Постанова № 55802629, 10.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 876/11643/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/1652/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі ГУ МВС України у Львівській області) про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

02 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о. начальника ГУ МВС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУ МВС України» від 06.03.2015 р. № 671 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ; зобовязати ГУ МВС України у Львівській області поновити його на посаді оперуповноваженого сектору БНОН ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області; зобовязати ГУ МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.03.2015 р. по дату прийняття судового рішення у справі; визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області № 183 о/с від 17.03.2015 р. «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не доведено належними доказами вчинення ним дисциплінарного проступку, за який його звільнено з органів внутрішніх справ, а викладені в наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності формулювання не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу ГУ МВС України у Львівській області № 183 о/с від 17.03.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) залишено без розгляду у звязку з пропущенням строку звернення до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просив скасувати вищезазначені постанову суду першої інстанції та ухвалу про залишення частини позовних вимог без розгляду і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви. Крім того, зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги надані ним докази та пояснення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної ОСОБА_5 Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На виконання цих приписів Закону Кабінет Міністрів Української РСР своєю постановою від 29 липня 1991 року № 114 затвердив Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі Положення).

Відповідно до пункту 64 «є» вказаного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 14 серпня 2006 року; остання займана посада оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Львівського міського управління МВС України у Львівській області (надалі БНОН ЛМУ ГУМВС України у Львівській області); спеціальне звання старший лейтенант міліції.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.03.2015 року № 671 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області» за грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 та наказу МВС України від 15.05.2007 року № 157, що виразилось в управлінні транспортним засобом на підставі підробленого свідоцтва про реєстрацію, котрий знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, з номерними знаками, котрі не належать цьому транспортному засобу, з ознаками наркотичного спяніння, у відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на позивача накладено дисциплінарне стягнення звільнення з органів внутрішніх справ.

На підставі власного наказу від 06.03.2015 року № 671, ГУ МВС України у Львівській області 17.03.2015 року видало наказ № 183 о/с «По особовому складу», яким звільнило старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору БНОН ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення, з 17 березня 2015 року.

Підставою для прийняття зазначених наказів були матеріали службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, за наслідками якого складено висновок від 04.03.2015 року.

Згідно з висновком службового розслідування, 04 лютого 2015 року приблизно об 11 год. 10 хв. на вул.Городоцькій у м.Львові позивач керував автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee» державний номерний знак (надалі д.н.з.) ВК 2179 АА з ознаками наркотичного спяніння, про що свідчили неприродна блідість шкіряних покровів обличчя та відсутність реакції зіниць на світло.

З огляду на зазначене позивачу було запропоновано пройти медичний огляд на стан спяніння в Обласному клінічному закладі Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» (надалі ОКЗ ОСОБА_6; медична установа), на що він погодився, але при прибутті в медичну установу від здачі аналізів сечі відмовився, про що засвідчив власноручно в акті та висновку медичного огляду.

Також у висновку службового розслідування зазначено, що в приміщенні медичної установи позивач вів себе неадекватно, не виконував вимог лікаря, підвищував голос до членів мобільної групи та лікарів, на зауваження не реагував.

У звязку з цим 06 лютого 2015 року стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 323478, за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП).

У поясненні до вказаного протоколу ОСОБА_2 вказав, що не заперечував проти проходження освідування, однак лише після того, як інспектори ДАІ запросять двох понятих, складуть протокол про підозру на стан алкогольного спяніння та нададуть направлення на проведення освідування передбаченої законодавством форми.

Протокол з іншими матеріалами у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 було скеровано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Львова.

За результатами розгляду цих матеріалів Шевченківський районний суд м.Львова своєю постановою від 03.06.2015 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 закрив, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Також у висновку службового розслідування зазначено, що в процесі звірки номерів агрегатів транспортного засобу, яким керував позивач, було встановлено, що автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», номер кузова НОМЕР_1, р.н. KRA72657 було ввезено на митну територію України 10.11.2012 р. громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_7, без сплати податків, зборів або застави і на даний час автомобіль знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, що підтверджується листом Львівської митниці ДФС від 31.01.2015 р. № 19-70-26137-1339.

У звязку з цим виникла підозра, що номерний знак НОМЕР_2, який був встановлений на цьому автомобілі, а також свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії ВКС № 074716, видане 09.09.2008 року Кузнєцовським МРЕВ ДАІ Рівненської області, є підробленими.

За цим фактом слідчий СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС 04.02.2015 року вніс відомості в ЄРДР № 12015140050000378 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 290 КК України «Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу».

Встановлено також, що в автоматизованих базах даних РПС ДАІ та НАІС ДДАІ станом на 20.02.2015 року відсутні відомості щодо реєстрації вказаного транспортного засобу в центрах надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів УДАІ УМВС України в Рівненській області. Доступ до документів реєстрації цього автомобіля, номерний знак НОМЕР_2 є неможливим, оскільки такі документи не укладалися.

Згідно з довідкою УДАІ УМВС України в Рівненській області № 35/8-778 від 20.02.2015 року номерний знак НОМЕР_2 12.07.2008 року було здано на склад в Кузнецовському ВРЕР ДАІ та на інші транспортні засоби такі не присвоювався; цей номерний знак було знищено шляхом порізування, про що складено акт № 39 від 21.03.2009 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВКС № 074716 присвоювалось напівпричіпу «Alka N13X», який належить ОСОБА_8, мешканцю смт.Зарічне Рівненської області.

На запит суду УДАІ ГУ МВС України у Львівській області листом від 22.07.2015 р. № 9/5577-зн повідомило, що відповідно до баз даних компютерного обліку зареєстрованого транспорту та їх власників ДДАІ МВС України транспортний засіб марки «Jeep Grand Cherokee», 2001 р.в., кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано у Кузнєцовському МРЕВ ДАІ Рівненської області на імя громадянина ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВКС 074716 від 09.09.2008 року.

Допитаний як свідок ОСОБА_9, батько ОСОБА_2, повідомив, що автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 2001 р.в., д.н.з ВК 2179 АА належить йому; був придбаний на ринку у ОСОБА_10, у якого була на цей автомобіль генеральна довіреність, без переоформлення на себе права власності (користування), а лише шляхом передачі реєстраційного документа на автомобіль. ОСОБА_10 вказані обставини підтвердив.

Водночас, допитаний в кримінальному провадженні як свідок ОСОБА_8 будь-яку причетність до вказаного автомобіля заперечив.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 06.03.2015 року № 671 прийнятий відповідачем обгрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а звільнення позивача проведено відповідно до вимог законодавства, на повно і всебічно досліджених обставинах справи.

При цьому суд зазначив, що 04.02.2015 року позивач, будучи при виконанні посадових обовязків, користувався автомобілем, документи на який є сумнівного походження, а сам транспортний засіб перебуває на території України з порушенням законодавства; також у позивача відсутні документи, які б підтверджували правомірність набуття ним або його батьком права власності (чи користування) на вказаний автомобіль, що дає підстави стверджувати про порушення позивачем службової дисципліни.

Крім того, підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення були не матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а сам факт порушення ним службової дисципліни, яка виявилась у його поведінці позивача під час зупинки за кермом автомобіля та у приміщенні медичного закладу, де він категорично відмовився від вимог працівників органів внутрішніх справ, які його затримали, здати аналіз сечі з метою встановлення факту наркотичного спяніння.

Також встановлені у справі обставини дають підстави вважати, що поведінка позивача не відповідала Правилам поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155. Такою поведінкою позивач дискредитував як орган, в якому він працює, так і себе як посадову особу цього відомства.

При вирішенні справи судом враховано також і те, що ще до вчинення проступку до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання службових обовязків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, (надалі Статут) дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Статуту та відповідно до статті 14 Статуту є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як видно із матеріалів справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ виключно з наступних підстав:

1) управління транспортним засобом на підставі підробленого свідоцтва про реєстрацію, котрий знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, та з номерними знаками, котрі не належать цьому транспортному засобу;

2) керування транспортним засобом з ознаками наркотичного спяніння.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію постанови старшого слідчого СВ Гарицького відділу поліції (м.Львів) ГУ НП у Львівській області від 07 грудня 2015 року, якою кримінальне провадження № 12015140050000378 від 04.02.2015 року закрите, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у звязку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених статтею 290 та частиною першою статті 358 КК України. Автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з ВК 2179 АА повернуто ОСОБА_11

У постанові зазначено про те, що в ході досудового розслідування не встановлено факту підробки документів та номерних агрегатів на цьому автомобілі.

Крім того, я було зазначено вище, Шевченківський районний суд м.Львова своєю постановою від 03.06.2015 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 закрив, у звязку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною четвертою статті 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи те, що зазначені вище адміністративне та кримінальне провадження щодо позивача закрито за відсутністю в його діях складу правопорушень, факт порушення позивачем службової дисципліни 04 лютого 2015 року не доведено, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та помилковими, так як законні підстави для звільненні позивача відсутні.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому відповідач, який є субєктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України, не довів факту порушення з боку позивача та правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного наказу.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що інші підстави, які покладено судом першої інстанції в основу судового рішення про відмову в задоволенні позову, не були зазначені в оскаржуваному наказі як підстави для звільнення (зокрема, дискредитація правоохоронного органу тощо).

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в частині визнання протиправним і скасування наказу відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУМВС України» від 06.03.2015 року № 671 в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Що стосується позовних вимог про скасування наказу відповідача від 17.03.2015 року № 183 о/с «По особовому складу», яким позивача було звільнено з займаної посади за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення, то такі не підлягають задоволенню, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а були залишені останнім без розгляду у звязку з пропущенням строку звернення до суду.

Вимоги позивача про поновлення його на посаді, нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від останніх вимог, тому також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/1652/15 скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУМВС України» від 06.03.2015 року № 671 в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.М.Довгополов

ОСОБА_12

Постанова складена у повному обсязі 15 лютого 2016 року.