Ухвала суду № 55799615, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/38959/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2015 року № 806000009/2015/000017/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806010001/2015/00044.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Полтавська митниця Державної фіскальної служби України подала заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що 19.11.2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та «Hangzhou Jinyi Silk Co,LTD» було укладено контракт № ZU-1 та додаткову угоду від 15.12.2014 року.

Відповідно до специфікації № 1 поставці підлягали тканини у кількості 49849 погонних метрів на загальну суму 48390,92 доларів США.

Для митного оформлення товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до митного органу було подано митну декларацію № 806010001/2015/001470, відповідно до якої митну вартість товарів заявлено за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано документи, а саме: картку обліку від 26.11.2014 року; акти про проведення митного обліку від 02.02.2015 року; товарно-транспортні накладні від 02.02.2015 року; коносаменти від 30.12.2014 року; некласифікований комерційний документ від 19.11.2014 (цінова пропозиція), платіжні доручення від 25.11.2014 року та від 10.12.2014 року; довідку про транспортні витрати; контракт та додаткові угоди до нього; специфікацію; договір про надання послуг митного брокеру, відмітки про позитивні результати санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю; екологічні декларації; лист щодо помилки в інвойсі, лист щодо опису товару; копії митної декларації країни відправлення.

Посадовою особою митного органу під час здійснення митного контролю товарів у позивача було витребувано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість ьовару або сировини.

На вимогу митного органу декларантом було надано висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 550 від 25.02.2015 року.

Інші витребувані документи декларант відмовився надати.

За результатами проведеної перевірки митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806010001/2015/00044 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2015 №806000009/2015/000017/1, яким митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 100250002/2015/53368 від 06.02.2015 року.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 54 Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 контракту ZU-1 (з урахуванням додаткової угоди від 15.12.2014 року) передбачено, що ціни на товар визначаються у доларах США та включають у себе вартість тари; упаковки та маркування, транспортування товару до Нингбо. В свою чергу, в інвойсі, пакувальному листі ціновій пропозиції та в інших наданих документах відсутні посилання на включення до вартості товару витрат на перевезення до Нингбо та вартості тари, пакування, маркування, а зазначено найменування товару, кількість, вартість тощо.

Пунктом 2.1 визначено, що товар поставляється на умовах FOB Нингбо.

Декларантом, на підтвердження понесених витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси та страхування подано до митного органу лише довідку про транспортні витрати, видану «Yiwu Honghao import&export co., LTD», згідно із якою сума витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси за коносаментами ZIMUNGВ9051233 та ZIMUNGВ9051232 становить 8989,35 доларів США (фрахт), 210,65 доларів США (страхування).

Жодних інших доказів на підтвердження понесених витрат на транспортування та страхування декларантом до митного органу під час декларування товару не надано.

Зазначені у довідці суми про транспортні витрати не співпадають із даними, внесеними позивачем до декларації митної вартості, що унеможливило перевірити всі числові складові митної вартості товару.

Декларантом додатково було надано до митного органу лист отримувача вантажу з додатками та висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 550 від 25.02.2015 року, однак вказані документи не містять інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної декларації.

Крім цього, найменування товару, що зазначене у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 550 від 25.02.2015 року суперечить найменуванню товару, зазначеному у висновку лабораторії № 142008800-0060 від 17.02.2015 року.

Згідно довідки про транспортні витрати, виданої «Yiwu Honghao import&export co., LTD», сума витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси за коносаментами ZIMUNGВ9051233 та ZIMUNGВ9051232 становить 8989,35 доларів США (фрахт), 210,65 доларів США (страхування), в якій від руки накреслена таблиця із розмежуванням інвойса та витрат на транспортування та страхування, позивач вказує, що в ній вказано загальну суму витрат, понесених на транспортування та страхування за трьома контрактами, в тому числі за контрактом № ZU-1 від 19.11.2014 року, а згодом декларантом самостійно розмежовано витрати на транспортування (фрахт) та страхування по контрактам.

Разом з цим, на момент подання митної декларації та проведених консультацій жодні додаткові пояснення та підтверджуючі документи позивачем не надавалися.

Враховуючи, що подані документи, які підтверджують митну вартість товару містять розбіжності, суди дійшли до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз