Ухвала суду № 55818543, 15.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1163/16 Справа № 206/1491/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого- Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Красвітної Т.П.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ПАТ «Банк Восток» про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ПАТ «Банк «Восток», ОСОБА_3 про стягнення коштів; за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ПАТ «Банк « Восток», ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс», ОСОБА_7, про визнання припиненими правовідносин поруки,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_5, за яким остання поручилася за зобов*язанням ОСОБА_2 перед ЗАТ «Агробанк» за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 року. Стягнуто з ПАТ «Банк «Восток» на користь ОСОБА_5 судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 71 949,15 грн., та судовий збір в розмірі 719,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.( т.2 а.с.109)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду, в частині відмови їй у позові про визнання недійсною біржової угоди, застосування наслідків її недійсності, визнання правовідносин поруки від 29.01.2015 року припиненими, а також про стягнення з неї грошових коштів за вимогами ОСОБА_4, просила його змінити, її позовні вимоги задовольнити, та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 Вважає, що судом неповно були з*ясовані обставини справи та порушені норми процесуального і матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк», правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство «ХОУМ ОСОБА_6», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Восток» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10.840.07.33, відповідно до якого остання отримала грошові кошти у розмірі 30800 доларів США, зі сплатою 15,5% річних, із закінченням терміну дії по 23 липня 2012 року.

У забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором, між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 24.07.2007 року було укладено договір поруки № 10.840.07.33.1п, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_5 зобов*язується перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов*язань за кредитним договором у повному обсязі.

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави №10.840.07.33.1, відповідно до умов якого позивачка передала в заставу банку автомобіль марки MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

19 березня 2010 року ОСОБА_2 була видана довіреність ОСОБА_4, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 і, якою вона уповноважувала його продати вищевказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США. За даної довіреністю ОСОБА_4 мав право, зокрема, укладати та підписувати від імені ОСОБА_2 договори цивільно-правового характеру, щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови.

З листа ПАТ «Банк «Восток» від 03.10.2012 року видно, що протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24.03.2010 року вирішено продати вказаний автомобіль за ціною, що на дату продажу складе еквівалент не менш ніж 19500 доларів США, за умови спрямування отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с. 9).

За довідкою УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.09.2012 року, 24.03.2010 року автомобіль MERCEDES-BENZ Е 200К, держномер АЕ 0808 ВМ, було знято для реалізації по дорученню від власника - ОСОБА_8 15.07.2010 року автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3, на підставі біржової угоди від 15.06.2010 №104908. На цей час даний транспортний засіб змінив вже двох власників та зареєстровано на території Донецької області. (т.1 а.с.6, 8).

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні вимог в частині визнання недійсною біржової угоди № 104908 від 15.06.2010 року між ОСОБА_2, в особі ОСОБА_4, та ОСОБА_3, оскільки останньою був пропущений строк позовної давності, що судом встановлено і досліджено належним чином, і , що не було спростовано позивачкою доводами її апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

26 вересня 2011року між банком та ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги №7, відповідно до п.п.2.1.1, 1.2. та додатку №1, банк відступив на користь нового кредитора право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_2, в сумі 71949,15 грн. (т. 1 а.с.138).

Згідно наданої ОСОБА_2 відповіді ПАТ «Банк «Восток» від 03.10.2012 року, їй було повідомлено про погашення заборгованості за рахунок коштів, одержаних від продажу автомобіля, а також, що новому кредитору ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс», було відступлено право вимоги на загальну суму 71 949 грн. 15 коп., станом на 26.09.2011 року, яка складається із заборгованості : за кредитом - 6256,57 доларів США, що еквівалентно 49 887,38 грн. та відсотками 2 766,85 доларів США, що в еквіваленті 22 061,75 грн. Також зазначено, що у зв*язку з добровільною реалізацією автомобіля банк не використовував своє право щодо нарахування та стягнення неустойки в формі пені, а також, що після відступлення права вимоги заборгованість у банку не обліковується (т.1 а.с. 9).

18 грудня 2013 року між ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс» та ОСОБА_10 укладено договір № 948 відступлення права вимоги, згідно якого новому кредитору було передано право вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 року, укладеним з позивачкою та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 року.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 року та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 року.

29 січня 2015року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір поруки №10.840.07.33/П, за яким поручитель зобов*язався відповідати за ОСОБА_2

У березні 2015 року ОСОБА_7 було направлено на адресу ОСОБА_4 вимога про сплату заборгованості в розмірі 362587,87 грн.

Як видно з ксерокопій квитанцій №/126616 від 15.04.2015 року на суму 143000 грн.; №/139950 від 16.04.2015 року на суму 139 000 грн.; №/153711 від 17.04.2015 року на суму 80587,87 грн. ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_7 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, виконавши при цьому вимоги договору поруки від 29.01.2015 року. (т.1 а.с. 152-154).

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні первісного договору відступлення банком на користь ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс» права вимоги заборгованості за кредитним договором, де боржником є позивачка, станом на 26 вересня 2011 року, її розмір був банком визначений в сумі 71949,15 грн. ( т.1 а.с.9)

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково зустрічний позов, обґрунтовано, враховуючи зазначені норми Закону, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 71949,15 грн., а отже правові підстави для визнання припиненою поруки за договором від 29.01.2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення, в оскарженій частині, ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін. У зв*язку з чим апеляційна скарга не задовольняється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: