Ухвала суду № 55800220, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м.Київ К/800/35595/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року

у справі №804/13836/13-а

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської

ради «Міськводоканал»

про зобов»язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал» про зобов»язання вчинити певні дії.

Інспекція просила суд зобов'язати Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» виконати вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 09.08.013 року №04-06-05-15/10069 на загальну суму 112 643,65 грн. шляхом, визначеним у вимогах.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" виконати вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 09.08.2013 року №04-06-05-15/10069 на загальну суму 110 780,41 грн. шляхом, визначеним у вимозі.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у справі №804/13836/13-а скасовано та прийнято нову.

У задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відмовлено в повному обсязі.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції обгрунтовув своє рішення посиланням на судове рішення, яке набрало законної сили, було встановлено правомірність пунктів 2-6 вимоги ДФІ у Дніпропетровській області. В зв'язку з встановленими обставинами вимова підлягає виконанню. В той же час, пункт 7 вимоги на суму 1 863,24 грн. був виконаний, що підтверджується платіжним дорученням.

Апеляційний адміністративний суд зазначив, що Держфінінспекція не заявляла позов про відшкодування виявлених в ході перевірки збитків, завданих державі чи об'єкту контролю. Подання позову про виконання пункту вимоги щодо відшкодування збитків без подання відповідного позову не може бути достатньою підставою для примусового стягнення відповідних коштів.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» подало до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими працівниками Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" за період з 01.01.2011 року по 01.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2013 р. №06-21/01.

Відповідач, не погодившись із висновками акту ревізії, направляв на них заперечення листом від 16.07.2013 року №01-09/1429, які, відповідно до висновків органу фінансового контролю, були залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту ревізії інспекцією було направлено лист від 09.08.2013 року №04-06-05-15/10069 «Про направлення обов'язкових вимог».

Відповідно до п.2 вимог Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" зобов'язано стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в сумі 19 779,07 грн. з ФОП ОСОБА_4 та в сумі 30 971,01 грн. з ПАТ "ДАК-Сервіс" шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаних контрагентів та перерахування ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій сплаті грошових коштів за виконання ремонту автотранспортної техніки в сумі 50 750,08 грн..

Згідно до п.3 вимог підприємство зобов'язано стягнути з ППО КВП ДМР "Міськводоканал" в повному обсязі зайво виплачені надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи, а також премії голові первинної профспілкової організації ОСОБА_5 шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в сумі 41 318,00 грн., та зменшення кредиторської заборгованості на суму 16 134,90 грн., або шляхом зменшення кредиторської заборгованості перед ППО КВП ДМР "Міськводоканал".

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті надбавок та премій ОСОБА_5 в сумі 41 318,00 грн., заподіяну шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 вимог підприємство зобов'язано стягнути з ОСОБА_6 в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 19 183,56 грн. шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті премії керівнику підприємства в сумі 19 183,56 грн., завдану підприємству шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно до п.5 вимог Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" зобов'язано стягнути з водіїв в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 13 130,06 грн. шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати в сумі 13 130,06 грн., завдану підприємству шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п.6 вимог відповідача зобов'язано стягнути в повному обсязі зайво виплачені кошти в сумі 6 177,78 грн. шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів.

Згідно до п.7 вимог підприємство зобов'язано стягнути з Українського державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості і продуктів органічного синтезу в повному обсязі зайво витрачені кошти підприємства в сумі 1 863,24 грн. шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості та перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій сплаті грошових коштів в сумі 1 863,24 грн., завдану підприємству шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Свою діяльність Державна фінансова інспекція проводить на підставі Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011.

Як визначено підпунктом 4 пункту 4 Положення, Держфінінспекція України , відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Скаржник у касаційній скарзі вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області повинна ставити вимоги перед керівником об»єкта контролю та органом його управління стосовно пред»явлення звернення дол суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства не відповідає нормам пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та абзацу 3 пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженому Постановою КМУ від 20.04.2006 року №550.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, не погоджується з твердженням скаржника, з огляду на таке.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011 установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов.

Як слідує з матеріалів справи, Держфінінспекцією позов саме про відшкодування виявлених в ході перевірки збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, до суду не заявлявся. Подання позову про виконання пункту вимоги щодо відшкодування збитків без подання відповідного позову не може бути достатньою підставою для примусового стягнення відповідних коштів.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14, від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14, від 02 грудня 2015 року №826/80/13-а, від 17 листопада 2015 року №21-3498а15.

Відповідно до ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судом допущені порушення норм процесуального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: