Постанова № 55827084, 10.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3429/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1,судді ОСОБА_2,судді ОСОБА_3при секретарі ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року по справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» (надалі позивач, ТДВ «Верстатонормаль») звернулось до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 29.05.2015 року:

- №0001622203, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 130424,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні санкції в розмірі 65212 грн., а всього на суму 195636,00 грн.;

- №0001612203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 143415,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні санкції в розмірі 71708 грн., а всього на суму 215023,00 грн.;

- №0001602203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 1502,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо виявлених порушень формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «ОСОБА_4 Україна» є безпідставними, не узгоджуються з приписами податкового законодавства та спростовуються наявними у позивача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року з позивача стягнуто судовий збір у розмірі 4384,80 грн..

Не погоджуючись з вищезазначеними постановами, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції від 08.09.2015 року та додаткову постанову від 21.09.2015 року скасувати та винести нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 05.03.2015 року №16/22-213/00222321 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Верстатнормаль» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ОСОБА_4 Україна» (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказується на наступні порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 130424,00 грн. за 2014 рік;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, по деклараціях з ПДВ за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 143415,00 грн., та завищено задекларовану у ряд.24 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) по деклараціях з ПДВ за жовтень 2014 року у сумі 1502,00 грн..

З акту перевірки вбачається, що підставою для винесення спірних повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям позивача з ТОВ «ОСОБА_4 Україна», які на думку ДПІ не мали реального характеру та не були направлені на настання правових наслідків.

В розділі 3.1 акту перевірки податковим органом викладений зміст усіх договорів, які були укладені позивачем із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», наведеній перелік всіх актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, які складались при виконанні цих договорів, платіжних доручень на безготівкову оплату позивачем виконаних робіт та отриманого товару в адрес ТОВ «ОСОБА_4 Україна».

В розділі 3.1 та 3.2 акту перевірки податковий орган навів причини, за яких ним не визнаються задекларовані позивачем суми валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», а саме:

- до перевірки не надані документи на транспортування товару від складу ТОВ «ОСОБА_4 Україна» до складу позивача, тобто товарно-транспортні накладні, що на думку ДПІ виключає можливість підтвердження факту отримання позивачем товару від цього постачальника;

- не підтверджені звітами про зміст та обсяг надані позивачу вказаним контрагентом маркетингові послуги, послуги по передпродажній підготовці та послуги по просуванню товару.

Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна» в акті перевірки не наведено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», зазначивши, що позивач не підтвердив первинними документами правомірність включення витрат на оплату виконаних робіт та отримання товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Колегія суддів з такою позицією суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.

Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна» колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства, які були чинними на час здійснення цих операцій, та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п.п.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України (в реакції на час проведення спірних операцій), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Як вже зазначено вище, в розділі 3.1 акту перевірки, аналізуючи суть господарських відносин позивача із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», ДПІ наводить повних перелік наданих для перевірки договорів, актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач придбавав у ТОВ «ОСОБА_4 Україна» товари та послуги, а також підтверджує факт оплати позивачем товарів та послуг безготівковими платежами з посиланням на платіжні доручення та на фіксацію кредиторської заборгованості перед ТОВ «ОСОБА_4 Україна» по бухгалтерському обліку позивача.

Копії цих документів, а також витяги з регістрів бухгалтерського обліку, зокрема оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, 631 щодо відображення операцій із ТОВ «ОСОБА_4 Україна» долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду (т.1 а.с.59-251, т.2 а.с.1-20).

ДПІ не заперечує того факту, що ТОВ «ОСОБА_4 Україна» як на момент проведення операцій з позивачем, так і на час розгляду даної справи мало і має право на виписку податкових накладних і є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Жодних зауважень стосовно діяльності цього контрагента ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи податковим органом не висувалось.

Стосовно ненадання до перевірки товарно-транспортної накладної на транспортування товару від складу ТОВ «ОСОБА_4 Україна» до складу позивача колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки податковий орган, обґрунтовуючи свою позицію про обовязковість підтвердження факту придбання товару товарно-транспортною накладною, посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила №363).

Відповідно до преамбули Правил №363 ними визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до визначених у п.1 Правил №363 термінів вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.4 -11.6 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наведених положень Порядку №363 слідує, що її приписи є обовязковими для учасників транспортного процесу, до яких позивач не може бути віднесений лише по факту отримання товару від ТОВ «ОСОБА_4 Україна», оскільки позивач не є замовником - вантажоодержувачем в розумінні цього Порядку, так як не уклав з перевізником договір про перевезення товару від ТОВ «ОСОБА_4 Україна», окремо не оплачував вартість перевезень цього товару і, відповідно, не декларував окремо витрати та податковий кредит по операції з перевезення цього товару.

Таким чином, наявність у позивача товарно-транспортної накладної на отриманий від ТОВ «ОСОБА_4 Україна» не є обовязковою умовою для підтвердження витрат та податкового кредиту по операції з придбання цього товару, а тому її відсутність не може бути безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Крім того, Правила №363 затверджені Міністерством транспорту України, а тому вони не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Стосовно посилань ДПІ на ненадання до перевірки звітів про зміст та обсяг наданих позивачу вказаним контрагентом маркетингових послуг, послуг по передпродажній підготовці та послуг по просуванню товару, колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки, яка згідно п.2.1 розділу акту перевірки проводилась з 18 по 24 лютого 2015 року, ДПІ листом від 25.02.2015 року (т.1 а.с.57) просило позивача надати для проведення перевірки оборотно-сальдову відомість (головну книгу) та журнали-ордери (субконто) по певним рахункам бух обліку, а також повну інформацію по отриманим послугам від ТОВ «ОСОБА_4 Україна» та належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських та інших документів, які підтверджують їх виконання та звіти по рекламі за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року.

Позивач листом від 26.02.2015 року (т.1 а.с.58) повідомив ДПІ про те, що в ході перевірки були надані оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 631, 93, а також картки вищевказаних рахунків у розрізі контрагента ТОВ «ОСОБА_4 Україна». Також в цьому листі позивач зазначив, що додатково надає оборотно-сальдові відомості по всім рахункам, які вказані у запиті ДПІ від 25.02.2015 року, а щодо інформації по послугам від ТОВ «ОСОБА_4 Україна», позивач вказує на надання договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, а також надання ревізору в електронному вигляді двох файлів з макетом рекламного ролика, виготовленого ТОВ «ОСОБА_4 Україна». Позивач в цьому листі також вказує на надання ревізору оригіналів укладених договорів при посередництві ТОВ «ОСОБА_4 Україна» з підприємствами ДП «Електроважмаш», ДП «Новатор», ДП «Іллічівський морський торгівельний порт», видаткові накладні по відвантаженню позивачем в адрес цих підприємств продукції.

В розділі 3.1 акту перелічені всі договори, які укладались позивачем з ТОВ «ОСОБА_4 Україна», а також акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, однак жодних зауважень щодо правильності їх складання та повноти відображення суті господарських операцій акт перевірки не містить.

Дослідивши зміст наданих позивачем договорів та первинних документів по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», вбачається, що позивачем з цим контрагентом було укладено три види договорів на надання послуг, а саме:

- договори, предметом яких є вивчення конюнктури ринку, попиту на продукцію позивача, посередницьких послуг по укладанню договорів на збут продукції позивача - №08042 від 04.08.2014 року, №09011 від 01.09.2014 року, №09301 від 01.09.2014 року, №10021 від 02.10.2014 року, №10311 від 31.10.2014 року;

- договори, предметом яких є виконання робіт по проведенню рекламних акцій в сеті Інтернет - №08131 від 13.08.2014 року, №09302 від 01.09.2014 року, №09051 від 05.09.2014 року, №103001 від 15.10.2014 року, №10312 від 31.10.2014 року.

На підтвердження виконання цих договорів надані оформлені сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які зазначені в розділі 3.1 акту перевірки.

За своєю суттю акт виконаних робіт (наданих послуг) є тим первинним документом, що підтверджує факт виконання робіт чи надання послуг.

Як вже зазначено вище, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Про такий вид первинного документа згадується у п.198.3 ст.198 ПК України, в якості однієї з підстав для віднесення сум до податкового кредиту.

Згідно ч.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до первинних документів закріплені також і в п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Будь яких окремих вимог до первинних документів по операціям з надання послуг, які надавались позивачу ТОВ «ОСОБА_4 Україна», ніж загальні, які викладені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», законодавство України не визначає.

В той же час, в акті перевірки податковий орган не зазначає, яким вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не відповідають надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», і з яких причин податковий орган не бере їх до уваги, посилаючись лише на ненадання позивачем звітів про надані маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці і просуванню товарів.

Як вже зазначено вище, законодавство передбачає складання акту виконаних робіт (наданих послуг), як первинного документу, що підтверджує факт виконання робіт чи надання послуг, і не передбачає обовязковість складання такого первинного документу, як звіт для підтвердження факту надання послуги чи виконання роботи.

Дослідивши надані позивачем акти виконаних робіт по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна», колегія суддів вважає їх такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки вони містять усі необхідні обовязкові реквізити, мають опис видів робіт (послуг) їх вартість, підписані посадовими особами та скріплені печатками.

На думку колегії суддів, ці первинні документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавались позивачем при проведенні перевірки, є належним підтвердженням дотримання позивачем приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним показників валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок акту перевірки та суду першої інстанції про непідтвердження первинними документами операцій позивача із ТОВ «ОСОБА_4 Україна».

Стосовно викладеного в акті перевірки твердження податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ОСОБА_4 Україна» носили безтоварний характер, тобто реально не проводились, колегія суддів зазначає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень покладається на такого субєкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази того, що задекларовані позивачем операції з цим контрагентом в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання товарів та послуг від цього контрагента.

А оскільки такі дії мають протиправний (злочинний) характер, то доказом їх вчинення повинно бути відповідне рішення компетентного органу.

Однак у даній справі ДПІ не вказує на факти вчинення таких дій представниками позивача або ТОВ «ОСОБА_4 Україна», і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із вказаним контрагентом.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

На підставі всього вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «ОСОБА_4 Україна» суперечать положенням податкового законодавства та не підтверджені належними доказами, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ від 29.05.2015 року №0001622203, №0001612203, №0001602203 підлягають скасуванню як неправомірні.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви (т.1 а.с.3) та апеляційної скарги (т.1 а.с.82) дорівнює 5846,40 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 29 травня 2015 року №0001622203, №0001612203, №0001602203.

Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» (код ЄДРПОУ 00222321) понесені судові витрати в сумі 5846 (пять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 40 коп. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2016 року.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3