Ухвала суду № 55800214, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м. Київ К/9991/81816/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ВП Будсервіс»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року

у справі № 2а-3246/12/1070

за позовом Приватного підприємства «ВП Будсервіс»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ВП Будсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001720235 від 10 квітня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС № 0001720235 від 10 квітня 2012 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9520,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «ВП Будсервіс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Білоцерківську ОДПІ Київської області ДПС його правонаступником - Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПС у Київській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці - складу-магазину, що розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 39, та належить суб'єкту господарської діяльності - ПП «ВП Будсервіс», за результатами якої складений акт від 27 березня 2012 року на бланку № 000309 (зареєстрований у органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 28 березня 2012 року за №0407/1000/22/35046342).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 9, 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у незабезпеченні щоденного друку Z-звітів у робочі дні, дати яких вказані у акті перевірки, по Книгах обліку розрахункових операцій № 1027004856р/3 від 29 серпня 2011 року (у 21 випадку) та № 1027004856р/3 від 01 вересня 2011 року (у 7 випадках); у неведенні господарською одиницею позивача обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 25868,00 грн. (на момент перевірки будь-які первинні бухгалтерську документи відсутні).

Акт перевірки був підписаний позивачем із запереченнями.

Також, на вказаний акт перевірки позивач подав заперечення за № 31 від 02 квітня 2012 року (т.1 арк. справи 42-44).

10 квітня 2012 року Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00017202235, яким згідно пунктом 4 статті 17, статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ПП «ВП Будсервіс» штрафні (фінансові) санкції у сумі 61256,00 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем були подані скарги від 18 квітня 2012 року за № 31 та від 06 червня 2012 року за № 58, за результатами розгляді яких органами державної податкової служби були прийняті рішення від 30 травня 2012 року за №1172/10/10-206/273-600 та від 27 червня 2012 року за № 11564/6/10-2415 про залишення скарг без задоволення, а оспорюваного податкового повідомлення-рішення - без змін (т.1 арк. справи 45-59).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час судового розгляду справи позивачем були надані оригінали та належним чином засвідчені копії витягів із книг обліку розрахункових операцій з вклеєними фіскальними звітними чеками, які підтверджують щоденне роздрукування господарською одиницею позивача Z-звітів, з урахуванням того, що у вказаних книгах відсутні відмітки перевіряючих про факти не роздрукування фіскальних звітних чеків за окремі робочі дні. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що ведення позивачем обліку товарних запасів окремо від складу-магазину не відповідає вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Відповідно до статуту ПП «ВП Будсервіс» місцезнаходженням підприємства є адреса: 09100, Київська обл., м. Біла церква, вул. Павліченко, 29 (пункт 1.8 статті 1 статуту). Пунктами 5.10, 5.11, 5.13 статті 5 статуту ПП «ВП Будсервіс» передбачено, що підприємство обліковує результати своєї діяльності, веде бухгалтерську і статистичну звітність у відповідності до чинного законодавства. Бухгалтерський облік підприємства ведеться за нормами чинними в Україні. Результати фінансово-господарської діяльності відображаються у самостійному балансі підприємства (т.1 арк. справи 60-69).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору оренди № 1-31/12/09 від 31 грудня 2009 року, ПП «ВП Будсервіс» (орендар) орендувало у ВП «Будвервіс» (орендодавця) приміщення, які знаходяться за адресами: Київська обл., м. Біла церква, вул. П.Запорожця, 24, загальною площею 100 м2; Київська обл., м. Біла церква, вул. Ярмаркова, 39, загальною площею 300 м2 (адреса господарської одиниці позивача, у якій здійснювалась фактична перевірка) (т.1 арк. справи 127-129).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у запереченнях на акт перевірки та у скаргах на податкове повідомлення-рішення посилався на те, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, а перевірити дотримання господарською одиницею позивача касової дисципліни можна за місцезнаходженням підприємства, де розміщена бухгалтерія і каса підприємства, де і знаходяться усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт оприбуткування товарних запасів, та копії яких додані до матеріалів справи (т.1 арк. справи 130-176).

Разом з цим, судами попередніх інстанцій вказані обставини перевірені не були, зокрема, суди не встановили, чи був прийнятий ПП «ВП Будсервіс» наказ про облікову політику підприємства, яка форма бухгалтерського обліку та яка система регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них була обрана позивачем, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Крім іншого, колегія суддів вказує, що відповідно до абзацу 1 пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Положеннями пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві посилався на порушення податковим органом вказаних вимог статті 86 Податкового кодексу України, проте вказані обставини взагалі не були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів не може повністю погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного і всебічного з'ясування обставин у справі.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивачем в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій були надані належні та допустимі докази, які підтверджують факт відсутності порушень вказаних вимог.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

З огляду на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є помилковими в частині, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять детального розрахунку застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за кожним епізодом, а також враховуючи те, що повноважень суду касаційної інстанції не входить розмежування визначених податковим органом сум окремо по усіх епізодах, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ВП Будсервіс» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна