Ухвала суду № 55806236, 16.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/4331/15-ц головуючий у 1 інстанції Пустовіт З.П.

провадження № 22-ц /778/678/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що 01 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 600 000,00 грн., в еквіваленті 75 000,00 доларів США, які зобов'язався повертати щомісячно рівними частинами в розмірі 12 000,00 грн., в еквіваленті 1 500,00 доларів США, до повної виплати суми боргу. Всі умови договору позики були погоджені між ними і викладені в розписці, підписаній особисто ОСОБА_2 01.04.2011 року. На сьогоднішній день відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, а саме: 30.04.2011 року ним було повернуто частину боргу в сумі 12 000,00 грн., в еквіваленті 1 500,00 доларів США, та 23.11.2012 року в сумі 72 000, 00 грн., в еквіваленті 9 000,00 доларів США, що підтверджується відповідними записами про це на зворотному боці розписки. Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість перед ним за договором позики в розмірі 64 500 доларів США, що в еквіваленті складає 1 362 885,00 грн. за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду 21,13 грн. за 1 долар США. У зв'язку з цим, 09 квітня 2015 року ним на адресу ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом претензію від 08.04.2015 року з вимогою погасити заборгованість в строк до 20 квітня 2015 року, яку відповідач не отримував на пошті через те, що копію претензії він 11.04.2015 року особисто вручив відповідачу. Оскільки у договорі позики встановлений обов'язок відповідача повертати позику частинами та відповідачем повернення чергової частини позики прострочено, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, в сумі 64 500,00 доларів США, що в еквіваленті складає 1 362 885,00 грн., а також сплати відповідачем процентів у розмірі облікової ставки НБУ, що становить 40 918,45 доларів США, в еквіваленті 864 606,85 грн., та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 886,29 доларів США, що в еквіваленті 82 117,31 грн., а всього 109 304,74 доларів США, в еквіваленті за офіційним курсом НБУ 2309 609,16 грн. Розрахунок процентів та трьох процентів річних наведені ним окремо від позовної заяви у додатках. Оскільки сторони в розписці визначили еквівалент в іноземній валюті, сума підлягає стягненню у гривнях, однак він не може знати, який курс іноземної валюти буде встановлено на день ухвалення рішення, тому вказаний еквівалент суми боргу вирахуваний ним за курсом НБУ, встановлений на 05.05.2015 року.

У звязку з зазначеним, позивач просив суд стягнути з відповідача залишок неповернутої частини позики за договором від 01.04.2011 року в сумі 64 500,00 доларів США, що еквівалентно 1362 885,00 грн., проценти в розмірі 40 918,45 доларів США, що еквівалентно 864 606,85 грн., три проценти річних в розмірі 3 886,29 доларів США, що еквівалентно 82 117,31 грн., а всього 109 304,74 доларів США, що еквівалентно 2309 609,16 грн., та понесені судові витрати в сумі 3654,00 грн..

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 залишок неповернутої частини позики за договором від 01 квітня 2011 року в сумі 1 362 885,00 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 64 500,00 доларів США, проценти в розмірі 864606,85 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 40 918,45 доларів США, а всього 2227491,85 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 105 418,45 доларів США, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 82117,31 грн.. У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що він мекає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.92).

За вказаною ним адресою, судом двічі йому направлялися повідомлення про розгляд справи, призначеної на 19.01.2016 року та на 16.02.2016 року , (повістки повернулися за закінченням терміну зберігання). 09.02.2016 року на адресу відповідача судом була направлена телеграма з повідомленням про час розгляду справи, яка повернулася із зазначенням проте , що ОСОБА_2 за вказаною «адресою не мешкає».

Відповідно до ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов"язки.

Згідно з ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 77 ЦПК України повістка про виклик до суду вважається доставленою ОСОБА_2.

Крім того ОСОБА_2 про час розгляду справи був повідомлений СМС повідомленням та телефонограмою.

Зважаючи на положення ч.3 ст.27, 74,77, ст. 305 ЦПК України, колегія судів ухвалила визнати неявку відповідача без поважних причин, розглядати справу за відсутності відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матерів справи, що 01 квітня 2011 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 600000,00 грн., що еквівалентно 75000,00 доларів США доларів США, та зобовязався повертати їх рівними частинами по 12000,00 грн. щомісячно в еквіваленті 1500,00 доларів США до закінчення повернення боргу, що підтверджується розпискою від 01.04.2011 року, підписаною ОСОБА_2

Відповідач свої щомісячні зобовязання по поверненню позики не виконував та на сьогоднішній день виконав свої зобовязання за договором позики лише частково, а саме: 30.04.2011 року ним було повернуто частину боргу в сумі в 1500,00 доларів США, що в еквіваленті 12000,00 грн., та 23.11.2012 року ще в сумі 9000,00 доларів США, що підтверджується відповідними записами про це на зворотному боці розписки, тобто неповернута сума складає 1 362 885,00 гривень, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 64500,00 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки строк повернення всієї суми боргу вже минув, бо позика мала би бути повернута за 4 роки 2 місяці.

Суд задовольнив позовні вимоги частково та стягнув залишок неповернутої частини позики за договором від 01 квітня 2011 року в сумі 1 362 885,00 гривень, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 64500,00 доларів США, проценти в розмірі 864 606) гривень 85 копійок, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 40918,45 доларів США, а всього 2227491 гривня 85 копійок, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 105418,45 доларів США, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 82117 гривень 31 копійку.

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст.1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Доводи апеляційної скарги проте, що оригінал розписки не підтверджує тотожність кредитора з позивачем, оскільки в розписці зазначено прізвище « Черкашин», а прізвище позивач ОСОБА_3 не приймаються колегіє виходячи із наступного.

У розумінні ч. 2 ст.1047 ЦК Українирозписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, тому колегія судів не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2, що в розписці зазначено прізвище «Черкашин», а позивач має прізвище «Черкасов», а наявність оригіналу розписки у ОСОБА_3 й свідчить про те, що саме ОСОБА_4 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 600000,00 грн., що еквівалентно 75000,00 грн., які він не повернув до теперішнього часу.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс 13, яка, згідно зі ст.360-7 ЦПК України,є обов'язковою для усіх судів України, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач з посиланням на докази не спростовував надану позивачем розписку про отримання коштів.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції взяв в основу рішення суду показання свідка ОСОБА_5 суперечить рішення суду, згідно якого висновок суду ґрунтується на наявності у позивача боргової розписка, яка не спростована відповідачем, ані на показаннях свідка.

Щодо відсутності письмової форми правочину позики, то наявність у позивача розписки за положеннями ч. 2 ст.1047 ЦК України, та висновком, викладеним у правовій позиції ВСУ України від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс 13 підтверджує наявність правочину договору позики.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку запереченням відповідача у тому числі викривлення в розписці прізвища позичальника, наявності боргової розписки у позикодавця та здійснені дії на часткове повернення отриманої суми позики, про що є підтвердження на зворотній стороні якої є записи позичальника про отримання від ОСОБА_2 10500 доларів США.

Оскільки апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої, доводи, викладені в апеляційній скарзі повторюють заперечення відповідача проти позову, яким надана належна оцінка судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: