Ухвала суду № 55826353, 15.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 р. Справа № 876/236/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Бєлкіна Н.І.

з участю представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.12.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС №0002131552 від 19.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а тому відповідач помилково дійшов висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АТР Груп».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в період здійснення господарських операцій ТзОВ «БК АТР Груп» було включено до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «БК АТР Груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «БК АТР Груп» з боку відповідача представлено не було. Вважають підтвердженим реальність часу здійснення операцій,місце знаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача ОСОБА_1 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив .198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого податковим органом правомірно зменшено податковий кредит позивача в липні 2011року на суму 50 374,00грн., та, відповідно, збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 50374,00 грн. по декларації за липень 2011року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» зареєстроване як юридична особа 19.05.2000р. за №14151200000012357, код ЄДРПОУ 30993829, місцезнаходження: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Гайдамацька, 16, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №478686, довідкою АБ №354847 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Позивач є правонаступником ТзОВ «Добробут Левандівки».

На підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України) відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 01.10.2012р. №563/1520/30993829 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого зменшено податковий кредит у липні 2011року на суму 50 374,00грн., відповідно, збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 50374,00 грн. по декларації за липень 2011року.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002131552 від 19.10.2012р., яким збільшено позивачу грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 75561,00 грн., в тому числі 50374,00грн. основний платіж, 25187,00грн. штрафна санкція.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. у справі №2а-10221/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. у справі №8762747/13, у задоволенні позову ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» до ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002131552 від 19.10.2012р. відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015р. у справі №К/800/29870/15 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. у справі №2а-10221/12/1370 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р.у справі №8762747/13, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента, а також не дослідили всіх документів, які підтверджують / спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «БК АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554) суд встановив, що між правопопередником позивача (ТзОВ «Добробут Левандівки») та ТзОВ «БК АТР Груп» укладено договір про надання послуг від 01.08.2011р., відповідно до умов якого виконавець (ТзОВ «БК АТР Груп») надає Замовнику (ТзОВ «Добробут Левандівки») послуги з виготовлення вікон в обсязі та на умовах, визначених вказаним договором.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності вікон, послуги з виготовлення яких надало ТзОВ «БК АТР Груп», позивач надав суду копії таких документів: накладних від 11.03.2011р. №1101-01, від 30.03.2011р. №300307, від 28.03.2011р. №2803-01, від 28.03.2011р. №280307, від 01.04.2011р. №0104-01, від 06.04.2011р. №0604-03, від 11.04.2011р. №1104-01, від 11.04.2011р. №110401, від 15.04.2011р. №150412, від 19.04.2011р. №1904-01, від 27.04.2011р. №270406, від 12.05.2011р. №1205-01, від 12.05.2011р. №1205-01, від 16.05.2011р. №160517, від 03.06.2011р. №0306-01, від 03.06.2011р. №030619, від 23.06.2011р. №2306-02, від 08.07.2011р. №0807-01, від 08.07.2011р. №080701, виписок з банківських рахунків за 12.05.2011р., 01.06.2011р., 06.07.2011р., 28.03.2011р., 06.04.2011р., 04.04.2011р., 06.04.2011р., 11.04.2011р., 12.05.2011р., 01.06.2011р., 23.06.2011р., 06.07.2011р., 11.08.2011р.

На підтвердження реальності фактичного отримання послуг за договором позивач надав суду копію акта №ОУ-0000001 від 31.08.2011р. здачі-приймання робіт (надання послуг), акта списання №СиТ-0028 від 22.07.2011р., наказу №02.01-1 від 02.01.2010р. про затвердження водіїв за транспортними засобами та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу TATA LPN613/38, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТзОВ «БК АТР Груп» не підтверджуються за часом їх здійснення. Так, 22.07.2011р. позивач склав акт списання матеріалів для виготовлення вікон №СиТ-0028 від 22.07.2011р.,у звязку з передачею їх ТзОВ «БК АТР Груп» для виробництва вікон. Податкова накладна від 29.07.2011р. №926 на загальну суму 302 241,00грн. складена ТзОВ «БК АТР Груп» 29.07.2011р. Разом з тим, договір про надання послуг з виготовлення вікон між ТзОВ «БК АТР Груп» та ТзОВ «Добробут Левандівки» укладений лише 01.08.2011р.

Колегія суддів, критично оцінює можливість здійснення господарських операцій між ТзОВ «БК АТР Груп» та ТзОВ «Добробут Левандівки» з врахуванням обсягів виконаних робіт за такий короткий проміжок часу, а саме за один місяць (01.08.2011р. укладено договір між ТзОВ «БК АТР Груп» та ТзОВ «Добробут Левандівки», а 31.08.2011р. сторони підписати акт №ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг). Враховує те, що за вказаний період позивачу необхідно було відправити матеріали для виготовлення вікон до ТзОВ «БК АТР Груп», а саме з м.Пустомити до м.Києва, ТзОВ «БК АТР Груп» прийняти вказані матеріали і виготовити з них 146 вікон та доставити їх позивачу з м.Києва до м.Пустомити.

Позивач надав суду копію податкової накладної від 29.07.2011р. №926 на загальну суму 302 241,00грн., яка виписана на підставі договору про надання послуг від 01.07.2011р. №0107-4, проте такий на вимогу суду позивачем не наданий.

Суд критично оцінює докази позивача щодо перевезення вікон від ТзОВ «БК АТР Груп» до ТзОВ «Добробут Левандівки», оскільки ним не надано жодних доказів, що саме транспортним засобом TATA LPN613/38, номерний знак НОМЕР_1 здійснювалось перевезення товару. Суд також ставить під сумнів можливість перевезення одним автомобілем TATA LPN613/38 146 вікон. Позивачем також не подано жодних доказів, які б підтверджували факт перевезення вікон ТзОВ «БК АТР Груп».

Суд бере до уваги акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №943/22-3/37241554 від 19.04.2012року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ БК АТР ГРУП за період з 2010року по лютий 2012 року, згідно з яким встановити фактичний вид діяльності та проведення операцій, що підлягають ліцензуванню ТзОВ «БК АТР Груп» не надається можливим, оскільки підприємством не надано до перевірки первинні документи, підтверджуючі здійснення фінансово-господарської діяльності, загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до баз даних ДПІ в Печерському районі м. Києва 1 особа, встановити наявність основних засобів, виробничих та складських приміщень, наявність транспортних засобів не є можливим.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що при перевірці ТзОВ «БК АТР Груп» за період з серпня 2010 року по лютий 2012 року не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і (транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_2, який 26.07.2012р. складений працівником СВ ДПС у Хмельницькій області в кримінальній справі №41/0279, згідно з яким ОСОБА_2 в 2011 році зареєстрував ТзОВ «БК АТР Груп», проте в подальшому участі в господарській діяльності вказаного товариства не брав та жодних фінансово-господарських документів, податкових накладних, податкових декларацій, договорів та угод від імені ТзОВ «БК АТР Груп», він не формував та не підписував. Свідок зазначив, що зареєстрував ТзОВ «БК АТР Груп» за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності та не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що податкова накладна від 29.07.2011р. №926 (а.с.18), яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту, видана ТзОВ «БК АТР Груп» від ОСОБА_2, тобто від імені особи, участь якої у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів не підтверджується, не може вважатись належно оформленою та підписаною уповноваженими особами звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг. Тому віднесення відображених у ній сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі №21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до ст.244-2 КАС України є обовязковою для застосування судами України

Суд також зазначає, що посилання позивача на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2102р. у справі №2а-4709/12/1370, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ Будівельна компанія АТР Груп з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з серпня 2010 року по лютий 2012 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту №943/22-2/37241554 від 19.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТзОВ Будівельна компанія АТР Груп в АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є безпідставними, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2014р., така скасована, а в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів. Зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обовязковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання послуг за договорами, укладеними з ТзОВ «БК АТР Груп» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Згідно з п. 198.3 п.198 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

За таких обставин справи, що позивач порушив .198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого податковим органом правомірно зменшено податковий кредит позивача в липні 2011року на суму 50 374,00грн., та, відповідно, збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 50374,00 грн. по декларації за липень 2011року.

Колегія суддів приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС №0002131552 від 19.10.2012 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі №2а-10221/12/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Н.В.Бруновська

ОСОБА_3