Постанова № 55825689, 09.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа№ 910/20341/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015р.

у справі № 910/20341/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс"

до Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 463 794,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про стягнення 463 794,44 грн. заборгованості за договором на охорону № 01.04.13 від 01.04.13р., з яких: 290 695,00 грн. основний борг, 84 663,07 грн. пеня, 4 206,08 грн. 3% річних, 84 230,29 грн. інфляційні втрати.

В ході розгляду справу позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він зазначав, що після звернення з позовом до господарського суду, позовні вимоги в частині сплати основного боргу в розмірі 290 695,00 грн. задоволені відповідачем в добровільному порядку, а тому просив стягнути з останнього пеню в розмірі 84 663,07 грн., три проценти річних в розмірі 4 206,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 84 230,29 грн., всього 173 099,44 грн.

08.10.15р. Фірма ,,Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) про відшкодування немайнової шкоди, заподіяної юридичній особі, у зв'язку з приниженням її ділової репутації в сумі 500 000,00 грн., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 500,00 грн., який обгрунтовано вчиненням відповідачем протиправних дій щодо Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, шляхом оприлюднення у мережі Інтернет та в публічних місцях впродовж червня-серпня 2015р. інформації щодо наявності заборгованості позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом, що, на думку заявника - Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, становить конфіденційну інформацію, а розкриття зазначеної інформації призводить до приниження ділової репутації останнього, що у свою чергу впливає на зменшення кількості продажів у житловому комплексі ,,Сонячна Брама", та, як наслідок, недоотримання позивачем за зустрічним позовом більше 5 000 000,00 грн. прибутку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.15р. зустрічну позовну заяву Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю разом з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015р. у справі № 910/20341/15 провадження у справі в частині стягнення 260 695,00 грн. основного боргу припинено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс" 44 811,06 грн. пені, 2 240,54 грн. процентів річних, 17 107,97 грн. інфляційних втрат та 6 497,09 грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ЦК України та ГК України, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині вчасної оплати вартості послуг за умовами договору та припинив провадження у справі в частині позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015р. у справі № 910/20341/15 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно повернуто зустрічну позовну заяву, не враховано суттєве порушення умов конфіденційності з боку позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. у справі № 910/20341/15 апеляційну скаргу Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015р. прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.01.2016р.

В судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено перерву до 09.02.2016р.

В судовому засіданні 09.02.2016р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти наведених доводів заперечив, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс" (далі - позивач, виконавець) та Фірмою ,,Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, замовник) укладено договір на охорону №01.04.13, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню моніторингу, патрулювання та реагуванню на правопорушення та надзвичайні події (охорони громадського порядку, заходів з охорони) відносно мешканців, власників нежитлових приміщень (та його персоналу), орендарів, персоналу замовника та інших осіб на об'єктах замовника та їх майна, згідно Додатку №1 цього договору, а замовник зобов'язується оплатити вартість наданих виконавцем послуг з охорони об'єкту в порядку та на умовах, встановлених даним договором (п. 1.1).

Об'єкт, що охороняється - це житловий та/або офісний комплекс, який складається з житлових, нежитлових приміщень і прибудинкової території, що потребує цілодобового моніторингу за допомогою спеціальних засобів, патрулювання фізичною охороною та оперативного реагування на нестандартні ситуації щодо мешканців, відвідувачів, орендарів персоналу замовника.

Розділами 1 - 8 договору сторони узгодили права, обов'язки та відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунків тощо.

Даний договір укладено строком на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік (п. 6.1 договору).

В подальшому, сторонами були внесені зміни та доповнення до даного договору, шляхом укладення додаткових угод до нього.

01.07.2013р. між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до договору, згідно якої сторони домовились, зокрема, викласти п. 1.1 в наступній редакції:

,,1.1 Замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню моніторингу за допомогою обладнання, яке передається замовнику згідно з актом прийому-передачі обладнання на термін дії Договору (Додаток №4), патрулюванню та реагуванню на правопорушення та надзвичайні події (охорони громадського порядку, заходів з охорони) відносно мешканців, власників нежитлових приміщень (та його персоналу), орендарів, персоналу Замовника та інших осіб на об'єктах та їх майна, згідно Додатку №1 цього Договору" (п. 1.1 додаткової угоди №2 до договору).

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язаний здійснювати охорону об'єкта за адресою, визначеною розділом 1 Договору, трьома охоронцями цілодобово (п. 2.3.1).

Додатком №1 до договору сторонами узгоджено перелік об'єктів, що охороняються, та кількість постів.

