Ухвала суду № 55806253, 15.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/4586/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/164/16Головуючий у 1-й інстанції Зарютін П.В.Категорія - ст.15 ч.3, ст.185 ч.2 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Стоматової В.П.

потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він, будучи раніше засудженим за скоєння крадіжки, судимість за яку не знято і не погашено, 04.06.2015 року приблизно о 00.30 год. маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в квартирі потерпілого ОСОБА_2 № АДРЕСА_3, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до зальної кімнати, де шляхом вільного доступу зі столу таємно викрав майно ОСОБА_2: телевізор марки «LG Eleсtronics» модель 32 LG 6000 серія 85 КС в корпусі чорного кольору, вартістю 3057,06 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.185 ч.2 КК, як викрадення чужого майна, вчинене повторно. Йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, не оспорюючи обставин справи і кваліфікацію дій обвинуваченого, просила зазначений вирок суду в частині призначеного покарання змінити, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання у відповідності до ст.75 КК.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого і його захисника, які наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги, вивчивши позицію прокурора, яка не погодилась з доводами апеляції і вважала за необхідне вирок суду залишити без змін; потерпілого, який просив прийняти рішення у відповідності до вимог закону; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок суду.

Оскільки в апеляційній скарзі захисника обставини справи і кваліфікація дій обвинуваченого не оспорюються, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги лише щодо виду і розміру призначеного обвинуваченому покарання та можливості звільнення від його відбування.

Вимагаючи змінити вирок суду в частині призначеного покарання, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання у відповідності до ст.75 КК, захисник виходила з того, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, за місцем реєстрації характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Мав намір відшкодувати шкоду, проте цього не зробив з причин, що не залежали від нього. Потерпілий не заявляв вимоги про призначення суворого покарання.

Відповідно до ст. 370 КПК вирок суду в тому числі й щодо виду і розміру призначеного покарання має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч.2 ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Проте, в порушення наведених вимог кримінального процесуального і кримінального закону суд першої інстанції не зазначив чому менш суворі ніж позбавлення волі види покарань з числа передбачених ч.2 ст.185 КК (арешт чи обмеження волі) будуть недостатніми для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Проте, виходячи з того, що дійсно обвинувачений розкаявся у вчиненому, під час провадження досудового слідства та в судовому засіданні давав правдиві показання визнання своєї вини; обвинувачений характеризується задовільно, має постійне місце проживання, на диспансерному обліку у психіатричній лікарні не перебуває, має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, він обвинувачується у скоєнні одиничного злочину, а тому суд мав всі підстави для призначення найм'якішого з передбачених ч.2 ст.185 КК видів покарань, а саме арешту.

Даний вид покарання не передбачає можливості звільнення від його відбуття, а тому має виконуватись реально. Разом з цим, саме ця обставина на переконання судової колегії забезпечить мету призначення покарання - виправлення винної особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Адже суд вірно прийняв до уваги, що ОСОБА_4 раніше 6 разів був засуджений за скоєння злочинів, в тому числі й проти власності неодноразово судимий, в тому числі й за скоєння крадіжок. Дана крадіжка скоєна менш ніж через півроку від дня закінчення іспитового строку умовно-дострокового звільнення, шкода не відшкодована. Вказані обставини беззаперечно вказують на стійку схильність ОСОБА_4 до скоєння ним злочинів. В зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне призначити йому покарання в максимальному розмірі передбаченого для арешту. І з цих же підстав судова колегія не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 іншого виду покарання з наступним звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 в цій справі в частині призначеного йому покарання змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Дутов О.М.Білоконев В.М.