Ухвала суду № 55826382, 10.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р. Справа № 876/7613/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівБруновської Н.В., Кузьмича С.М.

за участю секретаряКерод Х.І.

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року в справі №803/1152/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сирна компанія» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення рішення,

встановив :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. в справі № 803/1152/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сирна компанія» (надалі ТзОВ «УСК») до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (надалі Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позов було задоволено повністю, вирішено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 371478 гривень (в тому числі: основний платіж 247652 гривні, штрафні (фінансові) санкції 123826 гривень).

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована нарахуванням судом висновків, викладених в акті перевірки про те, що укладені угоди з контрагентами, що вказані в акті, не мають реального товарного характеру з огляду на інформацію, що міститься у актах перевірки по контрагенту позивача.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав з аналогічних мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, до основного виду діяльності якого відноситься « 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 05.02.2015 року, довідкою про взяття на облік платника податків від 04.12.2012 року № 1621.

Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, про що складено акт від 06.01.2015 року № 31/22.1/37425007. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.3, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 34646189 грн., в т. ч. за 4 квартал 2012 року 12556656 грн., за 2013 рік -22089532 грн.

На підставі цього акта перевірки Луцькою ОДПІ 02.03.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 51969282 грн., в т. ч. за основним платежем 34646188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 17323094,50 грн., та яке було оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 18.03.2015 року № 29 до Головного управління ДФС у Волинській області. Крім того, позивачем було подано до Луцької ОДПІ заяву від 30.03.2015 року № 21 про намір досягнення податкового компромісу по оскарженому податковому повідомленні-рішенні від 02.03.2015 року в частині визначення основного платежу з податку на прибуток по взаємовідносинах з «Вербена-Н», «Гатіора», «Латавіца» в загальній сумі 34398536,25 грн. та сплати податку на прибуток в розмірі 5 відсотків у сумі 1719926,81 грн.

Луцькою ОДПІ прийнято рішення від 07.04.2015 року № 5429/10/03-18-22-01 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 року в сумі 34398536 грн. та визначено податкові зобовязання в сумі 1719926,80 грн., які були сплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 449 від 31.03.2015 року .

Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 07.04.2015 року № 2146/10/03-2010-03-06 про результати розгляду первинної скарги скаргу позивача та податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 02.03.2015 року в частині донарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 51597804 грн. (основний платіж 34398536 грн., штрафна (фінансова) санкція 17199268 грн.) залишено без розгляду, а вказане податкове повідомлення-рішення в частині донарахованого грошового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 371478 грн. (основний платіж 247652 грн., штрафна (фінансова) санкція 123826 грн.) залишено без змін та в зазначеній частині скаргу платника без задоволення. Рішенням ДФС України від 12.05.2015 року № 9922/6/99-99-10-01-01-25 скаргу позивача залишено без розгляду в частині оскарження податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 02.03.2015 року у зв'язку з досягненням податкового компромісу, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу у цій частині без задоволення.

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9. підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як слідує з акта перевірки від 06.01.2015 року № 31/22.1/37425007, в ході її проведення досліджувалися взаємовідносини між позивачем та «ПРОМОУШН ЮА», «ПРОМОУШН ЮЕЙ», «Фірма «ВАСАНД», «Бестселлер Баунті Україна» та зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами. Актом зафіксовано, що позивачем завищено витрати: на суму 636327 грн. (в т. ч. за 2013 рік - 636327 грн.) по операціях з «ПРОМОУШН ЮА», на суму 452145,05 грн. (в т. ч. за 4 квартал 2012 року 255464,90 грн., за 2013 рік 196680,15 грн.) по операціях з «ПРОМОУШН ЮЕЙ», на суму 34200 грн. (в т. ч. за 2013 рік - 34200 грн.) по операціях з «Фірма «ВАСАНД» та на суму 153870 гри. (в т. ч. за 2013 рік - 153870 грн.) по операціях з «Бестселлер Баунті Україна». Перевіркою було донараховано суми грошових зобовязань з податку на прибуток у таких розмірах у розрізі контрагентів: по «ПРОМОУШН ЮА» - 120902 грн., по «ПРОМОУШН ЮЕЙ» - 93353 грн., по «Фірма «ВАСАНД» - 6498 грн., по «Бестселлер Баунті Україна» - 29235 грн. При цьому, саме вказані суми донарахованих грошових зобовязань (за винятком суми 2336 грн. по контрагенту «ПРОМОУШН ЮЕЙ») увійшли до оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 року разом із штрафними санкціями в розмірі 50 відсотків від суми донарахувань.

З матеріалів справи слідує, що «ПРОМОУШН ЮА» протягом 2013 року надало «УСК» маркетингових послуг на загальну суму 763592,32 грн. (в т. ч. ПДВ 127265,39 грн.) відповідно до договорів № 3-4/01-12 від 30.01.2013 року, № 3-3/22-13 від 22.04.2013 року, № 3-7/01-13 від 01.07.2013 року з додатками, а виконання умов договорів оформлено податковими накладними та актами надання послуг, оплата проведена в безготівковому порядку платіжними дорученнями. Висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами базується на тому, що в актах виконаних робіт відсутній детальний опис наданих послуг, відсутні звіти про їх надання, та, крім того, актом від 04.07.2014 року № 721/26-54-22-03/37859410 встановлено порушення податкового законодавства «ПРОМОУШН ЮА».

Водночас, реальність господарської операції підтверджується додатками, у яких визначені строки проведення рекламних акцій, адреси та кількість торгових точок, у яких необхідно провести рекламні та маркетингові акції, сценарії заходів та кількість промоутерів, продукція, що надається на дегустацію. Контрагентом були надані звіти до актів виконаних робіт із відображенням у них періодів проведення рекламних акцій, адрес та фотографій торгових точок, де проводилися такі акції, які під сумнів скаржником не ставились.

Покликання скаржника на акт ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року № 721/26-54-22-03/37859410 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки «ПРОМОУШН ЮА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із «Полімер-Універсал» за період 01.02.2013 року по 30.09.2013 року, підставно не був взятий до уваги, оскільки взаємовідносини між позивачем і цим контрагентом вказаним актом не досліджувались, основним видом діяльності вказаного товариства, як зазначено в акті, є « 73.11 рекламні агентства», «ПРОМОУШН ЮА» декларувало суми отриманих доходів від надання рекламних послуг у складі доходів, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, та податкові зобовязання з податку на додану вартість, а ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в акті від 04.07.2014 року №: 721/26-54-22-03/37859410 зробила висновки про порушення «ПРОМОУШН ЮА» вимог податкового законодавства з покликанням на інший акт перевірки (акт ДПА у Харківській області від 19.09.2013 року № 113/20-22-23-06/37431272).

Крім того, з акта перевірки від 06.01.2015 року № 31/22.1/37425007 слідує, що «ПРОМОУШН ЮЕЙ» протягом 2012 - 2013 років надало позивачу маркетингових та рекламних послуг на загальну суму 542574,01 грн., (в т. ч. ПДВ 90429 грн.) відповідно до договору № У-1/05-12 від 01.10.2012 року, а виконання умов договорів оформлено податковими накладними та актами надання послуг, оплата проведена в безготівковому порядку платіжними дорученнями. Покликання скаржника на те, що в актах виконаних робіт відсутній детальний опис наданих послуг, відсутні звіти про їх надання, та, крім того, актом від 29.05.2014 року № 46/15-05-22-08-15/36861942 встановлено порушення податкового законодавства «ПРОМОУШН ЮЕЙ», не заслуговує на увагу, оскільки даний контрагент також надав позивачу звіти про виконані роботи за цими договорами із детальним зазначенням у них назв торгівельних точок та їх адрес, дат проведення акцій, найменування продукції та кількість її продажу в день проведення акції.

Не спростовує цих висновків і акт Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.05.2014 року № 46/15-05-22-08-15/36861942 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПРОМОУШН ЮЕЙ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий 2012 року, листопад 2012 року, оскільки предметом вказаної перевірки не були взаємовідносини між позивачем та ПП «ПРОМОУШН ЮЕЙ», звірку проведено фактично не було, основним видом діяльності вказаного товариства, як зазначено в акті, є « 73.11 рекламні агентства», у листопаді 2012 року «ПРОМОУШН ЮЕЙ» декларувало податкові зобовязання з податку на додану вартість по операціях з позивачем, а Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області в акті від 29.05.2014 року № 46/15-05-22-08-15/36861942 зробила висновки про порушення «ПРОМОУШН ЮЕЙ» вимог податкового законодавства з покликанням на інші акти перевірок по інших контрагентах.

Щодо відносин між позивачем та «Фірма «ВАСАНД», скаржник безпідставно покликається на ненадання платником первинних документів та на акт перевірки від 03.10.2013 року № 558/22-2-37859321. Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2013 року між позивачем (замовник) та «Фірма «ВАСАНД» (підрядник) було укладено договір підряду № 29/04, за яким підрядник зобовязується виконати роботи по виготовленню з власних матеріалів муляжів сиру, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до умов цього договору було виготовлено муляжі сиру вагового 4000 штук, плавленого сиру 10000 штук, фасованого сиру 6000 штук, з метою викладки їх на прилавки торгових точок, які здійснюють торгівлю сирами, що підтверджується видатковою накладною № 27 від 31.05.2013 року. Вказані муляжі були оприбутковані на склад позивача та передані згідно із актами у його філії для передачі в роботу на торгові точки, які торгують товаром, що підтверджується накладними на списання матеріалів, актами приймання-передачі муляжів, фотографіями.

Покликання на акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 року № 558/22-2-37859321 про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання «Фірма «ВАСАНД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, з якими сформовано податкові зобовязання та податковий кредит за період з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року не заслуговує на увагу, оскільки зустрічну звірку не було ініційовано Луцькою ОДПІ, предметом вказаної перевірки не були взаємовідносини між позивачем та «Фірма «ВАСАНД», звірку проведено фактично не було та первинні документи контрагента не досліджувалися, в період здійснення господарської діяльності з позивачем «Фірма «ВАСАНД» у встановленому порядку подавало податкову звітність.

Щодо господарських операцій між позивачем та «Бестселлер Баунті Україна», які скаржник вважає безтоварними у зв'язку із ненаданням платником первинних документів та з покликанням на акт перевірки від 15.05.2014 року № 203/22-03/35153723, то з матеріалів справи вбачається, що 02.04.2012 року між позивачем (замовник) та «Бестселлер Баунті Україна» (виконавець) було укладено договір № 02/04 про надання послуг, за яким виконавець зобовязувався надати: послуги по організації заходів інформування споживачів, промо-акцій, рекламні послуги, послуги мерчандайзингу, послуги з проведення перевірок, маркетингові послуги. При цьому, до зазначеного договору були укладені додатки, у яких визначено зміст послуг, адреси торгових точок, у яких вони надаються. Вказані договірні відносини оформлені податковими накладними, актами надання послуг та здачі-прийняття робіт, оплата проведена згідно із платіжними дорученнями. Крім того, «Бестселлер Баунті Україна» також були надані позивачу до актів надання послуг звіти про виконані роботи за цим договором із детальним зазначенням у них адрес торгівельних точок, дат проведення акцій та найменування продукції. Зазначене підтверджує реальність даних господарських операцій.

Акт ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 15.05.2014 року № 203/22-03/35153723 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки «Бестселлер Баунті Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з «Промтехгруп ЛТД» за травень 2013 року та «Аст-Консалтінг» за липень 2013 року, серпень 2013 року не беруться до уваги, оскільки предметом вказаної перевірки взаємовідносини між позивачем та «Бестселлер Баунті Україна» не були, серед видів діяльності вказаного товариства, як зазначено в акті, є « 73.11 рекламні агентства», вказаний контрагент позивача декларував суми податкових зобовязань по вказаних вище операціях, а ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області зробила висновки про порушення «Бестселлер Баунті Україна» вимог податкового законодавства з покликанням на інші акти перевірок. З листа «Бестселлер Баунті Україна» вбачається, що за результатами зазначеної вище перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилося, а тому вказаний платник до суду не звертався, а лише подавав заперечення на акт перевірки.

При цьому, первинні документи не могли бути надані платником до перевірки, оскільки були вилучені в процесі обшуку, проведеного на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2014 року по справі № 757/37446/14-к, та в подальшому повернуті за актом приймання-передачі по кримінальному провадженню № 12013110070001250. Відтак, такі документи існують та підлягають врахуванню.

Тому, позивач правомірно формував витрати з податку на прибуток по таких операціях, а донарахування грошових зобовязань з податку на прибуток згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням по вказаних операціях є безпідставним. Можливі порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів не можуть позбавляти добросовісного платника права на формування витрат по операціях із такими контрагентами в силу конституційних засад індивідуалізації юридичної відповідальності.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року в справі №803/1152/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 15.02.2016 року.