Ухвала суду № 55802699, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. Справа № 876/11018/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаряКоцур В. К.

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року по справі № 813/5356/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Трускавецькурорт" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

7 вересня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яким просить:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №0000982201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ Трускавецькурорт визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 547332 грн в тому числі основного платежу 364 888 грн та штрафних (фінансових) санкцій 182444 грн;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000992201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ Трускавецькурорт зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 1975 грн;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0001002201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ Трускавецькурорт зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2052285 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, під час перевірки були надані всі документи у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, повязані з власною господарською діяльністю позивача. При цьому, діяльність його контрагентів не викликала сумнівів, керівниками зазначених підприємств були предявлені статутні та реєстраційні документи, які свідчили, що останні є належними субєктами господарської діяльності та платниками податків на загальних підставах. Протиправними, на думку позивача, слід вважати доводи контролюючого органу з посиланням на акт іншої податкової інспекцій, оскільки такі не містять жодних відомостей про операцію з позивачем, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0000982201, №0000992201, №0001002201 від 29 травня 2015 року

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем не надано підтверджуючих документів реального виконання поставки газу. Обсяг газу, переданого позивачу не зафіксовано контрольно-вимірними приладами, лічильниками газу.

Також у відповідача відсутній розрахунок збору у вигляді цільової надбавки до існуючого тарифу на природний газ.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що на підставі направлення від 11 березня 2015 року № 259/22-01 виданого Дрогобицькою ОДПІ, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Дрогобицької ОДПІ ОСОБА_3, згідно із підпунктом 20.1.4 статті 20, підпункту 78.1.11 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та наказу Дрогобицької ОДПІ від 11 березня 2015 року №181 проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПрАТ Трускавецькурорт з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Енерго Трейд за листопад 2014 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За результатами перевірки складено акт від 24 березня 2015 року №178/22-01/30322940 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138 жовтня 3, пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті завищено відємне значення обєкту оподаткування на 2052285 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість за листопад 2014 року в сумі 364888 грн, та завищено суми непогашеного відємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець лютого 2014 року на 1975 грн;

- не підтверджено реальність здійснення операцій ПрАТ Трускавецькурорт з ТзОВ Інтер Енерго Трейд за листопад 2014 року.

Акт перевірки складено у відсутності посадових осіб позивача, надіслано поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки і подало заперечення від 25 травня 2015 року за вих. № 1058 до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області.

На підставі акта перевірки від 24 березня 2015 року №178/22-01/30322940 податковий орган 29 травня 2015 року прийняв податкові повідомлення рішення:

- №0000982201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ Трускавецькурорт визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 547 332 грн в тому числі основного платежу 364888 грн та штрафних (фінансових) санкцій 182444 грн;

- №0000992201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ Трускавецькурорт зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 1975 грн;

- №0001002201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ Трускавецькурорт зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2052285 грн.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, ПрАТ Трускавецькурорт звернулося із первинною скаргою до ГУ ДФС у Львівській області.

За результатами розгляду даної скарги Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було скероване рішення від 22 липня 2015 року №3647/10/13-01-0705 Про результати розгляду скарги, відповідно до якого повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській від 29 травня 2015 року № НОМЕР_1, №0000992201, №0001002201 було залишено без змін, а скаргу ПрАТ Трускавецькурорт - без задоволення.

Відповідно до матеріалів справи 1 квітня 2014 року між ПрАТ Трускавецькурорт (Покупець) та ТОВ Інтер Енерго Трейд (Постачальник), було укладено договір № Г-056/14 на постачання природного газу.

Поставку природного газу ТОВ Інтер Енерго Трейд здійснює на підстав ліцензії серії АЕ №194547 на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, виданої 6 червня 2013 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, строк дії ліцензії - до 5 червня 2018 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується надавати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу на умовах нього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору Покупець є кінцевим споживачем газу, який передається за договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору обсяг газу, що планується поставити за даним договором у листопаді 2014 року становить 550000 м3.

Відповідно до пункту 2.2. договору, обсяги вказані в пункті 2.1 договору є орієнтованими та можуть змінюватись, як в більшу сторону так і в меншу сторону. Плановий щомісячний обсяг природного газу визначається на підставі письмових заявок.

Порядок та умови постачання природного газу визначені в пункті 3 договору №Г-056/14 від 1 квітня 2014 року.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору № Г-056/14 від 01 квітня 2014 року, ТОВ Інтер Енерго Трейд передає газ покупцеві на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам. Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюються щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними поставниками постачальника і покупця. Підстави для підписання акту прийому-передачі газу є підписаний акт прийому-передачі з транспортування газу повноваженими особами покупця підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу покупцю.

Приймання - передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з допустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше ніж +- 5,0 п'ять відсотків (пункт 3.3 договору).

В листопаді 2014 року ТОВ Інтер Енерго Трейд, на виконання умов договору №Г- 056/14 від 1 квітня 2014 року, відповідно до акту приймання передачі природного газу № 579 від 30 листопада 2014 року було передано у власність ПрАТ Трускавецькурорт природний газ в кількості 390,034 м3 на загальну суму 2419148,44 грн, в тому числі ПДВ 403191,41 грн і жодних претензій щодо поставки природного газу ТОВ Інтер Енерго Трейд в листопаді 2014 року ПрАТ Трускавецькурорт не мало.

За поставлений в листопаді 2014 року природний газ, ПрАТ Трускавецькурорт провело повному обсязі оплату з ТОВ Інтер Енерго Трейд.

Позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Інтер Енерго Трейд долучено до матеріалів справи:

- копію договору на постачання природного газу №Г- 056/14 від 1 квітня 2014 року укладеного з ТОВ Інтер Енерго Трейд;

- копію додаткової угоди №3 до договору постачання природного газу №Г- 056/14 від 1 квітня 2014 року;

- копію акту приймання передачі природного газу №579 від 30 листопада 2014 року на загальну суму 2419148,44 грн;

- копію договору №2014/Т-ПР-01-45/5 від 31 грудня 2013 року на розподіл природного газу;

- перелік комерційних вузлів обліку природного газу та газоспожитого обладнання;

- договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ на 2014 року;

- розрахунки витрат та втрат природного газу в мережі від 31 грудня 2013 року;

- акт №ДРГ00005423 наданих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами від 30 листопада 2014 року;

- акт приймання-передачі природного газу №2014/Т-ПР-02 45/5 від 30 листопада 2014 року;

- акт №11-14-О-01к/п-11 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30 листопада 2014 року;

- відомість витрат газу за листопад 2014 року;

- звіт про реалізацію теплової енергії станом на 30 листопада 2014 року;

- податкові накладні №121 від 12 листопада 2014 року на загальну суму 300000 грн, №162 від 14 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №184 від 17 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №218 від 19 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №256 від 12 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №281 від 24 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №317 від 26 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №358 від 28 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн;

- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 365 від 30 листопада 2014 року та №366 від 30 листопада 2014 року;

- платіжні доручення №17127 від 29 жовтня 2014 року на загальну суму 361496 грн, №17358 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму 297540 грн, №17793 від 12 листопада 2014 року на загальну суму 300000 грн, №17880 від 14 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №18059 від 17 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №18145 від 19 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №18342 від 21 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №18383 від 24 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №18524 від 26 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн, №18727 від 28 листопада 2014 року на загальну суму 250000 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з припису норм Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16 березня 1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16 березня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна звязку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 березня 1999 року №996-ХІV.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобовязання у звязку з невиконанням своїх обовязків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобовязань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розяснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі-ЄСПЛ), які згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477, мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні у справі Щокін проти України ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобовязання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 71 рішення у справі Булвес проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні в справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обовязків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема, у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі-Шоста Директива).

Закон України Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 18 березня 2004 року №1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи Булвес проти Болгарії, а саме: Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають обєктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким субєктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один субєкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобовязань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність правовідносин та подальше їх використання в господарській діяльності позивача, а відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта про відсутність належних первинних документів є беззмістовним та повністю спростовується матеріалами справи.

Інші твердження апелянта також не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. Так позивачем було долучено перелік комерційних вузлів обліку природного газу та газоспожитого обладнання, через які здійснювалось постачання згідно з договором.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року по справі № 813/5356/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 12 лютого 2016 року