Рішення № 55822542, 10.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 358/726/15-ц Головуючий у І інстанції Якутюк В. С.Провадження № 22-ц/780/1244/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 30 10.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Коцюрби О.П.

Секретар - Бобко О.В.

Розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства « Українська охоронно - страхова компанія» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства « Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди , завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05 листопада 2014 року близько 20.00 год в м. Богуслав Київської області біля перехрестя доріг вул. Франка та вул.. Мисайлівська сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який рухаючись по вул.. Франка в напрямку вул.. Шевченка, доїжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не переконався у відсутності пішоходів на дорозі , допустив наїзд на ОСОБА_2 , яка здійснювала перехід проїжджої частини дороги по пішохідному переходу .

Внаслідок наїзду , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку ,гематоми тім»яної ділянки правої частини , які відносяться до ушкоджень легкого ступеня тяжкості, які потягли за собою короткочасний розлад здоров»я понад 6 днів .

Як зазначає ОСОБА_2 на лікуванні вона перебувала із 05 листопада по 27 листопада 2014 року.

Постановою Богуславського районного суду від 20 березня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст.. 124 КУпАП .

Внаслідок винних дій ОСОБА_3 їй завдано як матеріальну шкоду в розмірі 4 274,84 грн , яка складається з витрат на придбання ліків - 2 422,15 грн , витрати на пальне - 852,69 грн , юридичні послуги - 1 000 грн , так і моральну шкоду в розмірі 24 000 грн , яка полягає в тому ,що у неї погіршився стан здоров»я , після лікування їй доводиться докладати значних зусиль для оргааанізаціїї свого життя, для підтримання життєвих зв»язків , оскільки звичайний ритм життя порушено, і цю шкоду вона просить стягнути з відповідача

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2015 року за клопотанням ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача залучено ПАТ

« Українська охоронно -страхова компанія» ( а.с. 37) .

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із ПАТ « Українська охоронно -страхова компанія» на користь ОСОБА_2 4 900 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди , 1000 грн витрати на правову допомогу, 245 грн судового збору . В іншій частини позову відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ « Українська охоронно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з них моральної шкоди , ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. . В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема щодо розміру моральної шкоди , який залежить від розміру страхового відшкодування за шкоду заподіяну здоров»ю , а також не врахував ту обставину , що позивач звернулась до страхової компанії лише 23 листопада 2015 року , а відтак на день винесення рішення 90-денний строк виплати стразового відшкодування не настав .

Рішення в частині стягнення грошових суд із ОСОБА_3 сторони не оскаржили , тому відповідно до ст. 303 ЦПК України рішення в цій частині не підлягає перегляду.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2014 року близько 20.00 год в

м. Богуслав Київської області біля перехрестя доріг вул. Франка та вул.. Мисайлівська сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ « DAEWOO" д\з

НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який рухаючись по вул.. Франка в напрямку вул. Шевченка, доїжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не переконався у відсутності пішоходів на дорозі , допустив наїзд на ОСОБА_2 , яка здійснювала перехід проїжджої частини дороги по пішохідному переходу ( а.с. 9-10) .

Внаслідок наїзду , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку ,гематоми тім»яної ділянки правої частини , які відносяться до ушкоджень легкого ступеня тяжкості, які потягли за собою короткочасний розлад здоров»я понад 6 днів .( а.с. 11)

Як зазначає ОСОБА_2 на лікуванні вона перебувала із 05 листопада по 27 листопада 2014 року.( а.с. 15, 24)

Постановою Богуславського районного суду від 20 березня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст.. 124 КУпАП ( а.с. 14) .

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «« Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( № 1961-1У) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Позивач ОСОБА_2 клопотання про заміну , або залучення другого відповідача до участі у справі не заявляла , і вимог до ПАТ « Українська охоронно-страхова компанія» не пред»являла , відповідно до ст. 31 ЦПК України позовних вимог не змінювала . Однак суд , в порушення вимог ст. 33 ЦПК України, за клопотанням відповідача ОСОБА_3 ( а.с. 25,26) залучив до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ « Українська охоронно- страхова компанія».

Як видно із копії платіжного доручення № 711 від 04 лютого 2016 року ПАТ

« Українська охоронно - страхова компанія» виплатила ОСОБА_2 1 936 ,04 грн страхове відшкодування ( а.с.151).

Відповідно до ст. 303 ЦПК України , перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції, стягнувши із ПАТ « Українська охоронно -страхова компанія» 4 900 грн на відшкодування моральної шкоди , неповно з»ясував обставини ,що мають значення для справи , враховуючи відсутність достатніх доказів щодо розміру виплати страхового відшкодування за шкоду , заподіяну здоровь»ю позивача , а також відсутність позовних вимог до страхової компанії , суд вийшов за межі позовних вимог , безпідставно стягнув із страхової компанії кошти на відшкодування моральної шкоди, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у стягненні із страхової компанії суми в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303,307,309, 313 - 316, 317,319 ЦПК України , колегія суддів , -

В и р і ш и л а ;

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства « Українська охоронно - страхова компанія» -- задовольнити .

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року в частині стягнення із Приватного акціонерного товариства « Українська охоронно - страхова компанія» на користь ОСОБА_2 суми 4 900 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди - скасувати . Ухвалити в цій частині рішення про відмову у стягненні із ПАТ « Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 суми в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді