Ухвала суду № 55803199, 09.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р.Справа № 820/9472/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015р. по справі № 820/9472/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби України

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року позов Приватного акціонерного товариства « Новий стиль» задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327/2 від 30.07.2015 року.

Скасовано картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00740 від 30.07.2015 року.

Харківська митниця ДФС (далі-відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував , просив залишити рішення суду без змін, як прийняте законно та обґрунтовано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 22.10.2013 року між ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" (далі-позивач) та H.K.TAIXING GLASS STONE MATERIAL LIMITED (Китай) укладено контракт № 221013-HKTAIX, за яким продавець зобов'язаний відвантажити товар (вироби із загартованого скла) та передати право власності покупцю. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму та прийняти товар на умовах цього контракту.

Відповідно п. 1.3 Контракту конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки вказується в інвойсах, які додаються до контракту і є його невід'ємною частиною. Відповідно п. 4.1 розділу 4 Контракту ціна на товар за конкретною партією товару вказується в інвойсах на відповідну партію товару.

Доставка товару здійснюється на територію України згідно з правилами «Інкотермс 2000», FOB (Франко-борт) ОСОБА_3, Китай. Відповідно до пункту 5.2 частини 5 контракту оплата товару здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати на підставі проформи інвойсів .(а.с. 33-39).

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем митному органу подано митну декларацію № 807100000/2015/025438 від 27 липня 2015 року, в якій позивач визначив митну вартість товару за основним методом в розмірі 15912,200 доларів США, що за курсом валюти 22,06 складало 351059,38 грн. Витрати на транспортування склали 19522,94 грн, також надано наступні документи: контракт з фірмою H.K.TAIXING GLASS STONE MATERIAL LIMITED №221013-HKTAIX від 22.10.2013 р.; специфікацію №3 від 27.05.2015 р.; інвойс № UA201562301 від 23.06.2015 р.; документи щодо транспортування (перевезення) товару: контракт № 120447 від 05.03.2012 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору LS-3889929 від 22.07.2015 р., міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №037756 від 25.07.2015 р., коносамент MRFB15061384 від 26.06.2015 р.; платіжне доручення №95 від 03.06.2015 р.; прайс-лист (прейскурант) експортера товарів від 16.09.2014 р.; пакувальний лист б/н від 23.06.2015 р.; звіт № 12/11/2014/02 від 12.11.2014 р.; сертифікат походження товару №15С4403A2423/06740 від 29.06.2015 р.; лист про не проведення страхування б/н від 27.07.2015 р.; лист про відсутність взаємозалежності б/н від 27.07.2015 р.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару внаслідок спрацювання Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби .

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення з проведенням сертифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 року № 11/2-10 16/11627-еп; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 26, 124).

На вимогу митного органу декларантом надано звіт про оцінку майна від 12.11.2014 року № 12/11/2014/02, митну декларацію країни відправлення від 24.06.2015 р.; лист експортера б/н від 29.07.2015 р. та письмові пояснення щодо відсутності ліцензійного чи авторського договору. (а.с. 114-121).

В результаті ненадання позивачем всіх витребуваних документів, митним органом скориговано митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327 від 30 липня 2015 року, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.

Рішення мотивовано тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи не містять всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари; не наданням всіх витребуваних документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ , не надання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари, угод на подібні товари; відсутні дані щодо витрат оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у звязку з продажем на митній території України; відсутні дані про навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, на матеріал та витрат, понесених виробником в звязку виробництвом товарів, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.(а.с.14-15)

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00740 від 30 липня 2015 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що під час митного оформлення, відповідачем не зазначено про наявність зауважень до поданих декларантом документів.

Єдиною обставиною, вказаною в рішенні про коригування митної вартості товару, яка викликала сумнів у митного органу щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є те, що позивачем не надано ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваного товару та є умовою його продажу, що є порушенням п. 5 ч. 3 ст. 53 МК України.

Колегія суддів зазначає, що позивачем на вимогу митного органу було надано скан-копії документів про відсутність обмежень щодо прав покупця на використання оцінюваних товарів, та про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником, а також надано звіт про оцінку майна від 12.11.2014 року № 12/11/2014/02, митну декларацію країни відправлення від 24.06.2015 р.; лист експортера б/н від 29.07.2015 р. (а.с. 26,53).

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, варто зазначити, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме між контрактом та платіжним дорученням від 03.06.2015р., колегія суддів зазначає, що зазначені зауваження висловлені митним органом лише під час судового розгляду. Під час митного оформлення митним органом не було витребувано у позивача пояснення з цього приводу.

Проте судом першої інстанції зазначені доводи митного органу перевірено та вірно встановлено, що згідно п. 5.2 Контракту, оплата товару повинна здійснюватися покупцем шляхом 100% передплати на підставі інвойсів.

Позивачем на підтвердження здійснення оплати за товар по цьому контракту надано платіжне доручення в іноземній валюті № 95 від 03.06.2015 року, в якому в призначені платежу міститься посилання на проформу інвойсу UА2015052701 від 27.05.2014 р., що (а. с. 152).

Судом встановлено, зазначення проформи інвойс від 27.05.2014р., є технічною помилкою, тому як за цією проформою інвойсом позивачем здійснено оплату 08.06.2015р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 75456. (а.с. 165-166).

Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивачем під час митного оформлення надано було проформу інвойсу UА2015062301 від 23.06.2015 р., на суму 18 752,20 доларів США, а також платіжне доручення № 95 від 03.06.2015р. про сплату саме цієї суми , а отже позивачем підтверджено сплату вартості товару належними доказами.

Стосовно доводів апелянта про наявність розбіжностей в експортній декларації та інвойсі щодо вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в експортній декларації країни відправлення вартість товару складає 13510, 23 дол. США, в інвойсі №UA201562301 від 23.06.2015 р. та у митний декларації №807100000/2015/025438 відображено 18752 дол. США,.

Судом встановлено, що сума експортної декларації включає тільки вартість сировини, проте як сума інвойсу включає в себе додатково упаковку та виробництво товару, що підтверджується листом від постачальника від 29.07.2015р., який було надано відповідачу під час митного оформлення.

Крім того під час митного оформлення, надсилання запиту на надання додаткових документів та прийняття рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідачем не вказано про зазначені вище помилки чи невідповідності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем як субєктом владних повноважень не доведені підстави законності та обґрунтованості прийнятих рішень і не надано належних доказів на спростування доводів позивача.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час відкриття провадження по справі , за заявою відповідача, судом було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Оскільки за наслідками судового розгляду справи судове рішення прийнято не на користь відповідача, відповідач зобов'язаний сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2009,70 грн.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015р. по справі № 820/9472/15 залишити без змін.

Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2009,70 грн. (дві тисячі дев'ять гривень 70 коп.)

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2016 р.