Ухвала суду № 55802024, 27.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4708/15

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Мамедової С.А.,

представника позивача ОСОБА_1, представника Державної міграційної службі України ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом До Тхі Куен до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2015 року До Тхі Куен звернулася до суду з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо скасування висновку відділу ГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 27 лютого 2004 року стосовно видачі їй посвідки на постійне проживання в Україні та визнання недійсними посвідок на постійне проживання ОД №7508/04 від 27.02.2004р., ОД №4794 від 11 серпня 2008 року; скасування висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 15 травня 2015 року про розгляд матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_3 До Тхі Куен, яким визнано, що вона не має дозволу на імміграцію; скасування п.п.9.1, 9.2, 9.3 п.9 наказу Державної міграційної служби України №85 від 17 червня 2015 року прийнятого на підставі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеської області, яким визнано посвідки на постійне проживання ОД №7508/04 від 27 лютого 2004 року та ОД №4794 від 11 серпня 2008 року недійсними та такими, що підлягають вилученню; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки До Тхі Куен на постійне проживання ОД №4794 від 11 серпня 2008 року у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області в порушення вимог діючого законодавства безпідставно відмовило позивачу у заміні посвідки на постійне проживання у звязку з досягненням 45-річного віку. Висновком ГУ ДМС України в Одеській області від 15.05.2015р. неправомірно скасовано її посвідку на постійне проживання в Україні, вважає вказаний висновок протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки вона положень Закону України "Про імміграцію" не порушувала, не надавала в ОВС неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. За період перебування на Україні у неї народилося троє дітей та жодних протиправних дій нею вчинено не було. При отриманні посвідки на постійне місце проживання в Україні, відповідач у відповідності до Закону України "Про імміграцію" проводив перевірку підстав надання їй постійного проживання на території України. За відсутності підстав для відмови в наданні посвідки на постійне проживання, 11.08.2008р. вона отримала посвідку ОД№4794 на постійне місце проживання в Україні. Будь-яких посилань на обґрунтованість обставин, які б слугували підставою для скасування посвідки відповідачем не зазначено.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволений частково. Скасовано висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 15 травня 2015 року щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_3 До Тхі Куен, яким визнано, що До Тхі Куен не має дозволу на імміграцію. Скасовано п.п. 9.1, 9.2., 9.3 п. 9 наказу ДМС України №85 від 17 червня 2015 року прийнятого на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеської області, яким визнано посвідки на постійне проживання До Тхі Куен ОД №7508/04 від 27 лютого 2004 року, ОД №4794 від 11 серпня 2008 року недійсними та такими, що підлягають вилученню. Зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області здійснити До Тхі Куен обмін посвідки на постійне проживання ОД №4794 від 11 серпня 2008 року, у зв'язку із досягненням 45-річного віку. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДМС України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач була незаконно документована першою посвідкою ОД №7502/04 від 27.02.2004р., на підставі того, що з відповідною заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, вона звернулася до ВГІРФО УМВС України в Одеській області 23.06.2003р., а повинна була звернутися до 07.02.2002р. (протягом 6 місяців з дня набрання чинності Закону України «Про імміграцію», який набрав чинності 07.08.2001р.).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2003 року до ВПР та МР УМВС України в Одеській області звернулася громадянка ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 До Тхі Куен, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявою щодо залишення в Україні на постійне проживання.

Згідно заяви-анкети, позивач прибула до України у 1988 році з метою працевлаштування та з 1988 року по 1992 рік працювала на виробництві «Хімволокно» м.Черкаси, після чого залишилась проживати в Україні.

До заяви було долучено: копію національного паспорта А 0045254, виданого 12 жовтня 2001 року, терміном дії до 12 жовтня 2006 року, переклад паспорта на українську мову, копію свідоцтва про народження дитини серії I-№322791, виданого 27 листопада 2000 року відділом РАГС виконкому Одеської міської ради, довідку Посольства СРВ в Україні № 71/QLLD-TH від 05 лютого 1993 року про працевлаштування заявниці на комбінаті «Хімволокно» м.Черкаси в період з 13 травня 1988 року по 10 січня 1993 року, довідку Посольства СРВ № ХІ/03-CNTP від 21 листопада 2003 року про відсутність у заявниці судимості на території ОСОБА_3, довідку Посольства СРВ № ХІ/03-CNTP від 21 листопада 2003 року про відсутність заперечень щодо залишення на постійне проживання в Україні.

27 лютого 2004 року керівництвом ВГІРФО УМВС України в Одеській області прийнято рішення про залишення позивача на постійне проживання в Україні та видано їй безстрокову посвідку на постійне місце проживання ОД №7508/04. /а.с.26/

11 серпня 2008 року ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області позивачу було видано посвідку на постійне проживання ОД№4794, згідно якої вона зареєстрована по теперішній час в АДРЕСА_1.

05 травня 2015 року до ГУ ДМС України в Одеській області позивач звернулася із заявою про здійснення обміну бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні у звязку з досягненням 45-річного віку, додавши до заяви всі необхідні документи та квитанцію про сплату державного мита.

15 травня 2015 року ГУ ДМС України в Одеській області за результатами розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання позивача, складено та направлено до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України висновок для підготовки проекту наказу ГУ ДМС України щодо визнання недійсними посвідок на постійне проживання ОД № 7508/04 від 27 лютого 2004 року та ОД № 4794 від 11 серпня 2008 року. /а.с.12-14/

Листом від 15 травня 2015 року № 5/3 ГУ ДМС України в Одеській області позивача повідомлено, що за результатами розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у звязку з досягненням 45-річного віку, здійснено перевірку, якою встановлено, що надання посвідки на постійне проживання було здійснено всупереч Закону України "Про імміграцію", у звязку з чим розпочато процедуру скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання. /а.с.85-87/

Наказом ДМС України №85 від 17 червня 2015 року «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» скасовано повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 27 лютого 2004 року про розгляд клопотання щодо оформлення позивачу тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні; видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання ОД №7508/04 від 27 лютого 2004 року, ОД №4794 від 11 серпня 2008 року визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню; ГУ ДМС України в Одеській області зобовязано забезпечити вилучення зазначених у пп. 9.2 п.9 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. /а.с.94/

Не погоджуючись з діями відповідачів по скасуванню посвідок на проживання в Україні, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно ст.1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМ України №251 від 28.03.2012р., визначено механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеного Порядку.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Пунктом 12 Порядку №251 визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Пунктом 15 Порядку №251 встановлено перелік документів для оформлення та обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцями та особою без громадянства 25- і 45-річного віку, а саме: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно Указу Президента України №596 від 07 серпня 2001 року на Міністерство внутрішніх справ України покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити у двомісячний строк зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V "Прикінцеві положення"Закону України "Про імміграцію"

Таким підзаконним актом стала постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" №1983 від 26 грудня 2002 року, відповідно до вступної частини постанови остання видана на виконання статті 5 Закону України "Про імміграцію", яка була прийнята з простроченням встановленого терміну понад 1 рік 2 місяці. Тому доводи відповідача про порушення позивачем строку подачі заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні не заслуговують на увагу.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про імміграцію" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (п. 24 Порядку № 1983).

Отже, наведені вище вимоги Закону України "Про імміграцію" і положення Порядку №1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

Пунктом 17 Порядку № 251 передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 251, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Як вбачається з матеріалів справи, в листі ГУ ДМС України в Одеської області від 15 травня 2015 року № 5/3 не вказано жодної з переліку вищезазначених підстав для прийняття рішення про відмову в проведенні оформлення посвідки на постійне проживання в Україні.

До того ж, судом першої інстанції встановлено, що у громадянки До Тхі Куен за час проживання в Україні народилося троє дітей, які є громадянами України за народженням.

Також, з матеріалів справи вбачається, що протягом всього часу проживання на території України позивач не порушувала чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія