Ухвала суду № 55802603, 15.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24066/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П. Вівдиченко Т.Р.,При секретаріПриходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібзавод» до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібозавод» пред'явило позов до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібозавод» на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 25.08.2015 №48547488 про відкриття виконавчого провадження; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 30.09.2015 №48547488 про арешт коштів боржника.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.08.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова №48547488 про відкриття виконавчого провадження.

30.09.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова №48547488 про арешт коштів боржника.

Постанови від 25.08.2015 №48547488 та від 30.09.2015 №48547488 були направлені на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібозавод» лише 07.10.2015, що підтверджується відміткою поштового відділення на конвертах.

Згідно постанови від 25.08.2015 №48547488 виконавче провадження відкрите на підставі постанови від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібозавод» на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору.

Позивач наголошує, що постанова від 21.10.2014 №43834417 про стягнення виконавчого збору ним не отримувалась.

Не погоджуючись з правомірністю винесення відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанов від 21.10.2014 №43834417, від 25.08.2015 №48547488, від 30.09.2015 №48547488, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 №489/20802, визначений порядок стягнення виконавчого збору .

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Приписами спеціального Закону України «Про виконавче провадження» стягнення з боржника виконавчого збору пов'язується з фактом невиконання боржником виконавчого документу самостійно та початком процедури примусового виконання такого документу за умови вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 28.01.2015 у справі №3-217гс14, яким зокрема відзначено наступне: «Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.».

Враховуючи вище зазначене та дослідивши надані відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено фактів вчинення в межах виконавчого провадження №43834417 заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області, передбачених статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідачем не надано будь-яких доказів на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, зокрема: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

А також, не надано доказів того, що рішення Господарського суду Одеської області вже є виконаним у примусовому порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали виконавчого провадження №43834417 не містять доказів того, що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлялась позивачу постанова від 21.10.2014 №43834417 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібозавод» на користь держави 1 011 146,39 грн. виконавчого збору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для прийняття оспорюванної постанови від 21.10.2014 №43834417 про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 №3-217гс14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 №К/800/28270/15, від 22.09.2015 №К/800/50365/13, від 03.09.2015 №К/800/4826/15.

Що стосується посилань апелянта на Закон № 191-VIII від 12.02.2015 року, відповідно до якого внесено уточнення до ст.. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: частині 1 вказаної статті доповнено наступним: «Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом», колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що станом на 21 жовтня 2014 року (дата прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) вказаних змін не існувало, а вказана редакція Закону діє лише з 12.02.2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.