Постанова № 55815345, 12.02.2016, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8748/15-а

№ провадження 2-а/208/29/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2016 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьяновій Л.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_4 районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «Про зобов'язання відповідача вчинити певні дії», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, з 1995 року він має постійне місце проживання на території держави Ізраїль. До вказаного часу він мешкав у м. Дніпродзержинську, на території Заводського району м. Дніпродзержинська, та, до 1996 року отримував пенсію за віком, яка була йому призначена ОСОБА_4 райсоцзабезом м. Дніпродзержинська. 16.07.2015р. він, через свого представника, звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому, позивачу, виплати раніше призначеної пенсії за віком, але, отримав письмову відмову відповідача, у якій відповідач послався на те, що, заява про поновлення виплати пенсії подається особисто пенсіонером або його законним представником, яким, в свою чергу, представник позивача не являється. Разом з цим, враховуючи, що, чинним законодавством передбачено законне представництво дієздатних осіб на підставі довіреності, вважає, що, відповідач незаконно відмовив йому у поновленні виплати пенсії, на підставі чого просить суд зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії за віком. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним при зверненні до суду судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що, 16.07.2015р. позивач, через свого представника за довіреністю, звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної позивачу пенсії за віком. Враховуючи, що, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана особисто пенсіонером, або його законним представником, відповідач правомірно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, оскільки заява позивача була подана не його законним представником, а представником позивачса за довіреністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, та, дослідивши наявні у справі доказі, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 16.07.2015 року позивач, через свого представника, який діяв на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати позивачу пенсії за віком.

Згідно відповіді, наданої відповідачем представнику позивача 22.07.2015р. за вих.№ 6251/03/43, розглянувши вищевказану заяву позивача, відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії за віком, з посиланням на те, що, надання заяви на поновлення виплати пенсії за дорученням чинним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач, посилаючись на те, що, чинним законодавством передбачено законне представництво дієздатних осіб на підставі довіреності, просить суд зобов'язати відповідача поновити йому, позивачу, виплату пенсії за віком.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., (далі - Закон), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, даного закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст.5 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначаються виключно цим Законом.

Згідно ч.1 ст.7 вказаного Закону, одними із принципів здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є: рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно ст.1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р., громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 10 вказаного Закону, пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст.12 вищезазначеного Закону, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст.81 вищезазначеного Закону, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За ст.83 вищевказаного Закону, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

При цьому, згідно ст.85 вказаного Закону, пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Крім того, згідно ст.86 вказаного Закону, пенсія може виплачуватись за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначається законодавством.

Крім того, ст.44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003р., безпосередньо надає можливість пенсіонеру звернутися до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

З вищенаведеного суд вбачає, що, чинне законодавство, яке безпосередньо регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, надає пенсіонеру право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через свого представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Вищезазначене, в свою чергу, дає підстави суду дійти висновку, що, відмова відповідача у поновленні виплати пенсії позивачу з підстав звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду не особисто, а через свого представника за довіреністю є необґрунтованою, та такою, що не відповідає Конституції України та чинному законодавству України.

Крім того, відповідно до ст.92 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р., громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Разом з цим, як зазначено у п.3.1. Рішення Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 07.10.2009р., пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України) .

Водночас, вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення вищевказаного рішення, а саме з 07.10.2009р. положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими було обмежено право пенсіонера отримувати відповідну пенсію під час його постійного проживання за кордоном, у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Крім того, згідно ч.3 ст.44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003р., органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком (а.с.41-43), позивач являвся громадянином України (а.с.28), та, відповідно до ст.1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р., мав право на державне пенсійне забезпечення за віком, яке, в свою чергу, відповідно до ст.85 вказаного Закону виплачується за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

При цьому, згідно ст.81, 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р., ст.44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003р., як призначення, так і поновлення виплати пенсії здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера.

Як зазначає позивач, до 1996 року він отримував пенсію за віком, яка була призначена позивачу ОСОБА_4 райсоцзабезом м. Дніпродзержинська.

Таким чином, з вищенаведених обставин суд вбачає, що, при розгляді заяви позивача від 16.07.2015р., поданої останнім через свого представника, який діяв на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, відповідач неправомірно відмовив позивачу у поновленні позивачу виплати пенсії за віком, що, в свою чергу, дає підстави суду дійти висновку, що, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., ст.ст.2, 4-12, 105, 158-163 КАС України, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_4 районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області громадянину України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком з 16.07.2015р.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_4 районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (ідентифікаційний код №24615321) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1:

- 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Нельга Д. В.