Постанова № 55799365, 11.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 876/11728/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: Сироїда Р.П.

представника відповідача: Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

В липні 2015 року Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» (далі - ДП «Львіввугілля» ВП «Управління «Західвуглепромсанекологія») звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області) № 0001841702 від 27.02.2015.

Позов мотивований тим, що ДП "Львіввугілля" нарахувало відповідні суми податку, отримувало їх з доходу своїх працівників та сплачувало до бюджету, однак несвоєчасно, тобто підприємством не було допущено бездіяльності щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування податків). Крім цього, стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в той час як відповідачем застосовано положення ст.127 цього Кодексу, тобто за несплату податку до моменту виплати або під час виплати доходу на користь іншого платника податків (працівника підприємства), тому вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 р. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило Державне підприємство «Львіввугілля» в особі ВП «Управління «Західвуглепромсанекологія». Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на підприємство накладено штраф відповідно до вимог п.127.1 ст.127 ПК України, яка передбачає відповідальність за бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. Проте, підприємство нараховувало відповідні суми податку, утримувало їх з доходів своїх працівників та сплачувало до бюджету, однак несвоєчасно, тобто позивачем не було допущено бездіяльності. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Сироїда Р.П., який просив апеляційну скаргу задовольнити, представника відповідача Дорош А.Б., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 19.02.2015 ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт № 91/2200/26307902 від 28.08.2014.

Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, п.54.2 ст.54, ст.57, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абзацу "а" п.171.2 ст.171, абзацу "а" п.176.2 ст.176 ПК України.

З цієї підстави було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001841702 від 27.02.2015, яким товариству нараховану суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 39 773,69 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПК України містить норму, яка встановлює відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, тобто ця норма є спеціальною та підлягає застосуванню в разі встановлення фактів ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тому суд вважав необґрунтованими посилання позивача щодо необхідності застосування норми ст.126, а не ст.127 ПК України.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Тобто, дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення : до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом зокрема для оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168).

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку, відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу, а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, як можна зробити висновок з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності в порядку ст.127 ПК України за несплату податкового зобов'язання до виплати доходу на користь іншого платника податків.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст.168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.168.1.2). Проте, згідно п.168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відтак, з огляду на наведене, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Отже, посилання п.168.1.5 ПК України на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п.126.1 ст.126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п.127.1 ст.127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.11.2015 в справі № 21/2919а15.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ст.127 ПК України, відповідно неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст.159 КАСУ, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року по справі № 813/3755/15 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001841702 від 27.02.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепромсанекологія» 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 70 копійок сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.02.2016.