В подальшому, шляхом укладання додаткової угоди №1 від 01.06.13р., додаткової угоди №3 від 05.08.13р., додаткової угоди №4 від 02.09.13р., додаткової угоди №5 від 11.12.13р., додаткової угоди №6 від 15.01.14р., додаткової угоди №7 від 27.03.14р., додаткової угоди №8 від 07.04.14р., додаткової угоди №9 від 31.07.14р., додаткової угоди №10 від 29.09.14р., додаткової угоди №11 від 31.10.14р., додаткової угоди №13 від 28.05.15р., додаткової угоди №14 від 04.06.15р., сторонами було внесено зміни та доповнення до договору, зокрема, щодо місцезнаходження об'єктів, що охороняються, та кількості постів тощо.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони погодили, що акт наданих послуг підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору. В кінці кожного поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника акта прийняття наданих послуг, який останній зобов'язаний до 5 (п'ятого) числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, замовник має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Відповідно до п. 3.5 договору сторони погодили, що за умови неповернення замовником підписаного акта прийняття наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк визначений п. 3.4 даного договору, вважається що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору (із змінами та доповненнями) за період березень-липень 2015р. позивачем надані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості послуги з фізичної охорони (моніторинг, патрулювання, реагування на правопорушення) на загальну суму 1 139 992,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками обох товариств актами надання послуг, а саме: №37 від 31.03.15р. на суму 80 000,00 грн., №38 від 31.03.15 р. на суму 53 070,00 грн., №39 від 31.03.15р. на суму 63 684,00 грн., №40 від 31.03.15р. на суму 31 500,00 грн., №55 від 30.04.15р. на суму 80 000,00 грн., №56 від 30.04.15р. на суму 53 070,00 грн., №57 від 30.04.15р. на суму 63 684,00 грн., №58 від 30.04.15р. на суму 31 500,00 грн., №71 від 29.05.15р. на суму 80 000,00 грн., №72 від 29.05.15р. на суму 53 070,00 грн., №73 від 29.05.15р. на суму 63 684,00 грн., №74 від 29.05.15р. на суму 31 500,00 грн., №87 від 30.06.15р. на суму 85 960,00 грн., №88 від 30.06.15р. на суму 44 840,00 грн., №89 від 30.06.15р. на суму 68 400,00 грн., №90 від 30.06.15 р. на суму 33 735,00 грн., №103 від 31.07.15р. на суму 85 960,00 грн., №104 від 31.07.15р. на суму 34 200,00 грн., №105 від 31.07.15р. на суму 68 400,00 грн., №106 від 31.07.15р. на суму 33 735,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із наданих позивачем актів надання послуг за період березень-липень 2015р., а саме: №№37, 38, 39, 40 від 31.03.15р., №№55, 56, 57, 58 від 30.04.15 р., №№71, 72, 73, 74 від 29.05.15р., №№87, 88, 89, 90 від 30.06.15р., №№103, 104, 105, 106 від 31.07.15р., будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з фізичної охорони відсутні.

Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов договору (із змінами та доповненнями) відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг з фізичної охорони (моніторинг, патрулювання, реагування на правопорушення) за період березень-липень 2015р. та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів, а також претензій щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс" умов договору (із змінами та доповненнями) матеріали справи не містять.

Таким чином, слід дійти висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по здійсненню охорони об'єкта у відповідності до умов договору та в обсягах, зазначених в актах надання послуг за період березень-липень 2015р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Відповідно до п. 2.1.5 договору замовник взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату вартість наданих виконавцем послуг з охорони об'єкту згідно з розділом 3 Договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що вартість послуг розрахунків за виконані роботи визначаються в додатку до цього договору (додаток №1 до договору), який є його невід'ємною частиною. Оплата за послуги охорони здійснюється Замовником щомісячно, шляхом передоплати до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, а по закінченню терміну дії договору, у останній день поточного місяця.

Крім того, додатком №2 до договору сторони додатково погодили, що вартість послуг виконавця за місяць становить 77 850,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12 975,00 грн. Вказана в п. 1 цього додатку сума сплачується як передоплата на поточний рахунок Виконавця до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця. Розмір оплати, тарифи на здійснення послуг з охорони може змінюватись за взаємною згодою сторін, виходячи із зміни кількості постів, вартості одного поста та різкого знецінення національної валюти України.

01.07.2013р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно якої сторони домовились, зокрема, викласти п. 3.2 в наступній редакції:

,,3.2 Оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно у останній робочий день поточного місяця після підписання сторонами акту виконаних робіт" (п. 1.2 додаткової угоди №2 до договору).

05.08.2013р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №3 до договору, згідно якої сторони погодили, зокрема, викласти п. 1 додатку №2 до договору в наступній редакції:

,,Вартість послуг виконавця за місяць становить 27 900,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 4 650,00 грн." (п. 1.2 додаткової угоди №3).

02.09.2013р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №4 до договору, згідно якої сторони домовились, зокрема, викласти п. 1 додатку №2 до договору в наступній редакції:

,,Вартість послуг виконавця за місяць становить 83 700,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 13 950,00 грн."

11.12.2013р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №5 до договору, згідно якої сторони погодили, зокрема, викласти п. 1 додатку №2 до договору в наступній редакції:

,,Вартість послуг виконавця за місяць становить 200 454,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 33 409,00 грн."

Як вказує позивач, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у строки та порядку, визначені умовами договору належним чином не виконав, в результаті чого за ним рахується заборгованість у розмірі 290 695,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листами № 07/15 від 05.06.15р., № 09/15 від 22.07.15р. щодо сплати заборгованості. Окрім того, листом № 11/15 від 31.07.15р. позивач повідомив відповідача про призупинення надання послуг з охорони з 31.07.15р. у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті наданих послуг.

Як вбачається з листа № 641/08-д/в від 06.08.15р. відповідач визнав наявність заборгованості за договором в сумі близько 68 000,00 грн., зазначив про порушення позивачем умов щодо конфіденційності відносин сторін за спірним договором та повідомив ТОВ ,,Груп-1 Техносервіс" про розірвання договору 06.08.15р., у відповідь на який позивач листом № 15/15 від 06.08.15р. повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено умови договору щодо здійснення оплати за надані послуги, які прийняті останнім відповідно до актів надання послуг за період з березня по липень 2015р., внаслідок чого за ним рахується заборгованість в розмірі 290 695,00 грн.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні докази, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 260 695,00 грн. основного боргу та часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались відповідачу послуги згідно з договором на охорону № 01.04.13 від 01.04.2013р.

За результатами наданих послуг сторони договору підписали акти надання послуг за період з березня 2015р. по липень 2015р.

Водночас, відповідачем не проведено оплату за актами на загальну суму 290 695,00 грн.

Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов договору відповідачем не заперечувався, а з матеріалів справи не вбачається, що останнім було заявлено зауваження щодо якості та обсягу послуг.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.1.5 договору замовник взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату вартості наданих виконавцем послуг з охорони об'єкту згідно з розділом 3 Договору.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, колегія суддів зазначає, що в процесі розгляду справи після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 260 695,00 грн. із зазначенням призначення платежу ,,часткова оплата за послуги з охорони", що підтверджується наданими позивачем та залученими до матеріалів справи копіями виписок банку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс".

Згідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд першої інстанції вірно встановив, що сплата грошових коштів в сумі 260 695,00 грн. за надані згідно договору послуги охорони здійснена відповідачем після порушення провадження у справі, відповідно на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення зазначеної частини основного боргу відсутній, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню. У стягненні решти суми основного боргу суд правомірно відмовив.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стосовно вимог про стягнення 84 663,07 грн. пені, 4 206,08 грн. 3% річних, 84 230,29 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3.1 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати) послуг по договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за надані послуги за договором не виконав належним чином, у строк встановлений договором оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені є правомірним.

В зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати послуг у термін, визначений умовами договору, позивачем нараховано пеню в сумі 84 663,07 грн. за період з 11.03.15р. по 05.08.15р., а також 3 % річних в сумі 4 206,08 грн. за період з 11.03.15р. по 05.08.15р. та інфляційні втрати в сумі 84 230,29 грн., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що відповідні розрахунки вірно виконані судом першої інстанції у відповідності до вимог законодавства та умов договору, в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням умов п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.13р. та початку прострочення з 01.04.15р., та відповідно становлять: пеня - 44 811,06 грн., 3% річних - 2 240,54 грн., інфляційні втрати - 17 107,97 грн., та є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату наданих за договором послуг охорони підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в іншій частині позову слід відмовити, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині безпідставного повернення зустрічного позову.

Колегія суддів відхиляє такі доводи, як необґрунтовані з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015р. у даній справі повернуто без розгляду зустрічний позов Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Груп-1 ТехноСервіс" про стягнення 500 000,00 грн. немайнової шкоди.

Зазначена ухвала оскаржена позивачем за зустрічним позовом в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 12.10.2015р. у справі № 910/20341/15 - без змін.

Колегія суддів зазначає, що нормами чинного ГПК України не передбачено повторного апеляційного оскарження судового рішення, після здійснення його апеляційного перегляду, як не передбачено і повноважень суду апеляційної інстанції здійснювати повторний апеляційний перегляд рішення місцевого суду у справі, яка вже переглядалася апеляційною інстанцією. За таких обставин, доводи відповідача в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів не можуть братись до уваги.

Твердження скаржника про порушення позивачем умов договору, зокрема, в частині п.п. 4.1.1, за яким сторони зобов'язані забезпечити конфіденційність відносин за цим договором, в зв'язку з чим у відповідача виникає право на стягнення збитків, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, оскільки з аналізу умов договору на охорону №01.04.13 від 01.04.2013р. вбачається, що обов'язок відповідача сплатити кошти за надані позивачем послуги не ставиться в залежність від виконання чи невиконання п.п. 4.1.1 договору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015р. у справі № 910/20341/15 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим та має бути залишено без змін. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015р. у справі № 910/20341/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми ,,Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко