Ухвала суду № 55835816, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/9991/16084/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Пролетарському районі міста Донецька

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року

у справі № 2а-20607/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка»

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 12 травня 2010 року № 0000092301/0 та № 0000082301/0; від 07 червня 2010 року № 0000092301/1 та № 0000082301/1; від 12 травня 2010 року №0000092301/2 та № 0000082301/2 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 18 жовтня 2010 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року було скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька: від 12 травня 2010 року №0000092301/0, від 07 червня 2010 року № 0000092301/1, від 12 травня 2010 року №0000092301/2, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 145548,00 грн.; від 12 травня 2010 року № 0000082301/0, від 07 червня 2010 року № 0000082301/1, від 12 травня 2010 року № 0000082301/2, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73403,00 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька провела планову виїзну перевірку ТОВ «Електроналадка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 1446/23-2/31386990 від 26 квітня 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 5.7.14 пункту 5.7 статті 5, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 102378,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року - занижено на 45331,00 грн., за 4 квартал 2008 року - завищено на 142,00 грн., за 4 квартал 2009 року - занижено на 57189,00 грн.; вимоги підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 48935,00 грн., у тому числі: за квітень 2009 року - 30834,00 грн., за травень 2009 року - 4261,00 грн., за липень 2009 року - 13840,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач (замовник) неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг по підготовці персоналу, наданих йому ДП «Сіменс Україна» (виконавцем) згідно договору про надання послуг № 5А907844 від 05 вересня 2007 року, а також вартість послуг, наданих йому ТОВ «Строй Вінд» (виконавцем) згідно договору про надання послуг від 12 лютого 2009 року, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких послуг, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки вказані послуги в подальшому не використовувались у господарській діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами.

12 травня 2010 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Електроналадка» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 145548,00 грн., у тому числі: 102378,00 грн. - за основним платежем, 43170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 травня 2010 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Електроналадка» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 73403,00 грн., у тому числі: 48935,00 грн. - за основним платежем, 24468,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2010 року № 0000092301/1 та № 0000082301/1, від 12 травня 2010 року №0000092301/2 та №0000082301/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковий орган правомірно визначив позивачу податкові зобов'язання згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки послуги, які були предметами договорів, укладених позивачем із ДП «Сіменс Україна» та ТОВ «Строй Вінд», не могли були використані у рамках виконання позивачем як виконавцем своїх зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «Сервіс-Інвест», від 01 березня 2007 року № 53/Р-2007 та від 16 травня 2008 року №05161Р/2008 від 16 травня 2008 року, оскільки договори зі ТОВ «Сервіс-Інвест» були укладені позивачем раніше.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні реквізити, пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Електроналадка».

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України визначила ТОВ «Електроналадка» здійснює такі види діяльності, зокрема: виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури; монтаж електророзподільної та контрольної апаратури; діяльність у сфері інжинірингу; електромонтажні роботи (т.1 арк. справи 65).

05 вересня 2007 року між ТОВ «Електроналадка» (замовником) та ДП «Сіменс Україна» (виконавцем) був укладений договір про надання послуг по підготовці персоналу № 5А907844, відповідно до умов якого (в редакції додаткових угод № 1 від 26 вересня 2007 року та № 2 від 30 червня 2008 року): замовник доручає та оплачує, а виконавець надає послуги по підготовці чотирьох спеціалістів замовника по питаннях експлуатації мікропроцесорних пристроїв релейного захисту Siprotec4 виробництва Siemens AG (пункт 1.1 статті 1); послуги будуть надані в учбовому центрі департаменту PTD фірми Siemenc (Німеччина) у період з 01 березня 2008 року по 01 червня 2008 року в об'ємі 40 робочих годин (пункт 1.2 статті 1 договору); загальна вартість робіт, наданих виконавцем, становить 129600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 21600,00 грн.) (пункт 2.1 статті 2 договору); вартість послуг оплачується замовником наступним чином: 50% загальної вартості, що складає 64800,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість), протягом п'яти банківських днів після підписання договору; платіж в заключний розрахунок в розмірі 50% від загальної вартості послуг, що становить 64800,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість), здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів після виставлення виконавцем рахунку на оплату (пункт 2.1 статті 2 договору); протягом п'яти робочих днів після закінчення надання послуг замовник та виконавець підписують акт приймання робіт, наданих по цьому договору (пункт 3.1 статті 3 договору); договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та діє до 31 липня 2008 року (пункт 8.1 статті 8 договору).

19 вересня 2007 року та 14 січня 2008 року позивач перерахував на користь ДП «Сіменс Україна» грошові кошти в рахунок оплати вартості послуг у повному обсязі (т.1 арк. справи 140-141), а ДП «Сіменс Україна» 19 вересня 2007 року та 14 січня 2008 року виписало на користь позивача податкові накладні (т.1 арк. справи 142-143).

01 липня 2008 року сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі послуг № 1 (т.1 арк. справи 139).

12 лютого 2009 року між ТОВ «Електроналадка» (замовником) та ТОВ «Строй-Вінд» (виконавцем) був укладений договір про надання послуг № 12/2-ОБ/2009, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику наступні послуги, а саме: організувати навчання персоналу ТОВ «Сервіс-Інвест» на заводі Концерну «АВВ» по виробництву приладів мікропроцесорних релейних захистів високовольтного обладнання по курсу «SЕР-602 А REL 670» в м. Ватерас (Швеція) з 20 квітня 2009 року по 24 квітня 2009 року включно. Кількість персоналу, який буде навчатися, - чотири чоловіка (пункт 2.1 сттат 2 договору); вартість послуг складає 243041,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 40506,83 грн. (пункт 3.1 статті 3 договору); акт про надані послуги підписується сторонами до 25 числі місяця, наступного за колендарним місяцем, в якому фактично надавались послуги (пункт 3.2 статті 3 договору).

