Рішення № 55823458, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/30443/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» стягнення заборгованості у розмірі 61 033 грн. 04 коп. Представники:

від Позивача: Римарчук Д.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 61 033 грн. 04 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 09.12.2014 року між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» (Продавець) було укладено Договір поставки №411-7/14, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві термочехли ТМ «РІЗА», а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити товар. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він перерахував грошові кошти у загальному розмірі 36 810 грн. 28 коп., проте Відповідачем всупереч умовам Договору не було поставлено товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради в розмірі 36 810 грн. 28 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» пеню у розмірі 10 037 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 822 грн. 91 коп. та інфляційні у розмірі 13 362 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/30443/15, судове засідання призначено на 16.12.2015 р.

14.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2015 року представники сторін в судове засідання не з'явились, представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.12.2015 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати докази на підтвердження направлення та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Никса" претензії №3518/24 від 01.07.2015 року про повернення грошових коштів;

2) Відповідача:

- надати докази на підтвердження постачання товару у строки, передбачені п. 5.2. Договору поставки №411-7/14 від 09.12.2014 року;

- надати докази на підтвердження повернення сплачених грошових коштів у розмірі 36 810,28 грн., у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору поставки №411-7/14 від 09.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2015 року відкладено розгляд справи на 13.01.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

13.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.01.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились, представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, виходячи з неявки представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, що унеможливлює встановлення всіх фактичних обставин про справі, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2016 року відкладено розгляд справи на 10.02.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 10 лютого 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 25.01.2016 року поштового відправлення уповноваженій особі підприємства Відповідача, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10 лютого 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

09.12.2014 року між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» (Продавець) було укладено Договір поставки №411-7/14, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві термочехли ТМ «РІЗА», а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п.1.3 Договору загальна сума Договору складає 600 000 грн. 00 коп. та становить суму вартості усього товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем протягом терміну дії даного Договору.

Згідно з п.4.2 Договору ціна товару, що зазначена в рахунку - фактурі вважається узгодженою та остаточною.

Оплата здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 50% від загальної ціни зазначеної в рахунку - фактурі, оплати решти 50% здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання товару Покупцем. (п.4.4 Договору)

Відповідно до п.5.2 Договору Постачальник зобов'язаний поставити товар на протязі 30 календарних днів з дня попередньої оплати.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що за прострочення строків поставки товару визначених в п.5.2 Договору Постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р., а в частині невиконаних зобов'язань Договір діє до остаточного їх виконання обома Сторонами. (п.8.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №411-7/14 від 09.12.2014 року Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок - фактура №ТН - 0000167 від 09.12.2014 року на суму в розмірі 73 620 грн. 56 коп., а останнім в свою чергу був сплачений вказаний рахунок шляхом перерахування Відповідачу грошових коштів у розмірі 36 810 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4459 від 24.12.2014 р. із зазначенням призначення платежу: «оплата за тмц.дог №411-7/14 від 09.12.2014 р.»

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем всупереч умовам Договору не було поставлено товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради в розмірі 36 810 грн. 28 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» пеню у розмірі 10 037 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 822 грн. 91 коп. та інфляційні у розмірі 13 362 грн. 13 коп.

01.07.2015 року Позивачем на адресу Відповідача надіслана претензія №3518/24 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 36 810 грн. 28 коп., яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №411-7/14 від 09.12.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №411-7/14 від 09.12.2014 року Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок - фактура №ТН - 0000167 від 09.12.2014 року на суму в розмірі 73 620 грн. 56 коп., а останнім в свою чергу був сплачений вказаний рахунок шляхом перерахування Відповідачу грошових коштів у розмірі 36 810 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4459 від 24.12.2014 р. із зазначенням призначення платежу: «оплата за тмц.дог №411-7/14 від 09.12.2014 р.»

Відповідно до п.5.2 Договору Постачальник зобов'язаний поставити товар на протязі 30 календарних днів з дня попередньої оплати.

Проте, як встановлено Судом, Відповідачем всупереч умовам Договору поставки №411-7/14 від 09.12.2014 року не був поставлений Позивачу товар на суму в розмірі 36 810 грн. 28 коп. протягом 30 календарних днів з дня попередньої оплати, тобто у строк по 23.01.2015 року.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

01.07.2015 року Позивачем на адресу Відповідача надіслана претензія №3518/24 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 36 810 грн. 28 коп., яка залишена без відповіді і виконання.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Однак, Суд звертає уваги, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради в розмірі 36 810 грн. 28 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не поставив товар та не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 36 810 грн. 28 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 24.01.2015 р. по 22.10.2015 р. у розмірі 822 грн. 91 коп. та інфляційні за загальний період прострочення січень 2015 р. - вересень 2015 р. у розмірі 13 362 грн. 13 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року по справі №3-90гс14.

За таких підстав, позовні вимоги Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» про стягнення 3% річних за загальний період прострочки з 24.01.2015 р. по 22.10.2015 р. у розмірі 822 грн. 91 коп. та інфляційних за загальний період прострочення січень 2015 р. - вересень 2015 р. у розмірі 13 362 грн. 13 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 24.01.2015 р. по 24.07.2015 р. у розмірі 10 037 грн. 72 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що за прострочення строків поставки товару визначених в п.5.2 Договору Постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання за період з 24.01.2015 р. по 24.07.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочення з 24.01.2015 р. по 24.07.2015 р. у розмірі 10 037 грн. 72 коп., оскільки сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради підлягає стягненню заборгованість у розмірі 36 810 грн. 28 коп. та пеня у розмірі 10 037 грн. 72 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Никса» (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯКІРА, будинок 10-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 39306754) на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 48, Ідентифікаційний код юридичної особи 35343771) заборгованість у розмірі 36 810 (тридцять шість тисяч вісімсот десять) грн. 28 (двадцять вісім) коп., пеню у розмірі 10 037 (десять тисяч тридцять сім) грн. 72 (сімдесят дві) коп. та судовий збір у розмірі 934 (дев'ятсот тридцять чотири) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 лютого 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин