Ухвала суду № 55810009, 11.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1165/15-ц 11.02.2016

Провадження № 22ц/784/286/16 Суддя першої інстанції Уманська О.В.

Справа№481/1165/15-ц

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Лисенко П.П.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 липня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати і пені у розмірі 0.02% від несвоєчасно сплаченої орендної плати, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Позивач зазначав, що 3 березня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,6 га, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобугського району Миколаївської області, строком на 49 років зі сплатою орендної плати у розмірі 1000 грн. за кожен рік.

Відповідно до умов вказаного договору орендна плата за користування землею повинна вноситись до 1 грудня кожного року.

Проте, всупереч умовам договору орендну плату за 2012-2014 роки відповідач не сплатив, що завдало йому значних матеріальних збитків.

Посилаючись на зазначене, просив стягнути з відповідача невиплачену орендну плату на загальну суму 3000 грн. та пеню за несвоєчасну виплату орендної плати у розмірі 193 грн. 60 коп., розірвати договір оренди земельної ділянки та зобовязати відповідача повернути земельну ділянку.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки за оскаржуваним договором позивач отримав наперед 49000 грн. за всі роки оренди, з огляду на те, що перед укладенням цього договору між сторонами була домовленість про укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, однак, на той час існувала законодавча заборона на таке відчуження і між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3193 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування орендної плати та пені за договором оренди від 3 березня 2008 року, розірвано договір оренди землі площею 9,6 га., укладений 3 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зобовязано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 земельну ділянку.

Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не враховано, що позивач жодного разу не звертався за виплатою орендної плати, а також не надано належної оцінки наданим доказам про те, що орендна плата сплачена позивачу в повному обсязі наперед за весь строк оренди.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 9,6 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, кадастровий номер 4824580400:01:0333 (а.с.7-9).

3 березня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку, строком на 49 років, про що було складено акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 10-12)

Згідно п. 9, 11, 14 зазначеного договору відповідач зобовязався сплачувати позивачу орендну плату, яка за один рік складає 1000 грн. Вказана плата вноситься до 1 грудня кожного року. У разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

З розписки, наданої представником відповідача, вбачається, що позивач отримав 49000 грн. та претензій немає (а.с. 43).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати.

Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 146цс12.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана відповідачем розписка на підтвердження усієї сплати орендної плати у розмірі 49000 грн. є неналежним доказом, оскільки не містить даних про те, що саме від відповідача позивач отримав ці кошти, коли саме та за які послуги.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

При цьому, згідно із ст. 60 ЦПК України, обовязок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На заперечення доводів позивача щодо невиплати орендної плати та на підтвердження пояснень про виплату орендної плати при укладенні договору за весь строк оренди відповідачем надана розписка про отримання ОСОБА_4 49000 грн. Ця розписка виконана на окремому аркуші паперу, на якому міститься список осіб, які власноручно відповідно один за одним писали своє прізвище, імя та по батькові суму грошових коштів, яку отримали та підписувались під цими прізвищами. Під деякими прізвищами їх автори власноручно дописували, що отримані кошти це плата за земельний пай, зданий в оренду ОСОБА_3 Серед списку цих прізвищ значиться й прізвище ОСОБА_4 з поміткою про отримання 49000 грн. та відсутністю претензій, що підкріплено його підписом.

Отже, в наданій розписці зазначено факт отримання позивачем грошової суми у розмірі орендної плати за весь період оренди відповідно до вказаного договору земельної ділянки,та особистий підпис позивача.

За такого, даючи оцінку наданим відповідачем на підтвердження виплати орендної плати письмовим доказам (розписки по отримання грошей), районний суд дійшов помилкового висновку, що цей доказ не є підтвердженням факту виплати орендної плати. Між тим, розписка є документом, який підтверджує передачу грошей.

При цьому суд першої інстанції, на думку колегії суддів, безпідставно висловив припущення, що отримана позивачем за вказаною розпискою сума 49000 грн. є сумою позики та погодився з поясненнями представника позивача і наданою на підтвердження таких пояснень розписку ОСОБА_4 про отримання від відповідача у борг 49000 грн., проте, зі змісту цієї розписки випливають інші правовідносини сторін, повязані з позикою.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що гроші за розпискою про отримання орендної плати за договором оренди у розмірі 49000 грн. ним не отримані, а розписка написана внаслідок виникнення між сторонами інших правовідносин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, помилково дійшов висновку, що відповідачем в порушення умов спірного договору не виплачена орендна плата за 2012-2014 роки, що є підставами для стягнення з відповідача невиплаченої орендної плати, пені за її несвоєчасну виплату, дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки та зобовязання повернути земельну ділянку.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, повязані зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 2451 грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої орендної плати, пені за її несвоєчасну виплату, дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 3 березня 2008 року, та зобовязання повернути земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2451 грн. 47 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_5