Ухвала суду № 55824058, 11.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/355/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді:Єгорової С.М.,

суддів: Гайсюка О.В., Письменного О.А.,

із секретарем Кравченко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2015 року, у справі за поданням державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року державний виконавець Ленінського відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 звернулась в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 до виконання зобовязань за рішеннями суду. Посилалась на те, що в провадженні державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-351/10, виданого 20 лютого 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" звернення стягнення на предмет іпотеки; виконавчого листа № 1519/2-497/11, виданого 25 жовтня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ '"Соцкомбанк" боргу в сумі 112574,68 гри.; виконавчого листа № 2-35-1/10, виданого 12 листопада 2010 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" звернення стягнення на предмет іпотеки; виконавчого напису б/н, виданого 01 червня 2009 року Приватним нотаріусом ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПравексБанк" боргу в сумі 1699126,86 грн.; виконавчого листа № 2-535, виданого 06 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Державний Ощадний банк України" боргу в сумі 305602,46 грн.; виконавчого листа № 405/3005/14-ц, 2/405/521/14, виданого 16 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Державний Ощадний банк України" боргу в сумі 194001,52 грн.; виконавчого листа 405/3635/15-ц, 2/405/799/15, виданого від 18 листопада 2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики в сумі 814705,52 грн. Проте, ОСОБА_3 в добровільному порядку рішення суду не виконує та ухиляється від його виконання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні зазначеного подання державного виконавця.

В апеляційній скарзі державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_2 ставиться питання про скасування ухвали суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, та постановлення нової ухвали про задоволення її подання.

В судовому засіданні апеляційного суду державний виконавець Пісна В.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_3 заперечувала проти скасування ухвали суду, яку вважає законною і обгрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення державного виконавця та боржника, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, перевірила законність ухвали суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, та дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ, суд першої інстанції послався на відсутність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитись.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України.

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п. 5).

Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязання за рішенням.

Відповідно до статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Зміст і форма подання державного виконавця (начальника ВДВС) нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 р. та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 р. № 512/5. Зокрема, в розділі XI "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну", передбачено, що подання повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні Ленінського відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-351/10, виданого 20 лютого 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" звернення стягнення на предмет іпотеки; виконавчого листа № 1519/2-497/11, виданого 25 жовтня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ '"Соцкомбанк" боргу в сумі 112574,68 гри.; виконавчого листа № 2-35-1/10, виданого 12 листопада 2010 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" звернення стягнення на предмет іпотеки; виконавчого напису б/н, виданого 01 червня 2009 року Приватним нотаріусом ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПравексБанк" боргу в сумі 1699126,86 грн.; виконавчого листа № 2-535, виданого 06 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Державний Ощадний банк України" боргу в сумі 305602,46 грн.; виконавчого листа № 405/3005/14-ц, 2/405/521/14, виданого 16 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Державний Ощадний банк України" боргу в сумі 194001,52 грн.; виконавчого листа 405/3635/15-ц, 2/405/799/15, виданого від 18 листопада 2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики в сумі 814705,52 грн. (а.с.118-139).

В поданні державного виконавця, погодженому начальником Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ зазначено, що боржник ОСОБА_3 самостійно не виконує рішення судів та виконавчий напис нотаріуса у строк, встановлений постановами про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем встановлено обсяг нерухомого та рухомого майна, що належить боржнику, накладено арешт на все майно та оголошено про заборону його відчуження, у зв"язку з відсутністю за місцем реєстрації нерухомого майна оголошено його розшук, боржник ухиляється від виконання зобов"язань, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.113-117).

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясовувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Процесуальний закон передбачає, що за результатами розгляду подань державних виконавців постановляються ухвали у вигляді окремих процесуальних документів, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 208 ЦПК, ч. 4 ст. 209, ст. 210 ЦПК, та розд. VI ЦПК.

Мотивувальна частина ухвали повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу. У цій частині ухвали повинні наводитись встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридична оцінка та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні подання. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалось подання, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Суд першої інстанції, розглянув справу без участі представника ВДВС, неналежним чином не перевірив обставини, викладені у поданні, не послався на докази та не мотивував свої висновки щодо відсутності факту ухилення боржника від виконання зобовязань та відмови у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, зазначивши лише зміст норм права, якими регулюється це питання.

При цьому, не з'ясував, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, чи на момент звернення державного виконавця з таким поданням відбувся і є об'єктивно наявним факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, та якими доказами з матеріалів виконавчого провадження це підтверджується.

При розгляді питання щодо обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України за ухилення від виконання зобовязань суд першої інстанції не звернув уваги на те, що порядок розгляду таких питань передбачено розділом VI ЦПК "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)"

Приєднавши подання державного виконавця до цивільної справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не зважав на те, що необхідність такого обмеження боржника у праві виїзду за межі України державним виконавцем пов'язується також з ухиленням від виконання декількох судових рішень у інших справах та виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки по зведеному виконавчому провадженню, не вирішив питання про відкриття провадження та допустив порушення процедури розгляду подання.

Наведене свідчить про порушення судом порядку, встановленого для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для нового розгляду цього питання.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.3 ч.1 ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2015 року скасувати.

Подання державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді: