Ухвала суду № 55820002, 15.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14622/15-ц

Провадження № 22-ц/779/214/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на її користь додаткових витрат на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 16 980,5 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з метою поглиблення знань сина ОСОБА_5 укладено договір з Івано-Франківським державним коледжем технологій та бізнесу про надання освітньої послуги для слухачів з підготовки до вступу у вищі навчальні заклади з внесенням оплати в сумі 1145 грн. та 7 грн. послуги банку. Діти навчаються в Приватному підприємстві «Перші Київські курси іноземних мов - 22» на відділенні англійської мови з 16.10.2012 року та за навчання позивачем оплачено 5751грн. та 5480грн. Також, дочка відвідує студію декоративно-прикладного мистецтва «Перлина» і в 2014 році на придбання путівки в м. Одесу позивач витратила 2500 грн., 568 грн. та 568.76 грн. на квитки, та 60 грн. послуги банку. Син потребує в звязку з хворобою очей витрат, які позивач понесла на придбання лінз в 2014р. 4500грн., в 2015 р. - 13950 грн. Разом всі витрати позивача складають 33961 грн., половину з яких просила стягнути з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 7100 (сім тисяч сто) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, зазначає, що судом не враховано тих обставин, що погіршилось його матеріальне становище, так як він вийшов на пенсію, сплачує достатній розмір аліментів на утримання дітей. Немає висновку суду, які витрати являються додатковими, і згідно яких документів, і посилання на норму якого закону обґрунтовуються такі витрати. Судом не звернуто уваги на те, що позивачкою з липня 2014 року по листопад 2015 року отримано аліменти в сумі 51036 грн. Крім того, з подібним позовом позивачка уже зверталася до суду в березні 2012 року. Просить рішення суду скасувати, судові витрати покласти на позивача.

ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні додаткових коштів, які нею витрачені на навчання двох дітей англійської мови та витрат, повязаних із участю дочки у фіналі міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої творчості, в той час як зазначені витрати повязані з особливостями розвитку дітей та їх здібностями Тому просила рішення суду в цій частині скасувати та постановити нове рішення про задоволення вимог.

В апеляційній інстанції апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги своїх апеляційних скарг підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1998 року, а 10 лютого 2009 р. шлюб за рішенням суду було розірвано. Під час перебування у шлюбі у них народилися: син ОСОБА_6 01.06.1999р.н. та дочка ОСОБА_4 06.04.2001 року.

Рішенням суду від 16 лютого 2009 р. вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 доходів ОСОБА_3 щомісячно.

Відповідно до ст.141, 180 СК України батьки мають рівні права та обовязки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (- ки ) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2015р. між Івано-Франківським державним коледжем технологій та бізнесу, як виконавцем послуг, та ОСОБА_7, як замовником укладено договір, на зобовязання виконавця за рахунок коштів замовника здійснити підготовку ОСОБА_6 за вартістю 1145 грн., які оплачено замовником (а.с.10-11). Суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивачки про стягнення цих коштів в сумі 1145 грн. (половина) не є обґрунтованою, оскільки замовником та платником коштів вона не була.

Окрім того, як зазначено в позові, син та дочка сторін навчаються в ПП «Перші Київські курси іноземних мов-22» на відділенні англійської мови з 16.10.2012 року та за навчання позивачем оплачено 5751грн. та 5480грн. за сина та дочку відповідно (а.с.8-9).

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог в цій частині, оскільки даний факт на переконання суду не є підтвердженням особливих обставин в розумінні ст.185 СК України, за яких відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Не представлено також жодних доказів на підставі яких саме договірних відносин видані вищезазначені довідки.

З аналогічних підстав суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення коштів за поїздку ОСОБА_2, сина та дочки в м. Одесу, яка відвідувала студію декоративно-прикладного мистецтва «Перлина» і роботи цього колективу були відібрані для участі у фіналі восьмого Міжнародного конкурсу-фестивалю, який відбувався в Українському дитячому центрі «ОСОБА_8 гвардія»

Що ж стосується позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат, повязаних із хворобою очей сина, то суд прийшов до правильного висновку про задоволення таких витрат в сумі 7100 грн., виходячи з того, що син ОСОБА_5 потребує в звязку з хворобою очей витрат, які позивачка понесла на придбання лінз в 2014р. 4500грн., в 2015 р. - 13950 грн., та оправи на суму 250 грн., що підтверджено висновком офтальмолога та чеками про оплату (а.с.13-14). Загальна сума витрат становить 14200 грн., а з розрахунків рівної участі батьків у додаткових витратах, незалежно від їх можливостей, та обґрунтовано стягнув із відповідача половину суми, що становить 7100 грн.

Щодо посилання апелянта ОСОБА_3 на його неспроможність платити додаткові витрати та на достатність, на його думку, суми аліментів які ним оплачуються, то слід зазначити, що додаткові витрати, як і аліменти, не визначаються з достатності чи недостатності коштів у батьків, а стосуються виключно інтересів дитини та її необхідну соціальну стабільність в житті в т.ч. і здоровя. При цьому, виписки з медичних карток відповідача стосовно стану його здоровя стосуються здебільшого 2012 року, а не часу розгляду справи в суді 2015р.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: П.І. Проскурніцький

ОСОБА_8