Постанова № 55825523, 08.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 910/20793/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.02.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року

у справі № 910/20793/15 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт»

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року по справі № 910/20793/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.11.2015 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року по справі № 910/20793/15 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Ніко Інвест» вважає подану апеляційну скаргу Київської міської ради безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив суд першої інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судових засіданнях 18.01.2016 року та 08.02.2016 року представник Київської міської ради надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Ніко Інвест» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник ТОВ «Ніко Інвест» у судових засіданнях 18.01.2016 року та 08.02.2016 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року залишити без змін.

Представник ПАТ «Київський річковий порт» у судовому засіданні 08.02.2016 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення в яких, подану відповідачем апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Ніко Інвест» у задоволенні позову.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15.06.2005 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Ніко Інвест» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та за реєстровий в реєстрі за № 415, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.2005 за № 85-6-00208 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року за № 1017/2427, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку для експлуатації та обслуговування складських приміщень у розмірі 6790 кв.м, кадастровий номер - 8000000000:85:316:0012, розташовану за адресою: вул. Набережно-Лугова, 4 у Подільському районі м. Києва.

У відповідності до пункту 3.1 договору даний договір укладено на 15 років.

Згідно з пунктом 11.4 договору припинення договору шляхом розірвання може бути за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), здійснення без згоди орендодавця передачі відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2008 року між ТОВ «Ніко Інвест» (продавець) та ПАТ «Київський річковий порт» (в минулому ВАТ «Київський річковий порт») (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та за реєстровий в реєстрі за № 1255 відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність об'єкт нерухомості - будівля складу (літера «О»), площею 4 378,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м вул. Набережно-Лугова, 4.

30.07.2008 року між ТОВ «Ніко Інвест» та ПАТ «Київський річковий порт» підписано акт приймання-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 30.07.2008 року.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи 30.07.2008 року ТОВ «Ніко Інвест» звернулось до Київської міської ради з листом № 299 про припинення дії договору оренди земельної ділянки, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та за реєстровий в реєстрі за № 415, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.2005 року за № 85-6-00208 у книзі записів державної реєстрації договорів, на підставі відчуження нерухомого майна, що розташовані на ній.

Відповідно до листа № 07-387/49291 від 08.12.2008 року Київською міською радою було відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» в достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки.

Так, у серпні 2015 року ТОВ «Ніко Інвест» звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Ніко Інвест» від 15.06.2005 року.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року по справі № 910/20793/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Пунктами «а», «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Разом із тим, статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Крім того, згідно частини другої статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першої статті 377 Цивільного кодексу України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналізуючи зазначені норми законодавства, можна дійти висновку про те, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

При цьому, нормами статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до абз. 2 п. 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1642/2011 від 24.11.2011 року якщо позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою і фактичне користування нею та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, наявні законні підстави для припинення земельних відносин сторін за договором оренди.

Таким чином, оскільки умовами спірного договору оренди землі, а саме пунктом 11.4 договору сторони передбачили, що припинення договору шляхом розірвання може бути за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, та в матеріалах справи містяться докази того, що позивач звертався до відповідача з № 299 про припинення дії договору оренди земельної ділянки, на підставі відчуження нерухомого майна третій особі, що розташовані на ній, та Київською міською радою було відмовлено ТОВ «Ніко Інвест» в достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки, та враховуючи, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснює її новий власник - ПАТ «Київський річковий порт», попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та розірвав договір оренди земельної ділянки від 15.06.2005 року, що був укладений між Київською міською радою та ТОВ «Ніко Інвест» в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 року по справі №11/227, від 19.06.2012 року по справі №36/368-9/63, від 20.08.2013 року по справі №18/5005/12936/2011, та у постановах Вищого господарського суду України, від 23.12.2015 року по справі № 916/1157/15-г, від 02.09.2015 року по справі № 918/75/15, від 23.09.2015 року по справі № 910/29436/14.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити що у відповідності до пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Київської міської ради, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Посилання Київської міської ради на те, що розірвання спірного договору потягне за собою нанесення збитків Київській міській раді у вигляді не отримання орендної плати за земельну ділянку колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки, як зазначалося вище Київська міська рада не позбавлена права укласти договір з новим власником нерухомого майна що знаходиться на спірній земельній ділянці - ПАТ «Київський річковий порт», відповідно до норм чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/20793/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/20793/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20793/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 15.02.2016 року