Рішення № 55833973, 09.02.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33799/15-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Котко А.С., Тінякова Д.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства внутрішніх справ України про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, МВС України про захист ділової репутації, а саме просив:визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час проведення брифінгу для ЗМІ ОСОБА_2, а саме:«...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 и его партию "Свобода". Я считаю, это преступление, а не политическая позиция... я не знаю, почему мы должны платить такую цену и зачем это ему... Из-за того лишь, что он сейчас находится не во власти? Так служение Украине бывает таким. Реализуй себя. служи и дальше уходи. Так будет с каждым. Со мной, со всеми остальными ...ОСОБА_1 не привел протестующих под Верховную Раду. Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат. Вот моя позиция...» Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірнуінформацію . яка принижує честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 шляхом офіційного виступу на аналогічному найближчому брифінгу Міністерства внутрішніх справ України для засобів масової інформації після набрання чинності рішенням суду наступного тексту:«ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час проведення мною брифінгу стосовно надання оцінки подіям, які мали місце під стінами Верховної Ради України цього ж дня було поширено відомості, які не відповідають дійсності та принижують честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_1, а саме:

«...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 и его партию "Свобода". Я считаю, это преступление, а не политическая позиция... я не знаю, почему мы должны платить такую цену и зачем это ему... Из-за того лишь, что он сейчас находится не во власти? Так служение Украине бывает таким. Реализуй себя. служи и дальше уходи. Так будет с каждым. Со мной, со всеми остальными ...ОСОБА_1 не привел протестующих под Верховную Раду. Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат. Вот моя позиция...»

Відомості про те, що ОСОБА_1, лідер ВО "Свобода" причетний до організації вибухів ІНФОРМАЦІЯ_1 року не відповідають дійсності, не підтверджені жодними доказами і є такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.» Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 у своєму виступі стверджує, що він напряму звинувачує ОСОБА_1 у вчиненні дій, що призвели до побиття та вбивства правоохоронців, що охороняли Верховну Раду ІНФОРМАЦІЯ_1 року, при цьому не наводить жодного факту на підтвердження своїх слів. Основним "аргументом" стало власне особисте переконанняОСОБА_2. у причетності ОСОБА_1 до згаданих неправомірних дій певних осіб. Вважає такі звинувачення голослівними безпідставними та такими, що порушують один із основних принципів Основного закону нашої держави (ст. 62) презумцію невинуватості - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено взаконному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Наоднобокість та упередженість суджень Відповідача вказує і той факт, що на момент зробленої ним заяви не було ні оголошеної підозри, ні вироку суду, тобто не було жодної об'єктивної підстави робити таку відверто звинувачувальну в такому важкому злочині публічну заяву, чим завдавати непоправимої шкоди честі, гідності та діловій репутації лідеру та ідейному натхненнику ВО "Свобода".В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували , вказували на те що пошорена інформація є оціночним судженням , що межі допустимої критики діяльності позивача є ширшою, ніж окремої пересічною людини відповідно до положень ст.ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1. Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_2 проводив брифінг для засобів масової інформації стосовно подій , які мали місце під Верховною радою України ІНФОРМАЦІЯ_1.

У вказаному виступі міститься інформація наступного змісту:

«...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 и его партию "Свобода". Я считаю, это преступление, а не политическая позиция... я не знаю, почему мы должны платить такую цену и зачем это ему... Из-за того лишь, что он сейчас находится не во власти? Так служение Украине бывает таким. Реализуй себя. служи и дальше уходи. Так будет с каждым. Со мной, со всеми остальными ...ОСОБА_1 не привел протестующих под Верховную Раду. Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат. Вот моя позиция...»

При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд визначає характер такої інформації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року Позивач знаходився біля будинку Парламенту України та брав участь у мирному мітингу, дозвіл на проведення якого завчасно було отримано у місцевих органів влади.

Згідно ст. 62 Конституції - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено взаконному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

З зміст інформації та характер висловлювань створює негативне враження і відношення до позивача щодо подій під Верховною Радою України та його безпосередню причетність до вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, інформацію, яка зазначена у виступі , а саме «...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 .... Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат...» можна перевірити на відповідність її факту, а тому вона не є оціночним судженням.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених фактів на брифінгу .Отже, вказана інформація є недостовірною.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає

посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових

(службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики

тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд

справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання

може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому

статтею 36 ЦПК

У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою

особою для визначення належного відповідача судам необхідно

з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи

службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при

виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним

відповідачем є саме вона.

Встановлено , що ОСОБА_2 виступав на брифінгу як посадова особа Міністрества внутрішніх справ України

Позивачем заявлено даний позов як фізичною особою , тому вимоги в частині визнання недостовірної інформації що стосується ВО «Свобода» не підлягають задоволенню та не надано доказів, що інформація порочить ділову репутацію позивача.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Доводи представника відповідача про те, що межі допустимої критики діяльності ОСОБА_1 є ширшою, ніж окремої пересічною людини відповідно до положень ст.ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи та п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року є безпідставними, оскільки положення Декларації стосується політичних діячів та посадових осіб, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, та які вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, і вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

Твердження представників відповідача , що виступ містив оціночні судження , суд вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_2 виступав як Міністр внутрішніх справ України та його виступ містив офіційний характер, щодо конкретних подій .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову -про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 інформацію наступного змісту: «...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 .... Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат...»

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Позивач обрав спосіб захисту свого порушеного немайнового права - право на спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Оскільки особисте немайнове право позивача порушене та він обрав спосіб захисту свого порушеного права, то суд дійшов висновку про зобов»язання МВС України протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили провести брифінг та спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_2 в той же спосіб , а саме

«Спростування інформації! ІНФОРМАЦІЯ_1. на брифінгу на території Міністерства внутрішніх справ України була поширена інформація Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_2, в якій містились недостовірні відомості стосовно подій, які мали місце під стінами Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_1. , такого змісту :«...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 .... Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат...»

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 року вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 .»

При чому, вказаний обов'язок покладається на відповідача МВС України посадовою особою якого є ОСОБА_2 , відповідно до ст..277 ч.4 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 487 грн. 20 коп., то суд дійшов висновку про стягнення на його користь з відповідача МВС України понесених витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 299, 277 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 88, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства внутрішніх справ України про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час проведення брифінгу Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_2 на території МВС України , а саме:

«...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 .... Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат...»

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили провести брифінг та спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_2 в той же спосіб , а саме

«Спростування інформації! ІНФОРМАЦІЯ_1. на брифінгу на території Міністерства внутрішніх справ України була поширена інформація Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_2, в якій містились недостовірні відомості стосовно подій, які мали місце під стінами Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_1. , такого змісту :«...Я впрямую обвиняю ОСОБА_1 .... Он привел бандитов, которые убивали и калечили наших солдат...»

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 року вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 ."

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Остапчук Т.В.