Ухвала суду № 55799939, 02.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р.Справа № 2-а-8960/09/1570

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха-Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0012932310/0 від 17.12.08 р., №0001942310/1 від 04.02.09 р. та № 0001942310/2 від 17.03.09 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фаубеха», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в ході проведеної перевірки були зроблені хибні висновки, які відображені в акті перевірки, оскільки всі суми які віднесені позивачем до валових витрат підтверджуються належним чином укладеними угодами та складеними актами виконаних робіт, як це передбачено чинним законодавством.

У період розгляду справи здійснена заміна відомостей про позивача, згідно яких назва ТОВ «Фаубеха» змінена на ТОВ «Фаубеха-Південь» (а.с. 39-65, т.2).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2010 року адміністративний позов задоволено.

Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012932310/0 від 17.12.08 р., №0001942310/1 від 04.02.09 р., №0001942310/2 від 17.03.09 р..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.10.2008 року по 27.11.2008 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фаубеха» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2005 р. по 01.07.2008 р., за результатами перевірки було складено акт №12266/23-10/33314230 від 04.12.2008 р.

Висновком акту зафіксовано, що позивачем порушено п.1.32, п.5.1 п. 5.2. п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) та п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2006 р. по 01.07.2008 р. у розмірі 103 036 грн..

На підставі встановлених порушень, відповідачем, 17.12.2008 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0012932310/0 про нараховування суми податкового зобов'язання у розмірі 154 959 грн., з яких за основним платежем 103 306 грн. та 51 653 грн. штрафні (фінансові) санкції.

29.01.2009 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийнято рішення №4353/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги позивача. Даним рішенням відповідач скасував податкове повідомлення - рішення №0012932310/0 від 17.12.2008 р. в частині 12434 грн. податку на прибуток та 6217 грн. застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій. Рішення відповідача вмотивоване тим, що граничний термін для подання платником податків декларації по податку на прибуток за три квартали 2005 року є 09.11.2005 р., в той час, як податкове зобов'язання по податку на прибуток з врахуванням застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій було визначене податковим повідомленням - рішенням від 17.12.2008 р., тобто вже після закінчення 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації за вищезазначений звітний (податковий) період. В іншій частині скарга залишена без задоволення.

За результатами вищезазначеного рішення про розгляд первинної скарги, прийнято податкове повідомлення - рішення №0001942310/1 від 04.02.2009 р., яким позивачу нараховане податкове зобов'язання у розмірі 136308 грн., з яких за основним платежем 90 872 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 45 436 грн.

По суті порушень встановлених перевіркою, судом першої інстанції встановлено, що позивачем за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. було укладено договори з ФОП ОСОБА_1 про надання консультаційних послуг з питань управління комерційною діяльністю. Відповідно до умов укладених договорів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. зобов'язалася надати послуги по консультуванню керівника ТОВ «Фаубеха» з питань управління комерційною діяльністю. Щомісячна вартість наданих послуг визначається протоколами узгодження ціни на підставі обсягів наданих послуг та оформляється актами виконаних робіт.

Вирішуючи питання суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи наявні акти здачі - приймання виконаних робіт, в яких визначено перелік основних питань по яких проводились консультації, а саме: консультації по загальним питанням керівництва підприємством, консультація з питань продажу, консультація з біжучих питань комерційної та виробничої діяльності підприємства.

Крім вищезазначених актів, були складені щомісячні звіти, по кожному питанню зазначеному в актах виконаних робіт, у яких надаються відповіді, у вигляді щомісячного аналізу по здійсненню оптової торгівлі, заходів по ліквідації недоліків в роботі та отриманих прибутках, відповіді на поточні питання по ефективному керівництву підприємством, продажу товару, комерційної та виробничої діяльності. Інформація викладена в щомісячних звітах та додатках до нього за змістом пов'язана з господарською діяльністю Позивача, а акти здачі - приймання виконаних робіт, як первинні документи бухгалтерського обліку, фіксують факти здійснення передачі вказаної роботи.

Також, судом встановлено, що позивачем уключено до валових витрат вартість послуг правової допомоги від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на загальну суму 85 572 грн. Згідно договорів про надання правової допомоги Позивач зобов'язаний сплатити узгоджену винагороду, яка складає 62800 грн. Крім того, п. 6 договорів закріплено положення про те, що ФОП ОСОБА_2 включає додатково до вартості послуг витрати, які пов'язані з здійсненням послуг з правової допомоги, що закріплено в актах виконаних робіт, загальна сума витрат, що пов'язана з виконанням робіт склала 25 372,44 грн. В зазначених актах здачі - приймання виконаних робіт визначено, що роботи передбачені договорами, надані ФОП ОСОБА_2 виконані належним чином і вказано, що даний акт є підставою для відшкодування заявлених витрат виконавця.

Також, на думку перевіряючих, позивач необґрунтовано відніс до складу валових витрат суми пов'язані зі сплатою банку комісійної винагороди за прийняття готівкових коштів від клієнтів покупців товарів у сумі 25 367 грн., у зв'язку з тим, що вказані витрати не являються компенсацією вартості товарів.

З приводу вказаного висновку, суд першої інстанції зазначив, що позивачем укладено угоди з АКБ «ТАС-Комерцбанк» та АБ «Південний», згідно яких банки зобов'язуються здійснювати розрахункове - касове обслуговування, шляхом приймання на користь Позивача готівкових платежів від фізичних та юридичних осіб в оплату товарів та послуг, що надає Позивач, в свою чергу комісійна винагорода на користь банків сплачується Позивачем, що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В зазначених виписках банку, грошові кошти були прийняті банками за призначенням платежу «перерахування грошових коштів за отриманий товар». Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що суми сплаченої комісійної винагороди банкам є витратами, які пов'язані з продажем товару, що є господарською діяльністю позивача, а тому грошові кошти сплачені за комісію банкам мають бути віднесені до валових витрат позивача.

Дійшовши до таких висновків суд першої інстанції вказав , що вони узгоджуються з висновком експертного дослідження з питань включення до складу валових витрат господарських операцій ТОВ «Фаубеха» №4968/4969 від 13.07.2009 р.

Проаналізувавши всі докази у справі, суд зазначив, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до позивача. А отже дійшов до висновку про ґрунтовність позовних вимог та задовольнив адміністративний позов ТОВ «Фаубеха» у повному обсязі.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст.ст.5,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі Закон 334/94 ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з організацією, веденням (виробництва, продажем продукції послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України 334/94 - ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закон України 334/94 - ВР, не належить до складу валових витрат, не підтверджені відповідним розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковості ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового періоду протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських обліку.

Згідно п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України 334/94 - ВР валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд враховує, що пункт 11.2 статті 11 Закону України 334/94 - ВР передбачає, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на рахунків платника податку на оплату послуг, а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, позивачем у спірний період було укладено договори про надання консультаційних послуг з питань управління комерційною діяльністю з ФОП ОСОБА_1 та про надання правової допомоги з ФОП ОСОБА_2.

Зазначені договори, які виконано в повному обсязі, є первинними документами, на підставі яких відбулись господарські операції з надання відповідних послуг, і як вбачається із матеріалів справи зазначені витрати по оплаті вказаних послуг вчинені позивачем у звязку з організацією, веденням виробництва та продажем продукції, та свідчить про те, що вони повязані із господарською діяльністю позивача, а відтак рішення суду першої інстанції є правильним.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що наявність актів виконаних робіт не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності позивача у зв'язку з відсутністю в актах конкретної інформації щодо надання відповідних послуг та робіт, апеляційний суд відхиляє, оскільки матеріали справи, а також витребувані додаткові докази, а саме звіти до актів здачі приймання виконання робіт ( а.с 8-271,т.3), а також встановлений факт збільшення обсягів продажу позивача за спірний період ( а.с.4-7,т.3 ) свідчать про те, що отримані позивачем послуги використовувались саме у власній господарській діяльності.

Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими та такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не допустив, правильно встановив обставини справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі 2-а-8960/09/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали суду в повному обсязі 04 березня 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян