Рішення № 55824191, 11.02.2016, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Кремінна

Справа № 414/1276/15-ц

Провадження № 2/414/7/2016

Кремінський районний суд Луганської області у складі головуючого

судді: Акулова Є.М.

секретаря: Дегтяренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про розблокування карткового рахунку та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що з 2014 року є пенсіонеркою. Відповідно до запропонованих УПФУ умов нею в Кремінському відділенні Луганської філії ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою площа Красна 1в м.Кремінна Луганської області було відкрито картковий рахунок № 5168757276094598 задля зарахування пенсії. 06.02.2015 року їй УПФУ в Кремінського району Луганської області перерахував пенсійні виплати в сумі 4496 грн.28 коп.. 12.02.2015 року на належний їй номер мобільного телефону надійшло SMS-повідомлення про заблокування банком її рахунку. ЇЇ намагання зняти в банкоматі належні їй гроші були марними, позаяк вона постійно отримувала відмову. Всі намагання з'ясувати причину блокування рахунків від представників ПАТ КБ «Приватбанк» також виявились марними.

Вважає дії ПАТ КБ « Приватбанк» неправомірними. Просить зобов»язати відповідача усунути перешкоди для використання коштів карткового рахунку шляхом надіслання на її ім»я письмового повідомлення про розблокування рахунку. Стягнути на її користь 4636,39 грн коштів, які зберігаються на цьому рахунку та судові витрати в справі.

Після декількох уточнень позивач в судовому засіданні просила суд розглянути справу за її відсутності, розірвати договір банківського карткового рахунку та стягнути на її користь, станом на 01.12.2015 року, 4496,28 грн коштів, які зберігаються на картковому рахунку, 1498,77 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов»язання, а разом 5995,05 грн. і 487,2 грн судових витрат, що складаються із сплаченого нею судового збору.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не прибув. Спочатку просив про проведення судового засідання в режимі відео конференції. В решті решт відмовився від її проведення. Просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти постановлення судом заочного рішення.

В наданих на адресу суду письмових запереченнях пояснив, що в межах проведення на сході України антитерористичної операції було створено сайт «Миротворець», -інтернет-представництво Центру досліджень ознак злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку завданням якого є надання інформаційно-консультативної допомоги органам виконавчої влади з метою подолання проявів терористичної та сепаратиської діяльності на території України. Оскільки прізвище позивача мається на даному сайті тому банк заблокував та не може розблокувати її картковий рахунок. Позивачу потрібно вивести свої дані з сайту та довести походження коштів на ньому. З цих підстав просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши справу, суд дійшов до наступного.

Відповідно до приписів ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 1073 ЦК України передбачено правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, а саме у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, передбачені главою 72 ЦК України між банком та клієнтом, оскільки 02.12.2014 року позивачем у відповідача відкрито банківський рахунок № 5168757276094598 (а.с.8).

06.02.2015 року на вищевказаний рахунок позивача УПФУ було перераховано кошти у сумі 4496,28 грн. пенсійних виплат (а.с.9,128).

12.02.2015 року на мобільний телефон позивача надійшли СМС-повідомлення про те, що її рахунки було заблоковано (а.с.11,12).

Заборгованості перед відповідачем позивачка не має (а.с.10).

Згідно довідки Кремінського РВ ГУМВС України в Луганській області стосовно ОСОБА_1Й не порушено жодного кримінального провадження (ас31).

На інтернет сайті «Миротворець» значиться прізвище позивачки (ас94).

Намагання позивача зняти свої кошти готівкою в банкоматі виявилися марними та з»ясувати причину даної ситуації у відповідача через звернення у віділення, телефоном у оператора та в онлайн-чаті теж виявилося для позивачки неможливо(а.с.13-14).

Таким чином, наявними є законні підстави задля розірвання договору за ініціативою позивача.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що на сайті «Миротворець» - інтернет представництво Центру досліджень ознак злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку є дані позивача, а у відповідача встановлено схему праці з клієнтами, які є на вищевказаному сайті і що банк присвоює таким клієнтам статус «не обслуговувати» до моменту виведення з сайту, на підставі чого банківські рахунки позивача було заблоковано, оскільки на даний час щодо позивача жодного обвинувального вироку не постановлено, жодне кримінальне провадження не відкрито, обвинувачення відповідача в фінансуванні позивачем тероризму є безпідставним, зараховані на картрахунок кошти є пенсійними виплатами. А тому дії відповідача щодо блокування рахунків позивача порушують умови договору та не відповідають чинному законодавству.

При вирішенні спору суд бере до уваги й практику ЕССЛ.

Згідно ст 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Практика Европейського Суду з прав людини, яку, як джерело права, відповідно до ст 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справи, захищає права особи вільно володіти своїм майном. Так у рішенні «Беланов проти України», ухваленому 29 листопада 2005 року, Європейський суд з прав людини вкотре зазначив, що внаслідок тривалого невиконання судового рішення заявник був позбавлений можливості скористатися грішми, на які він мав права. А тому Суд постановив, що мало місце порушення ст 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, відповідачем не виконуються умови договору, що позбавляє позивача розпорядитися своїми коштами, тобто призвело до порушення його законних прав щодо вільного володіння майном. Отже, договір між позивачем та відповідачем підлягає розірванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім того, банк не виконав взяті на себе обов»язки за договором й повинен нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування завданих позивачеві збитків згідно приписів ст. 1073 ЦК України.

Згідно до ст. 526 ЦК України з обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні справи по суті в цій частині суд бере до уваги надані позивачем та не спростовані відповідачем розрахунки завданих збитків, які станом на 01.12.2015 року, становлять 4496,28 грн коштів, які зберігаються на картковому рахунку, 1498,77 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов»язання (ас 117-118).

Разом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5995,05 грн.

Понесені позивачем судові витрати, в сумі сплаченого судового збору 487,2 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 316,317,526,610,625,1066,1068,1073,1074,1075 ЦК України, ст. 10, 60, 212-215, ч1ст294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір банківського карткового рахунку № 5168757276094598 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, 49094, к/р 32009100400 в УНБУ в Днепропетрівській області, МФО 305299, ЕДРПОУ 14360570, Інн. 143606704021, Св. 100238786 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - 5995,05 та 487,2 грн судового збору, а разом 6482,25грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Є.М.Акулов