Постанова № 55825813, 10.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р.Справа № 915/1673/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Мельник Ю.М.

за участю:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, договір б-н, від 25.10.2015

ТОВ «Служба швидкого кредитування» в судове засідання не з'явилось, про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015

у справі №915/1673/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба швидкого кредитування»

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 18 000,00 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба швидкого кредитування» (далі - ТОВ «Служба швидкого кредитування») звернулось до суду з позовом, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення з останнього неустойки в сумі 18000,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Служба швидкого кредитування» зазначає, що відповідач в односторонньому порядку розірвав з позивачем договір оренди нерухомого майна від 01.06.2014 № 2014/0601/1 на підставі того, що строк дії вказаного договору закінчився. При цьому строк дії цього договору був пролонгований сторонами до 01.06.2016 і позивач згоди на його розірвання не давав. Під загрозою вимкнення електропостачання у приміщенні позивач був змушений його звільнити, підшукати та оплатити інше приміщення. Позивач поніс збитки, пов'язані з поточним ремонтом приміщення, перевезенням майна та працівників позивача, сплатою оренди за інше приміщення. Вимогу про стягнення неустойки заявив на підставі п. 5.6. вищевказаного договору, який передбачає, що у разі дострокового розірвання договору однієї зі сторін, сторона, яка ініціює розірвання, зобов'язана виплатити неустойку у розмірі 3-х місячної орендної плати, що становить 18000,00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Служба швидкого кредитування» 18000,00 грн. неустойки та 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень від 10.02.2016 просить рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015 у справі №915/1673/15 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 27.11.2015 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2016 о 10:30.

14.12.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Служба швидкого кредитування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої просить: відмовити у задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015 у справі №915/1637/15 залишити без змін.

20.01.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду продовжено строк апеляційного провадження на 15 днів до 11.02.2016 включно, розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2016 о 14:00.

У судове засідання 10.02.2016 з'явився представник ОСОБА_1, представник ТОВ «Служба швидкого кредитування» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представника ФОП ОСОБА_1, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2014 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Служба швидкого кредитування» був укладений договір оренди нерухомого майна № 2014/0601/1 (далі - договір), за яким відповідач зобов'язався надати позивачу у тимчасове користування нерухоме майно: частину окремого нежитлового приміщення з обмеженим доступом у торгівельному комплексі, загальною площею 14 кв. м., за адресою: 54058, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщіків, буд. 13 Г (далі - майно), а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі та строки, що зазначені у параграфі 3 цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору нерухоме майно передається позивачу строком на 12 місяців з 01.06.2014 по 01.06.2015. Передання нерухомого майна оформляється актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору:

- розмір орендної плати за користування нерухомим майном складає 6000,00 грн. за кожен місяць оренди;

- позивач зобов'язується сплачувати відповідачу орендну плату щомісячно, не пізніше 5-го числа нового місяця оренди, за який вноситься орендна плата;

- крім сплати орендної плати, позивач зобов'язується відшкодовувати відповідачу його витрати за фактично спожиті позивачем комунальні і телекомунікаційні послуги не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця на підставі даних лічильників;

- при підписанні цього договору, позивач сплачує відповідачу орендну плату за перший та останній місяць користування нерухомим майном, а саме 12000,00 грн.

Відповідно до п/п. 3.4.1., 3.4.3., 3.4.6. п. 3.4. договору позивач зобов'язався:

- сплатити суму, зазначену в п. 2.4. цього договору, у день його підписання, але не пізніше ніж 05.08.2014;

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати відповідачу витрати на комунальні і телекомунікаційні послуги;

- підтримувати майно у відповідному стані, здійснювати за свій рахунок поточний ремонт.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.5., 5.6. та 5.7. договору:

- цей договір припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено, та в інших випадках, передбачених цим договором та законодавством;

- цей договір може бути розірваний у односторонньому порядку відповідачем, якщо позивач використовує нерухоме майно з порушенням умов цього договору, зокрема, якщо: позивач не сплачує орендну плату або плату за комунальні і телекомунікаційні послуги; позивач використовує нерухоме майно не за призначенням; позивач без дозволу відповідача передав нерухоме майно у користування іншій особі; позивач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження нерухомого майна;

