Ухвала суду № 55802068, 04.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4420/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

апелянта ОСОБА_1;

представника апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі Департамент ДАБІ в Одеській області) та з урахуванням уточнень до позову просила наступне (а.с.62-67):

-визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_5 щодо державної реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новгородська 26-Г;

-скасувати рішення про державну реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації;

-визнати незаконною та скасувати декларацію про готовність обєкта до експлуатації (надалі Декларація) видану на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що зареєстрована інспекцією ДАБК в Одеській області 31 серпня 2011 року № ОД 18111035609.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог містобудівного законодавства, без перевірки відомостей зазначених в спірній декларації.Крім того, позивач вказує на те, що будинок, який самовільно збудований третіми особами був введений в експлуатацію субєктом владних повноважень без перевірки наявності документів, що давали право на будівництво.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору дарування від 27 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, остання є власницею 32/100 частини житлового будинку № 26-Г по вул. Новгородська в м. Одесі, та складається в цілому з одного камяного житлового будинку під літерою «Г», загальна житлова площа якого становить 79,1 кв.м. та надвірних споруд: « 3-1, Ш, Щ» - сараї; «П» - погріб; № 15, 17 - огорожі; VI, IX, - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 604 кв.м.

Відповідно до договору дарування від 16 березня 2004 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останній є власником 32/100 частини житлового будинку № 26-Г по вул. Новгородська в м. Одесі, та складається в цілому з одного камяного житлового будинку під літерою «А», загальна житлова площа якого становить 79,1 кв.м. та надвірних споруд; « 3-1, Ш, Щ» - сараї; «П» - погріб; № 15, 17 - огорожі; VI, IX, - мостіння, розташованих на земельній ділянці держфонду площею 604 кв.м.

Відповідно до договору дарування від 21 грудня 2005 року ОСОБА_8 подарувала, а громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних частках кожний 9/25 частини домоволодіння, що знаходиться в м. Одесі по вул. Новгородська № 26-Г, та складається в цілому з одного камяного житлового будинку під літерою «Г», загальна житлова площа якого становить 79,1 кв.м. та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці площею 604 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.

Зі змісту Декларації вбачається, що ОСОБА_4 у 2008 році був побудований житловий будинок під літерою «Л».

31 серпня 2011 року ОСОБА_4 подали до Інспекції ДАБК в Одеській області Декларацію про готовність обєкта до експлуатації на новозбудований будинок, а саме житловий будинок літ «Л» - І категорія складності за адресою м. Одеса, вул. Новгородська, 26-г, яка зареєстрована Інспекцією цього ж дня за №ОД 18111035609 (а.с.27-28).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навела обставин та не надала відповідних доказів щодо наявності в спірній Декларації недостовірних даних, а посилання на самовільність будівництва за відсутності доказів цього в матеріалах справи не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вже було зазначено вище треті особи ОСОБА_4 здійснювали будівництво житлової будівлі у 2008 р..

На той період часу отримання дозволу на будівництво здійснювалося відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05 грудня 2000 року (втратив чинність 19 лютого 2010 року) «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» було передбачено порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі-Закон № 3038) (в редакції 2011 року, тобто на момент реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та обєктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначалася Кабінетом Міністрів України.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Декларація, яка наявна в матеріалах справи, на момент її реєстрації не містила будь-яких вимог щодо заповнення відомостей про отримання дозволу на будівництво (а.с.12-13).

З 2011 року виконання робіт з будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, здійснюється після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Процедура подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та його форма визначені Порядком виконання будівельних робіт, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

Однак, даний Порядок на ОСОБА_4 не розповсюджувався, оскільки будівництво було закінчено у 2008 році і зазначену графу щодо інформації про повідомлення про початок виконання будівельних робіт вони не повинні були заповнювати.

Вище було зазначено, що отримуючи в дар частину домоволодіння, ОСОБА_4 отримали у користування земельну ділянку.

У п.7 Декларації зазначено: документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою договір на право побудови будинку і безстрокового користування землею від 12 травня 1951 року, форма власності або користування приватна.

Частина 2 ст.120 Земельного кодексу України передбачає, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 95 Земельного кодексу України визначає права землекористувачів, зокрема споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, Закон не забороняє будувати на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні власника.

Апелянт посилається на те, що вона не давала згоди на виділ у натурі часток нерухомого спільного майна, а тому порушено її право, як суміжного власника.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що це питання повинно вирішуватися в площині цивільного судочинства.

Предметом же даного спору, який є за своєю природою публічно-правовим є правомірність дій Інспекції ДАБК.

Процедура прийняття в експлуатацію Інспекцією ДАБК закінчених будівництвом обєктів передбачена Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

Відповідно до цього Порядку замовник відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, а Інспекція перевіряє повноту даних зазначених у ній та реєструє її.

Спірна декларація свідчить про те, що всі її розділи були заповнені, а тому підстав для відмови у її реєстрації у відповідача не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 225 було затверджено Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, яке було чинне на момент будівництва житлового будинку, п.4 якого передбачав права Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Так, зокрема, даний пункт надавав право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків; зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання, а також виробництво і застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів.

З матеріалів справи вбачається, що будівництво закінчено у 2008 році, якщо позивач вважала, що її права порушені, то вона мала право звертатися до повноважного органу, які були зобовязані перевіряти обєкт будівництва та у випадку порушення вимог містобудівного законодавства виносити припис про припинення або знесення самочинного будівництва.

До того ж у позивача, у випадку порушення її права в результаті самочинного будівництва було право звернення до суду за захистом своїх прав.

Нездійснення таких дій з боку позивача свідчить про необґрунтованість її тверджень щодо самочинного будівництва.

Про те, що співвласники будинку 26 «Г» здійснювали за взаємною згодою поділ майна, свідчить лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27 лютого 2015 року (а.с.11).

Із зазначеного листа вбачається, що поділ був проведений за заявою, в тому числі і ОСОБА_1

Частина 2 ст.39-1 Закону №3038 передбачає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати обєкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Виходячи з норм даної статті, Інспекція має право скасувати реєстрацію Декларації за умови виявлення внесення до неї недостовірних даних, що дозволяють вважати обєкт самочинним будівництвом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази внесення в спірну Декларацію недостовірних даних, у тому числі таких, що свідчать про самочинність будівництва.

Крім того, як пояснив представник позивача, ОСОБА_4 вже не є власниками спірної будівлі, її присвоєна окрема адреса і вона знаходиться у володінні інших осіб.

Зважаючи на викладене вище, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова