Постанова № 55811413, 22.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р. Справа № 804/15893/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: позивача відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

- визнати протиправної та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2015 року № Ю-0027981702;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 027991702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.11.2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскільки, матеріальна допомога виплачена деяким працівникам підприємства та за їх заяви, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в такому випадку на суму такої матеріальної допомоги не нараховується.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що підприємством не надані до перевірки документи, які підтверджують наявність у працівників непередбачених (екстрених) випадків, коли необхідність отримання матеріальної допомоги виникла раптово, врахування яких при виплаті матеріальної допомоги у листопаді 2014 року стало підставою для не включення до сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок та з яких утримується єдиний внесок. На підставі вищенаведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ» (код за ЄДРПОУ 32571045) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.14р. по 31.12.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14р. по 31.12.14р.

Перевіркою встановлено порушення:

п.1) п.2 ст.6, пп.1) п.1 ст.7, п.5, п.7 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ, що призвело до несплати єдиного внеску на загальну суму 26220,75 грн. за листопад 2014 року.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 №1601/04-64-22-02/32571045 від 28.08.2015 року на підставі якого винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2015 року №Ю-0027981702 та рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.11.2015 року на суму 13110,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ» здійснило виплати матеріальної допомоги за сімейними обставинами деяким фізичним особам, що працюють на підприємстві.

Так, матеріальна допомога надана співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ» за їх заявами, на підставі наказів підприємства та протоколу Загальних зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 частини першої ст. 7 Закону №2464).

Види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5).

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 розд. 2 Інструкції № 5 матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31), входить до фонду додаткової заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 3.31 розд. 3 Інструкції № 5 матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам підприємства у зв'язку із сімейними обставинами, не належить до фонду оплати праці.

Крім того, зазначена вище допомога належить до виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 14 розд. II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170).

Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці та не підлягають нарахуванню та утриманню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 3.32 розд. 3 Інструкції №5).

Таким чином, базою нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безповоротна фінансова допомога, що має систематичний характер та виплачена роботодавцем працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.

Згідно з листом Державної податкової служби України від 26.03.2011 року №6005/6/17-0715, якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу, з урахуванням вимог пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу.

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв'язку з особистими обставинами, яка має разовий характер, наприклад, на вирішення соціально-побутових потреб, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 статті 170 Кодексу, згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 якого встановлено, що нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Крім того, згідно листа Пенсійного Фонду України від 13.07.2011 р. № 14399/03-20 «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму матеріальної допомоги» зазначено наступне: базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому мислі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Згідно Переліку виплат, які здійснюються в грошовій формі, на які не нараховується єдиний внесок, зазначено виплати, які здійснюються у грошовій формі за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:

матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Таким чином, товариством дотримано вимог законодавства щодо порядку надання матеріальної допомоги окремим своїм працівникам та правомірно не нараховано на таку виплату єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №027991702 від 11.11.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2015 року за №Ю-0027981702.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1218,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської об'єднати державної податкової інспекції Головного управління ДФС Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 грудня 2015 року

Суддя ОСОБА_1