Ухвала суду № 55800083, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/44617/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області до Головного управління Держземагентства у Рівненській області, Управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області Репетухи Олександра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності, що переглядається за касаційною скаргою Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2015 року Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області (далі - Олександрійська сільрада) звернулася до суду з позовом до ГУ Держземагентства у Рівненській області (далі - Держземагентство), Управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_4 (далі - Реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності.

Зазначали, що ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,29 га, яка знаходиться на території Олександрійської сільради.

Посилаючись на те, що вказана земельна ділянка не належить до державних земель і Держземагентство не наділене повноваженнями розпоряджатися нею, ним під час передачі земельної ділянки у власність не дотримано вимог частини сьомої статті 118 та статті 122 Земельного кодексу України, оскільки місце її розташування суперечить генеральному плану с. Пухова Рівненського району Рівненської області, яким передбачено будівництво через цю ділянку дороги до будинку мисливця, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати протиправними та скасувати рішення у формі довідки (форма 6-зем) Держземагентства від 28 липня 2014 року № 04-17/1347, наказ Держземагентства від 13 серпня 2014 року № 17-460/16-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», наказ Держземагентства від 6 жовтня 2014 року № 17-663/16-14-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», державну реєстрацію земельної ділянки від 3 вересня 2014 року з кадастровим номером НОМЕР_1, рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16327526 від 8 жовтня 2014 року, свідоцтво про право власності реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області серія та номер: НОМЕР_2 від 8 жовтня 2014 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Олександрійська сільрада, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що наказом Держземагентства від 13 серпня 2014 року № 17-460/16-14-СГ ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Олександрійської сільради.

За заявою ОСОБА_5 Реєстратором відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру і присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, про що сформовано витяг від 3 вересня 2014 року № НВ-5601104742014.

Наказом Держземагентства від 6 жовтня 2014 року № 17-663/16-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2900 га ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Олександрійської сільради та передано вказану земельну ділянку у власність.

Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2900 га, що знаходиться на території Олександрійської сільради, кадастровий НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8 жовтня 2014 року за № 7258676, про що йому видано свідоцтво про право власності від 8 жовтня 2014 року № НОМЕР_2.

Розглянувши цей спір, суди виходили з того, що він є адміністративним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає цей висновок помилковим.

Прийняті Держземагенством рішення про передачу у власність земельної ділянки є ненормативними актами, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких рішень не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення щодо передачі у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність), позов, предметом якого є спірне рішення, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

З викладеного вбачається, що спір щодо земельної ділянки, переданої ОСОБА_5 має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта про право, виданого на підставі таких незаконних рішень.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14) і колегія суддів бере її до уваги.

Пунктом першим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та закрити провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов