Ухвала суду № 55809167, 16.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1923/15-ц Провадження № 22-ц/772/425/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 2Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Чорного В.І. Чуприни В.О.,

з участю секретаря Маркевич Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про припинення права власності на знищене майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановила:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 травня 2014 року помер її батько ОСОБА_5. Після його смерті відрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 13 по вул. Немирівське шосе в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області.

Вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька.

У встановлений законом шестимісячний строк вона звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що нотаріус відмовив в оформленні спадщини через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на будівельні матеріали з яких збудовано житловий будинок з господарськими будівлями № 13 по вул. Немирівське шосе в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області; припинити право власності в звязку зі знищенням (знесенням) на житловий будинок під літерою «А», що розташований на вул. Немирівське шосе, 13 в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, що належав ОСОБА_5, який помер 20 травня 2014 року.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 20 травня 2014 року, право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 13 по вулиці Немирівське шосе в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, що згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «ВООБТІ» 27.03.2015 року складається з житлового будинку під літерою «Д» (незавершений будівництвом 39% готовності); веранди під літерою «д»; ганку з козирком; сараю під літерою «Е»; сараю під літерою «Ж»; погребу під літерою п/Ж (В); воріт з хвірткою № 1 та криниці № 2.

Припинено право власності, в звязку зі знищенням (знесенням), на житловий будинок під літерою «А», розташований по вул. Немирівське шосе, 13 в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, що належав ОСОБА_5, який помер 20 травня 2014 року, згідно з договором дарування від 25 травня 1994 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, що представляє інтереси ОСОБА_3, який не брав участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання по його права та обовязки, просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. У вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька. Той, в свою чергу, за життя мав законне право на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований будинок, подарований йому його матірю ОСОБА_8 Тому позивач ОСОБА_4 має законне право на оформлення своїх спадкових прав і на перехід до неї всіх прав та обовязків, що належали батькові на момент смерті.

Також суд врахував, що за життя ОСОБА_5 розпочав будівництво нового житлового будинку та господарських будівель на місті старих, які були ним знесені. Оскільки власник майна помер, то позивачка позбавлена можливості вирішити питання про припинення права власності на знищений обєкт нерухомості в КП «ВООБТІ», тому суд дійшов висновку, що її позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

20 травня 2014 року ОСОБА_5 помер (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на нерухоме майно.

Позивач являється спадкоємцем першої черги за законом.

05 червня 2014 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 10).

Інших спадкоємців немає.

Листом № 893/02-17 від 08 квітня 2015 року Вінницька районна державна нотаріально контора Головного управління юстиції Вінницькій області повідомила, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 глави 7 Прядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на підставі наданих ОСОБА_4 документів, у звязку з тим, що наданий нею технічний паспорт, виготовлений КП «ВООБТІ» 27 березня 2015 року на будинковолодіння № 13 по вул. Немирівське шосе в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, містить примітку, яка свідчить, що в звязку із знесенням житлового будинку літ. «А», згідно зі ст. 349 ЦК України необхідно припинити право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як було встановлено судом, підставою для звернення позивача до суду стала неможливість оформити спадкові права в нотаріальній конторі, що підтверджується листом Вінницької районної державної нотаріальної контори від 08 квітня 2015 року № 893/02-17.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з договором дарування від 25 травня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1570, ОСОБА_8 (матірю) було подаровано ОСОБА_5 (сину) цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Писарівці по вул. Немирівське шосе під номером 13 Вінницького району Вінницької області, розташований на присадибній земельній ділянці. Зазначений договір був зареєстрований в КП «ВООБТІ» 30 травня 1994 року за реєстровим номером 324 в реєстровій книзі № 2.

Згідно зі ст. 30 ЗК Української РСР від (в редакції від 18 грудня 1990 року, що діяла на момент укладення договору дарування) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР (в редакції 1970 року) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

За даними записів в земельно-шнуровій книзі Писарівської сільської ради, що також підтверджується довідкою Писарівської сільської ради від 18 лютого 2015 року № 138 (а.с. 36-39), за ОСОБА_8 в с. Писарівка по вул. Немирівське шосе, 13 Вінницького району Вінницької області рахувалася земельна ділянка площею 0,31 га, право користування якої перейшло до ОСОБА_9 в звязку із набуттям ним права власності на подарований матірю будинок, розташований на зазначеній земельній ділянці.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 разом із набуттям права власності на житловий будинок на підставі договору дарування відповідно набув право користування земельною ділянкою згідно із нормами ЗК Української РСР (в редакції від 18 грудня 1990 року, що діяла на момент укладення договору).

Згідно із ч. 1 ст. 118 ЗК України (в редакції 2001 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішенням Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20 листопада 2009 року про приватизацію земельних ділянок, ОСОБА_5 було безкоштовно передано у приватну власність: земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0.06 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Немирівське шосе, 13, с. Писарівка, Вінницький район, Вінницька область (а.с. 36). Однак, за життя ОСОБА_5 не встиг завершити процес приватизації земельних ділянок.

ОСОБА_5 на ділянці № 13 по вул. Немирівське шосе, в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області на місці зруйнованого старого будинку та господарських будівель, про що наявна відмітка в технічному паспорті, виготовленому КП «ВООБТІ» 27 березня 2015 року, було розпочато будівництво нового житлового будинку.

Відповідно до технічного паспорту на сьогоднішній день за даною адресою наявні будівлі: житловий будинок під літерою «Д» 1997 року будівництва є (незавершений будівництвом 39 % готовності); веранда під літерою «д» 1997 року будівнцта; ганок з козирком 1997 року будівництва; сарай під літерою «Е» 1997 року будівництва; сарай під літерою «Ж» 1997 року будівництва; погріб під літерою «п/Ж (В)» 1975 року побудови» ворота з хвірткою № 1 та криниця № 2.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Із змісту пункту 6 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням розяснень, наданих у п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачається, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює

самочинне будівництво, до якого належать обєкти нерухомого майна за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; при будівництві допущено істотні порушення будівельних норм і правил, не набуває права власності на ці обєкти.

Відповідно до пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обовязки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Немирівське шосе, 13 в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, подарований ОСОБА_5 його матірю, право на приватизацію земельної ділянки, на якій він розташований, будівельні матеріали, з яких збудовано житловий будинок незавершений будівництвом і господарські споруди, належали ОСОБА_5, а значить ввійшли до складу спадщини після його смерті, а тому і підлягають спадкуванню за законом ОСОБА_4, як єдиною його спадкоємицею.

Відповідно до ст. 346 ЦК України знищення майна є підставою для припинення права власності на майно.

Відповідно до статті 349 ЦК України, правовласності на майно припиняється у разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

В звязку із тим, що власник знищеного житлового будинку під літерою «А», який розташований по вул. Немирівське шосе, 13 в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області помер, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення права власності на знищене майно, оскільки позивач набула усіх прав та обовязків, що належали спадкодавцеві.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що твердження заявника, про те що ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 лише будинок, а після його знищення право користування земельною ділянкою знову перейшло до ОСОБА_8, оскільки іншого рішення органу місцевого самоврядування про надання іншій особі даної земельної ділянки не існувало, а відтак, зазначена земельна ділянка входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_8 і підлягає спадкуванню за законом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 після смерті їх матері, є необґрунтованим та не підтверджені жодними достовірними та допустимими доказами.

Доводи представника ОСОБА_3М про те, що ОСОБА_3 в даному будинку не проживав суд не бере до уваги, оскільки відповідно до довідки від 18 лютого 2015 року № 136, виданої виконкомом Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3 і був зареєстрований за цією адресою з 24 листопада 2011 року до дня його смерті 20 травня 2014 року (а. с. 20).

Помилковими є доводи ОСОБА_3 про те, що оскаржуваним рішенням порушуються його права, оскільки єдиним власником будинковолодіння № 13 по вул. Немирівське шосе у с. Писарівка Вінницького району Вінницької області був ОСОБА_5, який помер і спадщину якого прийняла його дочка ОСОБА_4

Окрім цього, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 не звертався за захистом своїх прав, якщо вважав їх порушеними, після смерті його матері ОСОБА_8 та батька ОСОБА_10

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_11

Судді: /підпис/ ОСОБА_12

/підпис/ ОСОБА_13

З оригіналом вірно: