Ухвала суду № 55802624, 10.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р. Справа № 876/1287/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представників сторін ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Шкіряник" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Шкіряник" (далі ПАТ "Шкіряник") звернулось до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000012320/0 від 09.02.2011 року та №0000052200 від 06.03.2013 року.

Вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, тому підлягають скасуванню, оскільки висновки Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області щодо нікчемності та безтоварності договорів, укладених між ПАТ "Шкіряник" та ТОВ "Газторг", ТОВ "Югукрбізнес", ПП "Приматех", ТОВ "ЛУКСОР", ТОВ "Ледер-Плюс", ТОВ "Євро-Трейд", ТОВ "Арті Інвест" та ПП "Аеромакс-сервіс", викладені в актах перевірки, є безпідставними, так як господарські операції із вказаними контрагентами носили реальний характер і підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2015 року позов задоволений.

Відповідач Долинська ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного зясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що надані ПАТ "Шкіряник" первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Газторг", ТОВ "Югукрбізнес", ПП "Приматех", ТОВ "ЛУКСОР", ТОВ "Ледер-Плюс", ТОВ "Євро-Трейд", ТОВ "Арті Інвест" та ПП "Аеромакс-сервіс" складені з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, апелянт вказує на наявність інших обставин, які призвели до незаконного завищення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, зокрема, зазначає, що з матеріалів зустрічних звірок контрагентів позивача вбачається відсутність трудових та виробничих потужностей для здійснення поставки товару; представником позивача не надано документів про відрядження керівника підприємства, оскільки з наданих копій договорів вбачається, що вони складались за місцезнаходженням контрагентів; також апелянт вказує на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару та документів, які б свідчили про приймання продукції на склад.

В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник апелянта підтримав її з підстав, що зазначені у скарзі. Представник позивача під час апеляційного розгляду заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що Долинською ОДПІ в період з 05.01.2011 року по 13.01.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Шкіряник" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року. За результатами перевірки податковим органом 14.01.2011 року складений акт № 9/234/22173327, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 та п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", та на підставі якого відповідачем 09.02.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012320/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 380309 грн за жовтень 2010 року.

Також у період з 31.01.2013 року по 13.02.2013 року Долинською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Арті Інвест" з 01.09.2009 року по 31.04.2012 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП "Аеромакс-сервіс" за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки податковим органом 20.02.2013 року складений акт №336/220/22173327, яким встановлено порушення позивачем, в тому числі п.п.7.2.3, 7.2.6,7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та на підставі якого відповідачем 06.03.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000052200 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 99800 грн та за штрафними фінансовими санкціями 24950 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам, встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто прийняті податковим органом без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття. Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 даного пункту якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5.1 даного Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення терміну бюджетне відшкодування передбачене пунктом 1.8, згідно положень якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 2 цієї ж статті у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Пункт 1 розділу IX "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41 та зареєстрованого в Мінюсті 16.02.2011 року за №197/18935, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

Пункт 2 даного порядку вказує, що у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. А відповідно до п. 3. у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Тобто, виходячи із системного аналізу зазначених норм права, якщо платник податку подає уточнюючий розрахунок то 1095 днів починають свій відлік для показників відхилення. Наприклад, якщо платник податку збільшує податковий кредит чи податкове зобов'язання, то 1095 днів будуть стосуватись тільки різниці, на яку збільшується податковий кредит чи податкове зобов'язання. Аналогічно 1095 днів будуть стосуватись тільки різниці, на яку зменшується податковий кредит чи податкове зобов'язання. В протилежному випадку (так як вважає податкова інспекція) це буде суперечити абзацу 1 ст. 102.2 ПК України, який передбачає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у періоди, за які проводилась перевірка, позивач ПАТ "Шкіряник" мав господарські відносини ПП "ПРИМАТЕХ", ТОВ "Ледер - Плюс", ТзОВ "Євротрейд Холдинг", ТзОВ "ЮПК - ІНВЕСТ", ТзОВ "ЮГУКРБІЗНЕС", TзOB "Газторг Україна", ТзОВ "Луксор", ТОВ "Арті Інвест", ПП "Аеромакс-сервіс", що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами купівлі-продажу шкір ВРХ, договором поставки № 25/06-2, договором поставки природного газу №809-09-G і додатковою угодою №23 до вказаного договору, договором поставки №15/09, податковими накладними, видатковими накладними, накладними №467 від 23.09.2009 року, №500 від 16.10.2009 року, №542 від 13.11.2009 року, №598 від 21.12.2009 року, які свідчать про облік сировини на складі ветеринарними свідоцтвами на отриману сировину, платіжними дорученнями, довіреностями, прийомно-здаточними актами.

Всі зазначені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що були підставою для формування податкового кредиту, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про нереальність господарських операцій ПАТ "Шкіряник" з контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Шкіряник" 20.10.2010 року подана до Долинської ОДПІ податкова декларація по ПДВ за вересень 2010 року, згідної якої задекларований податковий кредит за вказаний період в розмірі 672487,00 грн, в тому числі, 571764,00 грн податкового кредиту по операціях із придбання з ПДВ на митній території України товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%. Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка також подана відповідачу 20.10.2010 року випливає, що серед податкових накладних, що включені товариством до податкового кредиту наявна податкова накладна від 23.09.2009 р. №92301 на суму ПДВ 33266,68 грн, що виписана ТОВ "Арті-Інвест" (том 1 а.с 205-210).

18.11.2010 року ПАТ "Шкіряник" подана до Долинської ОДПІ податкова декларація по ПДВ за жовтень 2010 року (том 1 а.с. 200-204) та 18.12.2010 року за листопад 2009 року (том 1 а.с. 191-199). Також встановлено, що податковий кредит по операціях із ТзОВ "Арт-Інвест", які відбулися у вересні, жовтні, листопаді 2009 року задекларований товариством у податкових деклараціях за цей же період.

Таким чином, відповідно до вимог п. 102.1. ст. 102 ПК України 1095 днів для донарахування спірних сум ПДВ по декларації за вересень 2009 року закінчується у жовтні 2012 року, за жовтень 2009 року - у листопаді 2012 року, за листопад 2009 року - у грудні 2012 року.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Долинською ОДПІ всупереч вимогам п. 102.1. ст. 102 ПК України 20.02.2013 року складений акт перевірки №336/220/22173327 та, відповідно, неправомірно винесене податкове повідомлення - рішення від 06.03.2013 року №0000052200 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Посилання апелянта на те, що позивачем на виконання договору №25/06-2 з ТОВ "ЮПК - ІНВЕСТ" не надано жодних документів, які б свідчили про приймання продукції на склад, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться накладні №397 від 27.09.2010 року (том 1 а.с. 160) та №453 від 25.10.2010 року (том 1 а.с. 163), на підставі яких продукція була прийнята на склад підприємства.

Доводи Долинської ОДПІ про те, що надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТзОВ "Арт-Інвест" не можуть свідчити про реальність здійснення господарської діяльності саме ТзОВ "Арт-Інвест", оскільки договір, укладений між ПАТ "Шкіряник" та ТзОВ "Арт-Інвест", податкові накладні підписані від імені контрагента ТзОВ "Арт-Інвест" ОСОБА_3, в той час, коли засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_4, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_5 керівник з 27.02.2013 року, а господарські операції проводились з ТзОВ "Арті Інвест" з 01.09.2009 року по 31.04.2012 року.

Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента є неправомірним, оскільки зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Отже, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Тобто, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання податкового кредиту та валових витрат позивача непідтвердженими, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів.

Інші доводи Долинської ОДПІ в апеляційній скарзі не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки були викладені в письмових заперечення на адміністративний позов і були розглянуті судом першої інстанції.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, констатовані в актах перевірки № 9/234/22173327 від 14.01.2011 року та №336/220/22173327 від 20.02.2013 року, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, не довів правомірності винесених рішень, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, винесені на підставі зазначених актів перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2015 року у справі № 809/1331/13-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_6

Ухвала складена в повному обсязі 15.02.2016 року