Ухвала суду № 55827083, 10.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3291/15-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №7107051701, № 7107061701від 15.07.2015р..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10.02.2014р. ним подано податкову декларацію про майновий стан і доходи №1400028495 за 2013р. на загальну суму 5085,00грн.

Перевіркою відповідача, за результатами якої складено акт від 15.07.2015р. №618/21-03-17-01/НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки повноти та своєчасності сплати до бюджету по податку на доходи з фізичних осіб з 1.01.2013р. по 15.07.2015р.» встановлено пропущення строків сплати позивачем податкового зобов'язання, яке самостійно задекларовано.

15 липня 2015р. на підставі Державною податковою інспекцією у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області винесено податкове повідомлення - рішення №7107051701, яким нараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 20% в сумі 1 290 грн. 03 коп. на підставі ст.126 глави 11 розділу II ПК України за затримку на 114, 97, 89, 88, 86, 85 календарних днів суми грошового зобов'язання в розмірі 6 450,15грн. та податкове повідомлення - рішення №7107061701, яким нараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 10% в сумі 148 грн. 26 коп. на підставі ст.126 глави 11 розділу II ПК України за затримку на 30, 22, 14 календарних днів суми грошового зобов'язання в розмірі 1 482,60грн.

Позивач посилаючись на протиправність прийнятих повідомлень-рішень, просив позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №7107051701, №7107061701 від 15.07.2015р..

Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39473382) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобовязання до державного бюджету в строк, який встановлено для сплати податкового зобовязання самостійно визначеного платником податків, не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк, та як наслідок для застосування штрафних санкцій.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем 10.02.2014р. було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи №1400028495 за 2013р. на загальну суму 5085,00грн.

Термін сплати вказаної декларації припадав на 19.02.2014р.. Позивачем було сплачено задекларовану суму, але помилково було вказано невірний розрахунковий рахунок та код платежу, а саме 11010100, замість вірного податок з доходів фізичних осіб закотом платежу 11010500.

Таким чином по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку (код платежу 11010100) рахувалась переплата, а задекларований платіж по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виник податковий борг (код платежу 11010500).

Дана обставина була відома позивачу, в результаті чого до контролюючого органу ФОП ОСОБА_2 було направлено листи від 26.05.2014р. з проханням переплату, що обліковувалась на його розрахунковому рахунку за кодом платежу 11010100 зарахувати на розрахунковий рахунок за кодом платежу 11010500.

На підставі зазначеного відповідальним інспектором було проведено камеральну перевірку облікових карток позивача в результаті чого було складено акт №618/21-03-17-01/НОМЕР_1 від 15.07.2015р. «Про результати камеральної перевірки повноти та своєчасності сплати до бюджету по податку на доходи з фізичних осіб з 1.01.2013р. по 15.07.2015р.», яким встановлено пропущення строків сплати позивачем податкового зобов'язання, яке самостійно задекларовано.

15 липня 2015р. на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області винесено податкове повідомлення - рішення №7107051701, яким нараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 20% в сумі 1 290 грн. 03 коп. на підставі ст.126 глави 11 розділу II ПК України за затримку на 114, 97, 89, 88, 86, 85 календарних днів суми грошового зобов'язання в розмірі 6 450,15 грн. та податкове повідомлення - рішення №7107061701, яким нараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 10% в сумі 148 грн. 26 коп. на підставі ст.126 глави 11 розділу II ПК України за затримку на 30, 22, 14 календарних днів суми грошового зобов'язання в розмірі 1 482,60грн.

Перевіряючи правомірність прийнятих податковим органом повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 ПК України контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1. ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п.14.1.175. п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За правилом пункту 126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачем було сплачену суму податкового зобов'язання, проте помилково вказано невірний розрахунковий рахунок та код платежу, а саме 11010100, замість вірного податок з доходів фізичних осіб за котом платежу 11010500.

Разом з тим, позивачем до контролюючого органу було направлено листи від 26.05.2014р. про перерахування переплати з розрахункового рахунку за кодом платежу 11010100 та зарахування на розрахунковий рахунок за кодом платежу 11010500.

Як зазначено у пункті 22.4 статті 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001р. № 2346-ІІІ при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, який встановлено для сплати податкового зобов'язання самостійно визначеного платником податків, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що для підтвердження факту несплати суми з податку на прибуток підприємств необхідно встановити, що у строк, який встановлено для сплати податкового зобов'язання самостійно визначеного платником податків, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015р. залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Державного бюджету України (УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 535,92грн..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1