Постанова № 55802309, 16.02.2016, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1123/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій та бездіяльності протиправними. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачу стало відомо про незаконне стягнення з його пенсії грошових коштів, тому позивач звернутися з запитом до особи з назвою «ВДВС Новоайдарського РУЮ Луганської області» стосовно надання копій належним чином завірених документів виконавчого провадження.

25.08.2015 позивачу надано відповідь з якої йому стало відомо про незаконне стягнення з його пенсії недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 2323,07 грн, яке було здійснено відповідно до надісланої постанови відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області від 18.07.2013 ВП 39400383 державним виконавцем за поданням УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області заяви від 18.07.2013 № 4826/08-08 про відкриття виконавчого провадження.

В заяві від 18.07.2013 № 4826/08-08 УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області просить ВДВС Новоайдарського районного управління юстиції звернути стягнення на пенсію боржника відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження»

Позивач також зазначає, що не отримував жодних виконавчих документів від особи з назвою «ВДВС Новоайдарського РУЮ Луганської області», що свідчить про порушення його прав як боржника, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного позивач просить визнати дії та бездіяльність державного виконавця протиправними в разі відсутності доказів стосовно надіслання постанови від 18.07.2013 ВП № 39400383 про відкриття виконавчого провадження та постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідності державного виконавця, дії та бездіяльність якого визнаються протиправними.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

При цьому представник позивача про призначення справи до розгляду 16.02.2016 о 13 годині 00 хвилин повідомлений належним чином шляхом вручення йому повістки, про що свідчить його особистий підпис. Відповідно до частини третьої статті 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Дана категорія справ розглядається у скорочені строки. Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не зявився у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутністю. Однак, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті заявлених позовних вимог.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону № 606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1 та 2 статті 8 Закону № 606 визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 11 Закону № 606 визначені обов'язки і права державних виконавців, - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, а статтею 12 Закону № 606 встановлені права та обовязки сторін та інших учасників виконавчого провадження.

У відповідності із статтею 17 Закону № 606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 1 статті 19 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частинами 1, 2, 5, 6 статті 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 31 Закону № 606 визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Дослідженням наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 39400383 встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області 18.07.2013 подану заяву № 4826/08-08 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги № Ф-211/У від 05.11.2012 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 2312,07 грн., яка у розумінні п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 є виконавчим документом.

На підставі зазначеної заяви відповідачем 18.07.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39400383 по примусовому виконанню вимоги УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області № Ф -211/У від 05.11.2012 (а.с. 5, 6).

Відомості про направлення позивачеві постанови про відкриття виконавчого провадження та її отримання останнім відсутні в матеріалах виконавчого провадження ВП № 39400383, наданих відповідачем до суду.

Таким чином, відповідач не надав до суду доказів виконання вимог статті 31 Закону № 606 щодо направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39400383.

Державним виконавцем 16.08.2013 винесено постанову про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 шляхом утримання коштів у розмірі 20% на погашення боргу у сумі 2312,07 грн., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, а також постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 39400383 (а.с. 7, 8).

Відомості про їх направлення позивачеві та отримання останнім також відсутні в матеріалах виконавчого провадження ВП № 39400383 наданих відповідачем до суду.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та бездіяльності.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області щодо не надіслання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 39400383 від 18.07.2013.

Що стосується вимоги позивача про постановлення окремої ухвали щодо притягнення до відповідності державного виконавця, дії та бездіяльність якого визнаються протиправними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд вбачається, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Тобто, окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню. При цьому, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

З урахуванням викладеного суд не вбачає за доцільне постановлення окремої ухвали щодо відповідача за результатами розгляду цієї справи.

Згідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області щодо не надіслання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2013 № 39400383.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн (сімдесят три грн 08 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2