Ухвала суду № 55822298, 16.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 лютого 2016 року Справа № 916/3376/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Грек Б.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А 0215, м. Вінниця (далі - Військова частина),

на рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015

зі справи № 916/3376/15

за позовом військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Військової частини, м. Вінниця,

до державного виробничо-технічного підприємства "Граніт", м. Одеса,

про стягнення 102 815,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 30.12.2015 № 350/174/20/155/пс (разом з клопотанням про поновлення строку подання касаційної скарги), в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 зі справи № 916/3376/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте до касаційної скарги Військової частини не додано доказів надіслання її копії прокурору.

До того ж доданий до касаційної скарги лист на ім'я відповідача не може вважатися належним доказом отримання ним копії касаційної скарги, оскільки на проставленому на ньому штампі вхідної кореспонденції не зазначено прізвище та підпис посадової особи, яка прийняла копію даної касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Крім того, як зазначено в абзаці першому підпункту 2.21 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VIГосподарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Проте до касаційної скарги додано платіжне доручення від 28.12.2015 № 1295, в якому у рядку "призначення платежу" зазначено "у справі № 915/3376/15" замість "у справі № 916/3376/15", а тому дане платіжне доручення не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У даному разі оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 105 ГПК України набрала законної сили 22.12.2015, а строк її оскарження в касаційному порядку закінчився 11.01.2016. Касаційну ж скаргу відповідно до штампу Одеського апеляційного господарського суду подано 12.01.2016, тобто після закінчення строку подання цієї скарги.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними в розумінні наведеної норми можна вважати причини, пов'язані з наявністю обставин, які об'єктивно, тобто незалежно від волі заявника, унеможливлювали вчинення ним відповідних процесуальних дій в установлений для цього строк.

Подане скаржником клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги взагалі нічим не обґрунтоване.

Як свідчать матеріали справи, представник скаржника (Пудрік В.В.) брав участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини постанови зі справи, а примірник оскаржуваної постанови оформлено належним чином та надіслано сторонам у справі 25.12.2015 (тобто в межах передбаченого статтею 105 ГПК України строку).

З урахуванням наведеного у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави для висновку про наявність поважних причин пропуску строку подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанцій в даній справі. Тому клопотання скаржника про поновлення цього строку задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, а клопотання про поновлення цього строку відхилено.

Враховуючи викладене та керуючись пунктами 3, 4 та 5 частини першої і частиною другою статті 1113, статтею11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Військової частини А 0215 про відновлення строку подання касаційної скарги зі справи № 916/3376/15 відхилити.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 зі справи № 916/3376/15 повернути Військовій частині А 0215.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя Б. Грек