- у разі припинення цього договору позивач зобов'язаний негайно звільнити і повернути відповідачу нерухоме майно у стані не гірше ніж, в якому воно було одержано, але з урахуванням нормального зносу. В разі погіршення нерухомого майна, що сталася з вини позивача, він зобов'язаний відновити нерухоме майно до зазначеного стану. Повернення нерухомого майна оформляється актом прийому-передачі, який підписується сторонами;

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором;

- у разі дострокового розірвання договору, одна сторона зобов'язується попередити про це іншу сторону не пізніше як за один місяць до розірвання;

- у разі дострокового розірвання договору однією зі сторін, сторона, яка ініціює розірвання, зобов'язана виплатити неустойку у розмірі 3-х місячної орендної плати.

На виконання умов договору, 01.06.2014 відповідач передав позивачу в оренду обумовлене договором майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.06.2014 та поясненнями сторін.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідне положення сторони також передбачили у п. 5.5. договору.

Протягом липня 2015 року ні позивач, ні відповідач не направили іншій стороні договору заперечення проти продовження строку дії договору, позивач продовжив користуватись майном, а отже строк дії договору був поновлений до 01.06.2016, що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

10.08.2015 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив останнього, що у зв'язку з закінченням строку дії договору цей договір вважається розірваним та просив позивача сплатити комунальні послуги за липень, серпень та 9 днів вересня і звільнити приміщення до 09.09.2015.

Отже, підставою для розірвання (припинення) договору відповідач визначив одну обставину - закінчення строку дії договору.

27.08.2015 позивач листом № 235 повідомив відповідача, що строк дії договору був продовжений до 01.06.2016 та запропонував останньому сплатити згідно з п. 5.7. договору неустойку в розмірі 18000,00 грн.

01.09.2015 позивач повернув відповідачу обумовлене договором майно, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.09.2015 та поясненнями сторін.

Згідно з цим актом майно було оглянуто і перевірено сторонами, вказано, що у приміщенні виконані ремонтні роботи, майно є придатним для його використання за призначенням, обладнання, інженерні мережі і комунікації нерухомого майна знаходяться у справному стані.

Відповідно до п. 5.7. договору, у разі дострокового розірвання договору однією зі сторін, сторона, яка ініціює розірвання, зобов'язана виплатити неустойку у розмірі 3-х місячної орендної плати, проте відповідач не сплатив позивачу передбачену п. 5.7. договору неустойку в сумі 18000,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як зазначено місцевим господарським судом, договір оренди поновлений сторонами до 01.06.2016, тобто на час звернення відповідача до позивача з вимогою про розірвання договору та звільнення приміщення до 09.09.2015 даний договір діяв.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згоди на розірвання договору не надав та запропонував відповідачу сплатити неустойку в розмірі 18000 грн. згідно з п. 5.7. договору.

При цьому, п. 5.7. договору сторони узгодили таким чином, що факт дострокового розірвання договору однією зі сторін є вже достатньою підставою для виплати неустойки.

Як встановлено судом, 01.09.2015 позивач повернув відповідачу обумовлене договором майно. Дану обставину позивач пояснює загрозою відповідача вимкнути електропостачання у приміщенні, проте доказів на підтвердження цієї обставини позивач суду не подав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Служба швидкого кредитування» у повному обсязі, місцевий господарський суд зазначив, що факт дострокового розірвання договору відповідачем є повністю доведеним, а отже у позивача згідно з умовами договору виникло право на отримання від відповідача неустойки у розмірі 18000,00 грн.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не скористався правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також з урахуванням не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься у пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Враховуючи викладене та беручи до уваги той факт, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, а доказів того, що позивач поніс збитки від неналежного виконання договору з боку відповідача, позивач не надав, великий розмір стягнення неустойки відповідно до ціни договору оренди, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір стягнення неустойки на 6000,00 грн., що становить 12000,00 грн. При цьому, судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 83, 99,

101, 102, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015 у справі №916/1673/15 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015 у справі №916/1673/15 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба швидкого кредитування» 12000,00 грн. неустойки, 1218 грн. - судового збору.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 15.02.2016.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя В.Т. Пироговський