09 квітня 2009 року та 03 грудня 2009 року позивач перерахував на ТОВ «Строй-Вінд» грошові кошти в рахунок оплати вартості послуг у повному обсязі (т.1 арк. справи 162-163), а ТОВ «Строй-Вінд» 09 квітня 2009 року та 14 травня 2009 року виписало на користь позивача податкові накладні (т.1 арк. справи 164-165).

14 травня 2009 року сторонами був складений та підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000048 (т.1 арк. справи 160).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Положеннями підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що вказані послуги в подальшому не використовувались у господарській діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами.

Як зазначалося вище, факт виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами від 05 вересня 2007 року про надання послуг по підготовці персоналу № 5А907844 (з ДП «Сіменс Україна») та від 12 лютого 2009 року про надання послуг № 12/2-ОБ/2009 (з ТОВ «Строй-Вінд») підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, податковими накладними.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що послуги, які придбавались позивачем у ДП «Сіменс Україна» та у ТОВ «Строй-Вінд», були призначені саме для використання таких послуг у господарській діяльності позивача, оскільки укладення договорів із вказаними вище суб'єктами господарювання було зумовлене необхідністю ТОВ «Електроналадка» (підрядника) належним чином виконати свої зобов'язання перед ТОВ «Сервіс-Інвест» (замовником), які виникли за договорами № 53/Р-2007 від 01 березня 2007 року та № 05161Р/2008 від 16 травня 2008 року, які містили положення про виконання позивачем певних послуг (а саме - навчання персоналу) в майбутньому.

Зокрема, пунктом 2.7 статті 2 договору № 53/Р-2007 від 01 березня 2007 року визначено, що обов'язковою частиною робіт з монтажу і налагодженню мікропроцесорних пристроїв релейного захисту і автоматики є виконання підрядником (ТОВ «Електроналадка») заходів, які забезпечують замовнику (ТОВ «Сервіс-Інвест») можливість нормальної експлуатації мікропроцесорних пристроїв релейного захисту і автоматики у відповідності з існуючими стандартами, нормами і вимогами, встановленими для такого устаткування. Сторони домовились, що виконанням таких заходів за забезпечення підрядником навчання фахівців замовника. Забезпеченням навчання фахівців замовника є організаційні заходи, що здійснюються підрядником, та які спрямовані на проходження фахівцями замовника, у кількості чотирьох осіб, спеціального тренінгу (навчання) в навчальному центрі заводу-виробника налагоджуваних мікропроцесорних пристроїв РЗА Фірми «Siemens» та отримання фахівцями відповідних сертифікатів про проходження такого навчання. Тривалість тренінгу (навчання) повинна бути не менш, ніж чотири робочих дні (не менш 8 годин на добу). Організаційними заходами, спрямованими на проходження фахівцями замовника спеціального тренінгу (навчання) сторони за договором вважають: письмове повідомлення замовника про строк початку навчання, не пізніше 30 календарних днів до початку навчання; організація проживання та харчування фахівців замовника; інші, необхідні організаційні заходи. Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 цього договору передбачено, що витрати на виконання заходів, що передбачені у пункті 2.7 договору, у тому числі транспортні витрати, що пов'язані з доставкою працівників замовника до навчального центру, вартість тренінгу (навчання), витрати на проживання та харчування фахівців, інші витрати, що пов'язані з виконанням заходів, входять до вартості робіт. Підпунктом 6.1.10 пункту 6.1 статті 6 договору встановлено, що підрядник зобов'язується здійснити заходи, передбачені пунктом 2.7 договору, а пунктом 10.1 статті 10 цього договору визначено, що даний договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє протягом 36 місяців, але не менше терміну повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань (т.1 арк. справи 144-150).

Пунктом 6.1 статті 6 договору № 05161Р/2008 від 16 травня 2008 року визначено, що вартість робіт за цим договором містить у собі вартість необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів, конструкцій, обладнання поставки підрядника (ТОВ «Електроналадка»), усіх інших витрат підрядника, у тому числі, але не виключно, відрядні витрати, пов'язані з виконанням робіт, плату за виконану ним роботу, вартість навчання фахівців замовника (ТОВ «Сервіс-Інвест») відповідно до підпункту 7.1.9 цього договору, транспортні витрати, пов'язані з доставкою фахівців замовника до місця навчання і назад, витрати на їх проживання й харчування під час навчання. Підпунктом 7.1.9 пункту 7.1 статті 7 договору передбачено, що підрядник зобов'язується забезпечити навчання чотирьох фахівців замовника на предмет можливості здійснення ними налагодження та конфігурування мікропроцесорних пристроїв РЗА Фірми «АВВ». Навчання має проводитись у спеціальному навчальному центрі Фірми «АВВ», тривалість такого навчання має складати не менше чотирьох робочих днів, а після закінчення навчання навчальний центр повинен видати працівникам замовника, які навчалися, документи, які підтверджують факт такого навчання. Пунктом 11.1 статті 11 цього договору визначено, що даний договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє протягом 42 місяців, але в будь-якому випадку не менше терміну повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань (т.1 арк. справи 166-173).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що факт надання послуг по підготовці персоналу підтверджується наказами ТОВ «Сервіс-Інвест» про відрядження працівників, сертифікатами працівників про проходження курсів підвищення кваліфікації, звітами про використання коштів, виданих на відрядження, посвідченнями про відрядження, проїзними документами, візами у закордонних паспортах працівників, звітами про відрядження (т.2 арк. справи 3-67).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Пролетарському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна