Ухвала суду № 55803163, 10.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/2130/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Мамаєва О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №287 від 14.10.2014 р.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.10.2014 р. відповідачем щодо позивача була винесена постанова №287 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 850 грн. Вказану постанову позивач отримав поштою та оскаржив її до прокуратури Миколаївської області, яка в свою чергу листом від 29.10.2014 р. повідомила, що постанова винесена із порушенням законодавства та прокуратурою області внесено відповідне подання до Інспекції. З моменту отримання вказаного листа позивач вважав, що постанова скасована. Однак, 15.02.2015 р. отримав із Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2015 р. про стягнення подвійного розміру штрафу - 1700 грн. на підставі постанови №287 від 14.10.2014 р. та одразу оскаржив постанову до суду. Тому, просив поновити йому строк на оскарження постанови від 14.10.2014 р. ОСОБА_2 винесеною постановою від 14.10.2014 р. не згоден, оскільки він не є власником самовільно збудованого житлового будинку літ. Я по вул. 68 Десантників, 59, м. Миколаїв, збудував будинок його батько ОСОБА_2, який помер 07.05.2013 р.. Однак, ще за життя він поніс адміністративну відповідальність за самовільне будівництво вказаного будинку, та ним 24.02.2012 р. був сплачений штраф у розмірі 850 грн. Позивач вважає, що у його діях щодо користування вказаним будинком немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 96 ч. 1 КУпАП. Окрім того, в акті перевірки від 03.10.2014 р. державним інспектором Поляковим Є.Ю. зазначено, що на момент перевірки будівельні роботи не виконуються, та житловий будинок літ. Я побудовано ще у 2010 р., і щодо експлуатації об'єктів не прийнятих в експлуатацію, КУпАП передбачена відповідальність лише за експлуатацію об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19.01.2012 р. Крім того, він не був ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення, від нього не відбирались письмові пояснення щодо протоколу.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №287 від 14.10.2014 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП. Постанову №287 від 14.10.2014 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. скасовано, провадження по адміністративній справі закрито.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із постанови №287 від 14.10.2014 р., ОСОБА_1 здійснює експлуатацію житлового будинку літ. Я по вул. 68 Десантників, 59, м. Миколаїв, без прийняття в експлуатацію та підключення житлового будинку (літ. Я) за вищевказаною адресою до інженерних мереж, чим порушив ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 постанови КМУ від 13.04.2011 р. №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, п. 1.6 ДБН: А. 3..1-5:2009 «Організація будівельного виробництва». ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 850 грн.

Також до матеріалів справи додано копія протоколу від 03.10.2014 р., в якому відсутній підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та відсутня відмітка державного інспектора, що склав протокол, про відмову особи від підписання протоколу.

При цьому, згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.10.2014 р., складеного головним державним інспектором Приморського інспекційного відділу Південного інспекційного управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області ОСОБА_3 встановлено, що на момент перевірки будівельні роботи не виконуються та житловий будинок літ. Я за адресою: вул. 68 Десантників, 59, м. Миколаїв, збудовано самочинно батьком позивача ще у 2010 р. Встановлено, що вказаний об'єкт підключений до інженерних мереж. Та зазначено, що КУпАП передбачена адміністративна відповідальність щодо експлуатації об'єктів неприйнятих в експлуатацію, які завершені будівництвом з 19.01.2012 р., тобто у Інспенкції немає підстав для накладення санкцій за експлуатацію вказаного об'єкту, завершеного будівництвом у 2010 р.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано та безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, згідно ст. 96 ч. 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд, що тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо експлуатації об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, відповідальність передбачена ч. 11-15 ст. 96 КУпАП, та зазначено, що така відповідальність настає при експлуатації об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію.

Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що житловий будинок літ. Я по вул. 68 Десантників, 59, м. Миколаїв самовільно збудований померлим 07 травня 2013 року батьком ОСОБА_2 ще в 2010 році. Крім того, інспекцією вже складався адміністративний протокол при його житті та він поніс вже адміністративну відповідальність за самовільне будівництво житлового будинку літ. Я у дворі загального користування по вул. 68 Десантників, 59 та ним було сплачено адміністративний штраф у розмірі 850 грн. 24 лютого 2012 року, що підтверджується квитанцією (а.с. 14).

Відповідач не надав доказів на підтвердження факту вчинення нового правопорушення позивачем.

Щодо пропущеного позивачем строку на оскарження постанови суд першої інстанції правильно виходив з того, що строк був пропущений позивачем із поважних причин. Так, з матеріалів справи вбачається, що після отримання постанови від 14.10.2014 р. він звернувся до прокуратури Миколаївської області з зверненням, на яке отримав відповідь від 29.10.2014 р., що оскаржувана постанова є незаконною, та начальнику Інспекції АБК внесено подання. В подальшому, ніякої інформації з цього приводу від прокуратури та відповідача не отримував, проте 15.02.2015 р. отримав копію постанови державного виконавця від 30.01.2015 р. про відкриття виконавчого провадження. 20.02.2015 р. позивач звернувся до суду із позовом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки відсутні докази самого факту правопорушення з боку позивача, а також правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятої відповідачем постанови про адміністративне правопорушення №287 від 14.10.2014 р..

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов