами пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У відповідності до пп.276.3.3 п.276.3 ст.276 ПК України, яка діяла на час спірних правовідносин), податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

Зокрема, відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273 ,276 цього Кодексу.

Враховуючи те, що плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Отже, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Підставою для нарахування вказаного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК України).

Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (п.п.271.1.1, 271.1.2 п.271 ст.271 ПК України).

За визначенням п.п.14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З положень статті 15 Закону № 1378-IV вбачається, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч.2 ст.18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

При цьому, не зважаючи на двосторонній характер укладеного договору оренди, законодавець не передбачив можливості для орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або на її результати.

Відповідно до ст.23 Закону № 1378-IV технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За приписами ст.ст.125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджено Типовий договір оренди землі, з пункту 9 якого вбачається, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Також з пункту 13 Типового договору оренди землі вбачається, що розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Позивачем не заперечується, що у поданих деклараціях з орендної плати на землю ним вказувався розмір орендної плати у 2011, 2012 роках без урахування наведених вище приписів Податкового кодексу України.

При цьому позиція позивача, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження, а тому визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватись іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки, є помилковою, оскільки з аналізу наведених норм випливає, що положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать Податковому кодексу України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватись та мати пріоритет над нормами вказаного Кодексу, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Тобто, враховуючи законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням відповідних приписів ПК України та розміру грошової оцінки земельних ділянок.

Наведене свідчить про наявність у відповідача законних підстав для збільшення товариству грошового зобовязання за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги визначені позивачем межі позовних вимог, обставини, якими позивач ці вимоги обґрунтовує, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову товариства є обґрунтованою і правомірною.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 804/19993/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко