Рішення № 55820138, 04.02.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15497/15-ц

2/357/259/16

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Жарікова О. В. ,

при секретарі Гавриш О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Біла Церква цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, мотивуючи його тим, що 27.02.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір № 831828 строкового банківського вкладу (депозиту) на підставі якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 30 000,00 грн., з процентною ставкою 14,9% річних, строком дії вкладу на 12 місяців. Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2012 року у справі № 1003/178/2012 був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ВАТ «КБ «Надра» про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу та відшкодування заподіяної шкоди, з банку стягнуто 14109,52 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції за договором строкового банківського вкладу № 894898 від 27.02.2008 року, 746,72 грн., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовязання та 120 грн., судових витрат. На виконання зазначеного рішення суду старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, 30.03.2012 року було відкрито виконавче провадження, а саме: ВП № 31923648 про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 заборгованості. 28.08.2013 року на підставі платіжної вимоги ВДВС Шевченківскього РУЮ № 501/26 від 28.08.2013 року з банку на користь ОСОБА_1 примусово списані кошти в сумі 16673,86 грн.. Позивач зазначає, що в період з 11.07.2011 року по 02.08.2011 року ОСОБА_1 вільно користувався коштами які обліковувалися на його поточному рахунку за допомогою картки №424666******4928. На думку позивача, факт отримання зазначених коштів підтверджується поточним звітом за операціями по рахунку картки ОСОБА_1. Позивач вказує, що дані обставини не могли бути враховані при ухваленні рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, оскільки рішення приймалось без участі представника банку, та були зясовані після списання коштів державною виконавчою службою на користь ОСОБА_1. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 приховав від суду факт одержання коштів до ухвалення рішення та відповідно повторно набув грошові кошти в сумі 11 489,24 грн. за рахунок банку без достатньої правової підстави, внаслідок списання 28.08.2013 року ВДВС Шевченківського РУЮ даної суми коштів з рахунку банку на користь ОСОБА_1. Посилаючись на наведені обставини позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 11 489,24 грн..

В судове засідання представник позивача не зявилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надіслала до суду клопотання про розгляд без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засіадння не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання матеріальної шкоди; інші юридичні акти. Цивільні права, згідно ст.13 ЦК України, здійснюються особою у межах, наданих їй договором, або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що 27.02.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір № 831828 строкового банківського вкладу (депозиту) на підставі якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 30 000,00 грн., з процентною ставкою в розмірі 14,9% річних, строком дії вкладу на 12 місяців. Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2012 року у справі № 1003/178/2012, 2/1003/580/2012 був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу та відшкодування заподіяної шкоди, та даним рішенням суду з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 стягнуто 14109,52 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції за договором строкового банківського вкладу № 894898 від 27.02.2008 року, 746,72 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовязання та 120 грн., судових витрат. Названі обставини підтверджуються копією названого рішення суду, яке ніким не оскаржувалося та набуло законної сили.

На виконання зазначеного рішення суду старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, 30.03.2012 року було відкрито виконавче провадження, а саме: ВП № 31923648 про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 заборгованості, що підтверджується копією відповідної постанови.

04.10.2013 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1497,62 грн., що підтверджується копією постанови. Іншою постановою від тієї ж дати, з боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 200,00 грн.

28.08.2013 року на підставі платіжної вимоги ВДВС Шевченківскього РУЮ у м. Києві № 501/26 від 28.08.2013 року з банку на користь ОСОБА_1 примусово списані кошти в сумі 16673,86 грн., що підтверджується копією платіжної вимоги № 501/26 від 28.08.2013 року.

Позивач вказує, що за викладених обставин, ОСОБА_1 фактично повторно набув грошові кошти в сумі 11 489,24 грн. за рахунок банку, адже це підтверджується поточним звітом за операціями по рахунку картки ОСОБА_1. В період з 11.07.2011 року по 02.08.2011 року ОСОБА_1 вільно користувався коштами. На думку позивача, дані обставини не могли бути враховані при ухваленні рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «КБ «Надра» про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу, оскільки рішення приймалось без участі представника банку. З таким висновком позивача суд не може погодитись з огляду на таке.

Обгрунтовуючи поданий позов, представник позивача посилається зокрема на ч.1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проаналізувавши названу правову норму, слід дійти висновку, що у справах про повернення безпідставного набутого майна, обовязковому доказуванню підлягає саме факт набуття особою майна без відповідної правової підстави.

ОСОБА_1 набув кошти, які просить витребувати ПАТ «КБ «Надра», на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 1003/178/2012, і тому не можна вважати, що ОСОБА_1 набув кошти безпідставно. За викладених обставин, безпредметним є посилання представника позивача на положення ст.1212 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало заонної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 1003/178/2012, 2/1003/580/2012 встановлено, що представник відповідача (ВАТ «КБ «Надра») в судове засідання не зявився, про розгляд справи належно повідомлений, про причину неявки в суд не сповістили, в звязку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ч.2 ст.11 ЦПК України).

Враховуючи, що обовязок доказування законодавцем покладено на сторін по справі, то у випадку незгоди з заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 1003/178/2012, 2/1003/580/2012 відповідач мав передбачену законом можливість подати заяву про перегляд такого рішення суду (ст.228 ЦПК України), додати до заяви необхідні докази на підтвердження необґрунтованості вимог ОСОБА_1. Крім того, банк мав передбачену законом можливість оскаржити заочне рішення суду, однак цього не зробив. Таким чином, ПАТ КБ «Надра» наданими йому правами не скористався.

Представник позивача стверджує, що факт отримання коштів ОСОБА_1 в сумі 11 489, 24 грн. був виявлений після списання коштів 28.08.2013 року ВДВС Шевченківського РУЮ з рахунків банку, і тому факт отримання коштів ОСОБА_1 не міг бути врахований судом при ухваленні рішення у справі № 1003/178/2012, 2/1003/580/2012.

Суд звертає увагу на тому, що ПАТ «КБ «Надра», ніби-то, встановив факт, що ОСОБА_1 отримав кошти ще в 2011 році, вже після фактичного виконання рішення суду, тобто в 2013 році. За таких обставин, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч.1 ст.361 ЦПК України).

Проаналізувавши викладене, слід дійти висновку, що позивачем не доведено факт набуття коштів ОСОБА_1 без відповідної правової підстави. Рішення Білоцерківськогго міськрайонного суду Київської області у справі № 1003/178/2012, 2/1003/580/2012 ухвалено без встановлення обставин отримання ОСОБА_1 коштів з його поточного рахунку, виключно в результаті недбальства співробітників ПАТ «КБ «Надра», які вчасно не виявили факт отримання коштів ОСОБА_1 та не скористались своїми процесуальними правами, щоб надати такі докази суду.

За викладених обставин, позивач та його представник не довели належними та допустими доказами, викладені у позовній заяві обставини, і тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України, суд компенсує судові витрати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 10, 60, 61, 79, 88, 212-215, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_4