Постанова № 55802171, 11.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 803/42/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро» до Рожищенського відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро» (далі ТзОВ «Фурніро», позивач, товариство) звернулося з позовом до Рожищенського відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Ківерцівська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року № 000765313 та зобов'язання подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням 63 120,00 грн., що підлягають бюджетному відшкодуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Ківерцівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Фурніро» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року, про що складено акт від 07 жовтня 2015 року №1402/1503/39174039. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) та зроблено висновок, що ТзОВ «Фурніро» завищило податковий кредит всього в сумі 63 120,00 гривень, в тому числі за серпень 2014 року 13 625,00 грн., вересень 2014 року 4 320,00 грн., жовтень 2014 року 19 701,00 грн., листопад 2014 року 7 415,00 грн., грудень 2014 року 10 059,00 грн., січень 2015 року 8 000,00 грн. Товариством на даний акт було подано заперечення, які розглянуті відповідачем, та на які надана відповідь про те, що висновки викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягають. В подальшому на підставі вказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ 28 серпня 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000765313, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63 120,00 грн. та застосування 15 780,00 грн. штрафної (фінансової) санкції. Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, але рішенням Головного управління ДФС у Волинській області було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про наявність ознак дефектності первинних документів оформлених від Приватного підприємства «Квест+» (далі ПП «Квест+») та відсутність первинних документів у ТзОВ «Фурніро», є неправомірними, оскільки зроблені на підставі перевірки контрагента без урахування наданих до перевірки первинних документів. Товариство зазначає, що реальність господарської операції з ПП «Квест+» підтверджується наявністю у підприємства видаткових та податкових накладних, сплату постачальнику у повному обсязі ПДВ у складі вартості виконаних робіт та використаних матеріалів, відображення господарських операцій в податковій звітності, а також використанням отриманого товару в господарській діяльності товариства, що вказує на виконання позивачем всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару оформленні у відповідності до вимог податкового законодавства. Крім цього, позивач вказує, що чинне законодавство не передбачає відповідальність платника податків за неналежне виконання контрагентом своїх зобов'язань по дотриманню вимог податкового законодавства.

З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року № 000765313 та зобов'язати Ківерцівська ОДПІ подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням 63 120,00 грн., що підлягають бюджетному відшкодуванню на підставі п. 200.12 ст. 200 ПК України.

Представник відповідача у письмових запереченнях від 02 лютого 2016 року (а.с.181-183) та усних поясненнях в судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що в контрагента позивача ПП «Квест+» встановлено відсутність реальної можливості відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємства, а саме відсутність обладнання, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, укладення договору будівельного підряду обумовлює створення проектно-кошторисної документації, а також визначення яка із сторін і в який строк зобовязана надати відповідну документацію.

Також договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт для ТзОВ «Фурніро» не містять кошторисної документації, необхідної для встановлення повного комплексу операцій для виконання визначеного виду робіт в усереднених умовах та призначених для визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва, визначення прямих витрат у вартості будівництва, розрахунків за обсяги викопаних робіт, розроблення укрупнених ресурсних показників по конструктивних елементах і видах робіт на функціональну одиницю виміру. Також, серед документів, які були надані для перевірки відсутні локальні кошториси та кошторисні розрахунки, обєктні кошториси та розрахунки, кошторисні розрахунки на окремі види робіт, робочі проекти, креслення, тобто встановити фізичний обсяг будівельно-монтажних робіт або витрати праці на їх виконання неможливо. Будь-яких договорів про повну матеріальну відповідальність в ході перевірки надано не було.

У ході перевірки документів, які носять назву Матеріальний звіт (форма N М-19) або N М-29 «Звіт про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами» не було надано. Крім того, підприємством не надано в ході перевірки документів будь-яких типових форм первинного обліку, а саме журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1) - застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. При перевірці не підтверджено сумарні витрати робочого часу на виконання робіт згідно наявних форм. Перевіркою встановлено відсутність працюючих, які були задіяні при самостійному виконанні ПП «Квест+» повного спектру робіт (послуг), який надавався ТзОВ «Фуриіро».

Отже, у звязку з наявними ознаками дефектності первинних документів оформлених від ПП «Квєст+» та відсутності первинних документів у ТзОВ «Фурніро» (проектно-кошторисної документації, проекту будівельних робіт, ТТН на перевезення ТМЦ, документів на внутрішнє переміщення будівельних матеріалів, що були використані при будівництві, документів, що свідчать про передачу будівельних матеріалів ПП «Квест+» для будівництва, документів, що дають можливість ідентифікувати витрачений робочий час на будівельні роботи, документів, що свідчать залучення трудових ресурсів (спеціалістів) для здійснення будівельних робіт), в звязку з цим суми податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість сформовані позивачем від ПП «Квест+» є неправомірно задекларованими.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що ТзОВ «Фурніро» не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки у платника податку за останні 12 календарних місяців відсутні обсяги оподатковуваних операцій то до бюджетного відшкодування заявлено суму податку на додану вартість по сформованому податковому кредиту внаслідок поліпшення орендованих основних засобів, а не внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, внаслідок чого перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р.23.2 декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820,00 грн. та визначений за результатами перевірки у р.30 декларації залишок відємного значення попередній звітних (податкових) періодів, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 1 015 147,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити. Надав суду первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав повністю з підстав викладених у запереченні, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, оглянувши в судовому засіданні оригінали первинних документів, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «Фурніро» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ №949430 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.149-152).

Товариство є платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг №1403134500003 від 07 травня 2014 року (а.с.153).

З матеріалів справи слідує, що на підставі наказу № 455 від 18 вересня 2015 року та направлень № 0000275, № 0000276 та № 0000277 від 22 вересня 2015 року співробітниками Ківерцівської ОДПІ у період з 22 по 30 вересня 2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Фурніро» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року. За результатом якої складений акт №1402/1503/39174039 від 07 жовтня 2015 року (а.с.11-423).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) та зроблено висновок, що ТзОВ «Фурніро» завищило податковий кредит всього в сумі 63 120,00 гривень, в тому числі за серпень 2014 року 13 625,00 грн., вересень 2014 року 4 320,00 грн., жовтень 2014 року 19 701,00 грн., листопад 2014 року 7 415,00 грн., грудень 2014 року 10 059,00 грн., січень 2015 року 8 000,00 грн. (а.с.42).

Вказані висновки мотивовані тим, що Товариство у період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2015 року мало взаємовідносини з ПП «Квест+», який на підставі договорів підряду № 3 від 03 червня 2014 року та № 4 від 28 липня 2014 року зобовязувався провести монтажно-покрівельні роботи на обєктах зазначених у договорах.

При перевірці документів ПП «Квест+», договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт (договори на виконання покрівельних робіт) для ТзОВ «Фурніро» не містять кошторисної документації, необхідної для встановлення повного комплексу операцій для виконання визначеного виду робіт в усереднених умовах та призначених для визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва, визначення прямих витрат у вартості будівництва, розрахунків за обсяги викопаних робіт, розроблення укрупнених ресурсних показників по конструктивних елементах і видах робіт на функціональну одиницю виміру. Також, серед документів, які були надані для перевірки відсутні локальні кошториси та кошторисні розрахунки, обєктні кошториси та розрахунки, кошторисні розрахунки на окремі види робіт, робочі проекти, креслення, тобто встановити фізичний обсяг будівельно-монтажних робіт або витрати праці на їх виконання неможливо. Будь-яких договорів про повну матеріальну відповідальність в ході перевірки надано не було.

У ході перевірки документів, які носять назву Матеріальний звіт (форма N М-19) або N М-29 «Звіт про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами» не було надано. Крім того, підприємством не надано в ході перевірки документів будь-яких типових форм первинного обліку, а саме журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1) - застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. При перевірці не підтверджено сумарні витрати робочого часу на виконання робіт згідно наявних форм. Перевіркою встановлено відсутність працюючих, які були задіяні при самостійному виконанні ПП «Квест+» повного спектру робіт (послуг), який надавався ТзОВ «Фуриіро».

Таким чином, у звязку з наявними ознаками дефектності первинних документів оформлених від ПП «Квєст+» та відсутності первинних документів у ТзОВ «Фурніро» (проектно-кошторисної документації, проекту будівельних робіт, ТТН на перевезення ТМЦ, документів на внутрішнє переміщення будівельних матеріалів, що були використані при будівництві, документів, що свідчать про передачу будівельних матеріалів ПП «Квест+» для будівництва, документів, що дають можливість ідентифікувати витрачений робочий час на будівельні роботи, документів, що свідчать залучення трудових ресурсів (спеціалістів) для здійснення будівельних робіт), в звязку з цим суми податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість сформовані позивачем від ПП «Квест+» є неправомірно задекларованими (а.с.23).

На вказаний акт перевірки платником податків було подано заперечення від № 49 від 12 жовтня 2015 року (а.с.52-57), на підставі якого Ківерцівською ОДПІ було надано відповідь № 2819/10/03-05-22-11 від 26 жовтня 2015 року про те, що висновки викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягають (а.с.59-63).

На підставі вищезгаданого акту перевірки відповідачем 28 жовтня 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000712200, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63 120,00 грн. та застосування 15 780,00 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.64).

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку (скарга вих. №58 від 11 листопада 2015 року), але рішенням Головного управління ДФС у Волинській області № 65/10/03-20-10-03-06 від 11 січня 2016 року було залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.72-78).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Перевіряючи дотримання позивачем вищевказаних вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту у червні 2015 року за наслідками вчинення господарської операції з ПП «Квест+», суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 03 червня 2014 року між ТзОВ «Фурніро» (замовник) та ПП «Квест+» (підрядник) був укладений договір підряду (а.с.109-112). Відповідно до предмету даного договору, підрядник зобовязувався відповідно до затвердженої комерційної пропозиції з використанням своїх матеріалів та устаткування, або з використанням матеріалів замовника здійснити монтажно-покрівельні роботи на обєктах: 1) цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище; 2) корпус №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище. Загальна вартість робіт у відповідності до п.2.2 Договору становила 160 000,00 гривень з ПДВ.

Дані будівельні роботи здійснювалися із використанням матеріалів підрядника у відповідності до акту № 1 від 24 листопада 2015 року та видаткових накладних № 1 від 06 жовтня 2014 року та № 2 від 01 грудня 2014 року та з використанням матеріалів замовника, про що свідчить відомість використаних матеріалів замовника № 1 та № 2 від 24 листопада 2014 року (а.с.139-143).

Роботи підрядником виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 24 листопада 2014 року на суму 111 432,00 грн. з ПДВ та актом № 2 від 24 листопада 2014 року на суму 48 568,00 грн. з ПДВ та довідками про вартість будівельних робіт та витрат від 24 листопада 2014 року (а.с.128-138).

Також, 28 липня 2014 року між ТзОВ «Фурніро» та ПП «Квест+» був укладений договір підряду № 4 від 28 липня 2014 року на виконання підготовчих робіт перед влаштуванням покрівлі та монтажно-покрівельних робіт на обєктах: корпус №3 /виробнича частина У-3/ та корпус №3 /виробнича частина Ф-1/, що знаходяться по вулиці Селянська 46 місті Рожище. Загальна вартість робіт у відповідності до Договору №4 становить 258 294,00 гривень. У відповідності до п.1.5. Договору роботи можуть виконуватися як з використанням матеріалів замовника, так і з матеріалів підрядника (а.с.113-117).

Згідно з актом виконаних робіт № 8 від 14 серпня 2014 року підрядником були виконані підготовчі роботи по влаштуванні покрівлі на суму 21 750,00 грн. з ПДВ. Основні роботи були закінчені у березні 2014 року у відповідності до актів приймання виконаних робіт №1 31 березня 2015 року на суму 37 000,00 грн. з ПДВ та акта № 2 від 31 березня 2015 року на суму 33 000,00 грн. з ПДВ (а.с.119-127).

Позивачем в повному обсязі були оплачені виконанні роботи та використані матеріали підрядника, що підтверджується копіями платіжних доручень оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні (а.с.95-108), а саме:

№ 190 від 22 січня 2015 року на суму 48 000,00 грн.;

№ 175 від 19 грудня 2014 року на суму 22 000,00 грн.;

№ 160 від 28 листопада 2014 року на суму 38 350,00 грн.;

№ 143 від 18 листопада 2014 року на суму 21 140,50 грн.;

№ 111 від 06 жовтня 2014 року на суму 23 350,00 грн.;

№ 102 від 01 жовтня 2014 року на суму 8 350,00 грн.;

№ 102 від 26 вересня 2014 року на суму 15 000,00 грн.;

№ 86 від 05 вересня 2014 року на суму 78 859,50 грн.;

№ 73 від 15 серпня 2014 року на суму 11 750,00 грн.;

№ 56 від 01 серпня 2014 року на суму 10 000,00 грн.;

№ 46 від 24 липня 2014 року на суму 10 920,00 грн.;

№ 44 від 23 липня 2014 року на суму 15 997,50 грн.;

№ 29 від 02 липня 2014 року на суму 15 000,00 грн.;

№ 12 від 05 червня 2014 року на суму 60 000,00 грн.;

Та податкові накладні виписані та зареєстровані постачальником (ПП «Квест +») (а.с.154-168), а саме:

№ 1 від 05 червня 2014 року на суму 60 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.);

№ 1 від 02 липня 2014 року на суму 15 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.);

№ 3 від 23 липня 2014 року на суму 15 997,57 грн. (в т.ч. ПДВ 2 666,25 грн.);

№ 4 від 24 липня 2014 року на суму 10 920,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 820,00 грн.);

№ 1 від 01 серпня 2014 року на суму 10 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.);

№ 2 від 15 серпня 2014 року на суму 11 750,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 958,33 грн.);

№ 1 від 05 вересня 2014 року на суму 78 859,50 грн. (в т.ч. ПДВ 13 143,25 грн.);

№ 3 від 26 вересня 2014 року на суму 15 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.);

№ 1 від 01 жовтня 2014 року на суму 8 350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 391,67 грн.);

№ 2 від 06 жовтня 2014 року на суму 23 350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 891,67 грн.);

№ 1 від 19 листопада 2014 року на суму 21 140,50 грн. (в т.ч. ПДВ 3 523,42 грн.);

№ 1 від 01 грудня 2014 року на суму 38 350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 391,67 грн.);

№ 2 від 19 грудня 2014 року на суму 22 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 666,67 грн.);

№ 1 від 22 січня 2015 року на суму 48 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 000,00 грн.).

Загальна сума виписаних та зареєстрованих податкових накладних ПП «Квест+» становить 378 717,50 грн. (в т.ч. ПДВ 63 119,60грн.).

07 травня 2015 року ТзОВ «Фурніро» припинило будь-які господарські відносини із ПП «Квест+» та розірвало договір підряду № 4 від 28 липня 2014 року за згодою сторін (а.с.118).

Оцінюючи реальність вищезазначених господарських операцій суд зазначає наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності субєкт господарювання зобовязаний заперечувати проти доводів субєкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22 вересня 2015 року №21-1359а15, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися адміністративним судом.

Керуючись принципом офіційного зясування всіх обставин у справі, проаналізувавши подані ТзОВ «Фурніро» первинні документи, оцінивши в сукупності пояснення позивача, а також доводи відповідача, суд дійшов висновку, що вказані операції мають реальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведений факт наявності податкової правосубєктності у позивача та його контрагента, господарської мети при придбанні товару, а під час судового розгляду був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про нереальність спірної операції, оскільки сама лише відсутність цих документів не може свідчити про фіктивність господарської діяльності позивача та його контрагента. Крім того, як слідує з пункту 1.1 договору підряду від 03 червня 2014 року та пункту 1.5 договору підряду від 28 липня 2014 року, роботи можуть здійснюватися з використанням матеріалів та устаткування підрядника, а також з використанням матеріалів замовника. Тому, обєктивно у ТзОВ «Фурніро» можуть бути відсутні докази перевезення ТМЦ, оскільки воно не займалося їх транспортуванням.

Також суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з статтею 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також первинні документи, які підтверджують факт виконання робіт.

Також необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, твердження відповідача про неналежне оформлення первинних документів в ході господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, на думку суду не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Додатково суд відмічає, що посилання контролюючого органу на інформаційну базу АІС «Податковий блок», без здійснення фактичної перевірки обставин реальності субєкта господарювання шляхом проведення податкової перевірки та/або досудового розслідування, на переконання суду не достатньо для твердження про відсутність податкової правосубєктності у ПП «Квест+» та не спростовує наданих позивачем до суду письмових доказів, які підтверджують реальне виконання господарської угоди, за якою позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт податкової перевірки контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими а первинних документів такими, що складені з дефектами, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується видатковими та податковими накладними, а також документами, що підтверджують оприбуткування отриманого товару та виконання робіт для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, належним чином оформлені податкові накладні на вартість отриманого товару, який оплачено позивачем в повному обсязі з урахуванням суми податку на додану вартість свідчить про виконання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Квест+».

Також, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Що стосується тверджень представника відповідача про те, що ТзОВ «Фурніро» не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки у платника податку за останні 12 календарних місяців відсутні обсяги оподатковуваних операцій то до бюджетного відшкодування заявлено суму податку на додану вартість по сформованому податковому кредиту внаслідок поліпшення орендованих основних засобів, а не внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, внаслідок чого перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р.23.2 декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820,00 грн. та визначений за результатами перевірки у р.30 декларації залишок відємного значення попередній звітних (податкових) періодів, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 1 015 147,00 грн. то суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування це відшкодування відємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з <…> придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Положення «Основні засоби»). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання обєктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди обєктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також обєктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не повязане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання обєктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається із договору оренди нежитлових приміщень №1 від 18 квітня 2014 року ТзОВ «Фурніро» орендує нежитлові приміщення обєктів нерухомого майна, а саме: цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище, корпус №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище, корпус №3 /виробнича частина/ (Ф-1) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище та корпус №41 /прохідна/ (Е-2) - по вулиці Селянській 50 у місті Рожище для здійснення господарської.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що Товариство сформувало податковий кредит у звязку з придбанням обладнання та проведенням будівельно-монтажних робіт з реконструкції обєкта нерухомості а саме: цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище та корпус №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище, який відноситься до основних засобів, тому висновки відповідача щодо відсутності права позивача на податковий кредит є, на думку суду, помилковими, крім того цей обєкт в експлуатацію ще не введений і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ТзОВ «Фурніро» мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців і менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 20 січня 2015 року (справи № 21-316а14 та № 21-514а14).

Також, суд звертає увагу на те, що в письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р.23.2 декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820,00 грн. та визначений за результатами перевірки у р.30 декларації залишок відємного значення попередній звітних (податкових) періодів, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 1 015 147,00 грн., хоча в акті перевірки п. 4.2 податковим органом не встановлено порушень при відображенні ТзОВ «Фурніро» у декларації за червень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 182820,00 грн., відображеного у р.23.2 декларації та у сумі 1 015 147,00 грн. відображеного у р.30 декларації (а.с.42).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви викладені в акті перевірки та які призвели до прийняття спірного податкового рішення не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість дій Ківерцівської ОДПІ по визначенню грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63 120,00 грн.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні зобов'язань з податку на додану вартість, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Суд звертає увагу, що будь-яких інших доводів стосовно нереальності спірних господарських операцій, як то наявність актів перевірок інших податкових органів, або наявність судових рішень про притягнення посадових осіб позивача, або його контрагента, до кримінальної відповідальності за фактом фіктивної діяльності, суду надано не було.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про реальність господарської операції з огляду на наявність у позивача та його контрагента необхідної податкової правосубєктності для її здійснення, зв'язку між фактом виконання робіт та господарською діяльністю платника податків, а тому податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року № 000765313 винесено необґрунтовано та неправомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Ківерцівська ОДПІ, та його представник у судовому засіданні не довели суду обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2015 року № 000765313. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року № 000765313 на предмет відповідності частині третій статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що воно винесене не на підставі, що передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки відповідач як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2015 року № 000765313, тому суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки №1402/1503/39174039 від 07 жовтня 2015 року висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Крім того, згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі - висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. І протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1145а15 та від 02 грудня 2015 року №21-2650а15, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися адміністративним судом.

За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання відповідача скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню слід задовольнити у повному обсязі.

Частиною першою статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно платіжних доручень від 18 та 19 січня 2016 року № 410 та № 413 сплатив судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. (а.с.2,3). Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, тому вказану суму необхідно стягнути на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 28 жовтня 2015 року № 000765313.

Зобов'язати Ківерцівську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Фурніро» за червень 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (45200, Волинська область, Ківерцівський район, місто Ківерці, вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 39495757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро» (45100,Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Селянська, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39174039) судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот пятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 16 лютого 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський