Рішення № 55822491, 09.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.16р. Справа № 904/2258/15

За позовом селянського (фермерського) господарство "Ім. Ф. Нансена", с. Михайлівка Апостолівського району Дніпропетровська область

до відповідача-1 Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-2: відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області, м. Апостолове Дніпропетровської області

до відповідача-3: головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області

до відповідача-4: Апостолівської районної державної адміністрації, м. Апостолове Дніпропетровської області

про визнання права володіння та користування земельною ділянкою

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Від відповідача-3: ОСОБА_1, довіреність № 9-4-06-524/25-15 від 05.08.2015 року, представник

Від відповідача-4: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2015 року селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; до відповідача-2: відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області, м. Апостолове Дніпропетровської області; до відповідача-3: головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; до відповідача-4: Апостолівської районної державної адміністрації, м. Апостолове Дніпропетровської області і просить визнати за ним право володіння та користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою загальною площею 50,9 га (державний акт на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 332), розміщеною на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку звертався до відповідача-1, проте останній відмовив у видачі довідки про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік через ненадання позивачем необхідних документів на підтвердження наявності об'єкта оподаткування, оскільки земельна ділянка, вказана позивачем у податковій звітності, оформлена на фізичну особу ОСОБА_2, який помер. Також позивач звертався до відповідача-2 про отримання довідки про площу земельної ділянки за формою 6-зем, який теж відмовив у її видачі через те, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку оформлений не на позивача, а на померлу особу. Позивач зазначає, що державний акт на право постійного користування землею видавався ОСОБА_2, як голові СФГ "Ім. Нансена", і непереоформлення його у зв'язку зі смертю останнього, не позбавляє фермерське господарство права володіння і користування цієї землею. Зазначені дії відповідачів, на думку позивача, ставлять під сумнів законність володіння і користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 27.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі № 904/2258/15 скасовано, позовні вимоги задоволено:

- визнано за селянським (фермерським) господарством "Ім. Ф.Нансена" право постійного користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою загальною площею 50,9 га (державний акт на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №332), розміщеною на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області;

- стягнуто на користь селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф.Нансена" судові витрати понесені: 1) за звернення до господарського суду Дніпропетровської області в сумі 1 218,00 грн. пропорційно по 304,50 грн. з Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації; 2) за звернення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в сумі 609,00 грн. пропорційно по 152,25 грн. з Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації.

12.08.2015 року на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року були видані накази у справі № 904/2258/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі № 904/2258/15 скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Вищим господарським судом України зазначено, що ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували та не дослідили характер спірних правовідносин, тобто особливості правовідносин у даній справі позивача з кожним відповідачем, чи оспорюється або не визнається право позивача на спірну земельну ділянку кожним із відповідачів, а відтак чи наявні правові підстави для задоволення позову, зверненого до них, чого суди обох інстанцій не здійснили.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 16.12.2015 року справу № 904/2258/15 (вх. №4-10796/15) передано на розгляд судді Бондарєву Е.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015 року справу № 904/2258/15 прийнято до провадження.

Відповідач-3 заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що на сьогоднішній день державний акт на право постійного користування землею серії ДП АП № 000175 від 06.02.2001 року на земельну ділянку площею 50,9 га, виданий землекористувачу - ОСОБА_2 - не скасований, але не може бути дійсним для користування селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена", оскільки землекористувач - фізична особа, якій надавалось право постійного користування помер. У зв'язку із тим, що спадкоємці вчасно не надали відомості про смерть ОСОБА_3 та Апостолівська райдержадміністрація не винесла розпорядження про вилучення земельної ділянки і не скасувала державний акт на право постійного користування, переоформлення правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, після цього встановлення меж земельної ділянки в натурі не проводилось, кадастровий номер не визначено, розташування даної земельної ділянки в Публічній кадастровій карті не визначено, що призвело до того, що згідно розпорядженнями від 04.05.2012 року за № 413-р-12 та від 04.05.2012 року № 412-р-12 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Апостолівської міської ради за межами населеного пункту, Апостолівського району, Дніпропетровської області. 15.10.2012 року та 29.09.2012 року вищезгаданим земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номера № 1220386600:03:001:0052 та № 1220386600:03:001:0053. Розпорядженнями Апостолівської райдержадміністрації від 30.11.2012 року № 1079-р-12 та № 1078-р-12 були затверджені проекти землеустрою. 29.12.2012 року були видані державні акти на земельні ділянки серії ЯМ № 864197 площею 2,0 та серії ЯМ № 864196 площею 2,0 га на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району. У зв'язку із тим, що спадкоємці вчасно не надали відомості про смерть ОСОБА_3 у 2011 році та Апостолівська райдержадміністрація не винесла розпорядження про вилучення земельної ділянки і не скасувала державний акт на право постійного користування, питання переоформлення правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку не піднімалось.

Також, у відзиві відповідач-3 зазначає, що на підставі постанови кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", наказу Держгеокадастру від 23.07.2015 року № 201 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області", починаючи з 24.07.2015 року функції і повноваження Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області передані до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

25.01.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області за допомогою факсимільного зв'язку надішли письмові заперечення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області де останній вказує, що жодного спору про право користування земельною ділянкою між позивачем та відповідачем-1 немає. В даному випадку, на думку відповідача-1, є спір адміністративної юрисдикції, який вирішений в межах справи Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 504/5004/14. Крім того, відповідач-1 просить суд розглянути справу без участі податкового органу у зв'язку з відсутністю фінансування витрат на відрядження.

26.01.2016 року позивачем надані письмові пояснення де вказує, що державний акт на право постійного користування землею серії ДП АП № 000175, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 332, в якому зазначено 06.02.2001 року Апостолівською районною радою Дніпропетровської області ОСОБА_2, як голові селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена", для ведення селянського (фермерського) господарства було виділено у постійне користування земельну ділянку загальною площею 50,9 га на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району. Державний акт на право постійного користування землею серії ДП АП № 000175 було видано на підставі рішення Апостолівської районної ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області № 213-17/ХХІІІ від 21.04.2000 року та № 256-19/ХХІІІ від 17.11.2000 року, що зазначено безпосередньо у Державному акті. Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" було зареєстровано 09.02.2001 року на підставі розпорядження № 59-р Апостолівською районною державною адміністрацією було зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена". На думку позивача, наявність чи відсутність у селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель для ведення фермерського господарства.

26.01.2016 року відповідачем-2 надані письмові пояснення де вказує, що земельних ділянок, які зареєстровані за селянським (фермерським) господарством "Ім. Ф.Нансена", як юридичною особою згідно статистичної форми звітності 6-ЗЕМ з 01.01.2001 року та станом на 01.01.2015 року не числиться, що також підтверджується довідками про реєстрацію земельної ділянки в Державному реєстрі земель від 23.01.2008 року № 7037/12-0089, 26.01.2009 року № 7037/12-0079. Відповідно до ст. 407 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року та ст. 102-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, яка була доповнена до кодексу законом України від 27.04.2007 року № 997-V та набрала чинності 20.06.2007 року, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. До дати своєї смерті ОСОБА_3, як засновник фермерського господарства, на спірну земельну ділянку договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не укладав. Розпорядження на випадок своєї смерті щодо спадкування належного йому майна він залишив.

09.02.2016 року, після початку розгляду господарським судом справи по суті, до господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла уточнена позовна заява якою останній просить:

- визнати за селянським (фермерським) господарством "Ім. Ф. Нансена" право володіння та користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою загальною площею 50,9 га (Державний акт на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, який 06.02.2001 року було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 332), розміщеною на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області;

- визнати недійсними та скасувати розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 1078-р-12 від 30.11.2012 року та № 1079-р-12 від 30.11.2012 року;

- визнати недійсними та скасувати Державний акт від 28.12.2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1220386600:03:001:0053, площею 2,0 га громадянина ОСОБА_5 та Державний акт від 28.12.2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1220386600:03:001:0052, площею 2,0 га, громадянки ОСОБА_4

Відповідно до пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, чи 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи 3) об'єднання позовних вимог, чи 4) зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи) (пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Представники позивача та відповідача-4 у судове засідання не з'явилися, документи витребувані судом не надали.

У судове засідання 09.02.2016 року представники відповідачів, окрім Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.01.2016 року (а.с. 167, 168 том 2) та відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресами, зазначеними у позові.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015 року справу № 904/2258/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи в засіданні на 26.01.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 09.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 року здійснена заміна відповідача-3 Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У судовому засіданні 09.02.2016 року проголошені вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Апостолівської районної ради від 21.04.2000 року 17 сесії XXIII скликання громадянину ОСОБА_2 за рахунок землекористування громадянки ОСОБА_6 та з урахуванням згоди останньої було надано для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку загальною площею 34,22 га, у тому числі ріллі - 10,23 га, кормових угідь - 0,80 га та 23,19 га земель в стадії рекультивації на території Михайлівської сільської ради (а.с. 52 том 1).

Рішенням Апостолівської районної ради від 17.11.2000 року 19 сесії XXIII скликання вилучено з постійного користування громадянина ОСОБА_7, передано до складу земель запасу на території Михайлівської сільської ради та надано громадянину ОСОБА_2 в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 16,68 га орних земель (а.с.53 том 1).

На підставі вказаних рішень 06.02.2001 року для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 було видано державний акт серії ДП АП № 000175 на право постійного користування земельною ділянкою 50,90 га (50,00 га - ріллі, 0,8 га - кормових угідь, 0,1 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями), розташованою на території Михайлівської сільської ради. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 332 (а.с. 51 том 1).

За розпорядженням голови Апостолівської районної державної адміністрації від 09.02.2001 року було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена", голова якого ОСОБА_2, місце знаходження: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Михайлівка, вул. Б. Хмельницького, буд. 33 (а.с. 54 том 1). За результатом реєстрації видано свідоцтво серії А00 № 392139 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 25 том 1).

23.11.2011 року голова Селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 380671 (а.с. 55 том 1).

Згідно з протоколом загальних зборів № 1 від 06.10.2011 року новим головою селянського (фермерського) господарства було обрано його дочку ОСОБА_8 (а.с. 26 - 33, 56 том 1).

З 21.01.2013 року керівником Селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" є ОСОБА_9, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (а.с. 21 - 24 том 1), а також оглянутою судом під час розгляду справи наданою представником позивача випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 662221.

27.01.2014 року за вх. № НОМЕР_1 позивач подав до Апостолівського відділення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції звітну податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № НОМЕР_2 від 27.01.2014 року, а також відомості про наявність земельних ділянок, у відповідь на що листами № 293/10/150 від 07.02.2014 року та № 518/10/150 від 25.02.2014 року податкова інспекція, посилаючись на статтю 308 Податкового кодексу України та відсутність інформації про наявність оформленої за позивачем спірної земельної ділянки, відмовила у видачі довідки про набуття або підтвердження за ним статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік (а.с. 34 - 40 том 1).

11.04.2014 року за вх. № 493/1-13 позивач звернувся до відділу Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області із заявою від 10.04.2014 року про видачу йому довідки про площу земельної ділянки, яка розташована на території колишнього КСП "Ім. Ф. Нансена" у межах території Михайлівської сільської ради а також про вартість 1 га ріллі та 1 га пасовищ (а.с. 41 том 1).

Посилаючись на приписи Закону України "Про захист персональних даних" та відсутність у заявника правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відділ Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області надав відповідь від 23.04.2014 року № 1209/1-10 про відмову у видачі довідки державної статистичної звітності форми 6-зем (а.с. 42 том 1).

За вказаних обставин позивач вважає, що його право володіння і користування спірною земельною ділянкою не визнається відповідачами, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 20.12.1991 року № 2009-XII (із змін. і доп.) "Про селянське (фермерське) господарство" (далі - Закон № 2009-XII), чинного на час створення Селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена", селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

За змістом статті 9 цього ж Закону після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 11 Закону № 2009-XII селянське (фермерське) господарство зобов'язане: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання; ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності.

За частиною першою статті 1 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV (із змін. і доп.) "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV), чинного з 29.07.2003 року, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 973-IV та відповідно до частини першої статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства складаються з:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закону №973-IV).

За частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України, за частинами першою - третьою якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності по формі 6-зем про площу земельної ділянки станом на 01.01.2015 року особою, яка обліковується для ведення селянського (фермерського) господарства на земельній ділянці площею 50,8 га (50,0 га - ріллі, 0,8 га - пасовища), розташованій за межами населеного пункту на території Михайлівської селищної ради (колишнє КСП ім. Ф. Нансена), згідно державного акту на право постійного користування землею серія ДП АП № 000175 від 06.02.2001 року є ОСОБА_2 (а.с. 121 том 1).

За статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Частиною шостою розділу Х ("Перехідні положення") Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

За свого життя ОСОБА_2 право постійного користування спірною земельною ділянкою ні на себе, ані на Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" не переоформив.

За змістом статті 25 Цивільного кодексу України усі фізичні особи мають цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність).

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Після смерті ОСОБА_2 Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_10) як юридична особа не зверталося до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєструвало у Державному реєстрі речових право своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог статті 125 цього Кодексу.

Позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження набуття законного права користування спірною земельною ділянкою площею 50,9 га у відповідності до діючого законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови подаються, зокрема, щодо визнання речових прав на майно. Захист прав на землю унормований Главою 23 Земельного кодексу України.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У розумінні наведених приписів визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності між сторонами спору про право.

У відповідності до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, організації і інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкту підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів. Відповідно до приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Тобто, сторонами у судовому процесі є суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Отже, у розумінні приписів наведених норм, відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах. При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Виходячи із змісту наведених норм, захисту у судовому порядку підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Як вже зазначалося, відповідачем у позові про визнання права є особа, яка оспорює таке право, або особа, яка хоч і не оспорює цього права, але і не визнає його. Відповідачами у даній справі є чотири юридичні особи: Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; відділ Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області; головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; Апостолівська районна державна адміністрація. Надані до справи документи та пояснення позивача не підтверджують існування спору. Також позивачем не наведено обґрунтування того хто з відповідачів оспорює його право на земельну ділянку. На підставі наведеного не вбачається існування спору у даній справі.

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2016 року.

Суддя ОСОБА_11