Ухвала суду № 55797834, 10.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р.Справа № 641/10376/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.11.2015р. по справі № 641/10376/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання бездіяльності незаконною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, 16.10.2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Комінтернівського районного суду м.Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м.Харкова, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії у звязку з втратою годувальника; скасувати рішення відповідача, яким відмовлено у призначенні пенсії у звязку з втратою годувальника; зобовязати відповідача призначити позивачу пенсію у звязку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.08.2015 року. (а.с.2-3)

За наслідками розгляду справи в скороченому провадженні, постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.11.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1, до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м.Харкова про визнання бездіяльності незаконною та зобовязання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі. (а.с.22)

Позивач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Комінтернівського районного суду м.Харкова від 12.11.2015 року по справі № 641/10376/15-а скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. (а.с.24-25)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що вищевказана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.37 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сімї померлого годувальника, які були на його утриманні, в тому числі онукам.

Під час апеляційного розгляду справи позивач підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Відповідач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, проти апеляційної скарги позивача заперечує.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в переліку непрацездатних членів сімї, визначеному ст.36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», онуки не передбачені, то позивач не має права на призначення пенсії у звязку із втратою годувальника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с.5, 8-9)

ОСОБА_2, бабуся позивача, яка померла 26.05.2015 року, була призначена опікуном над позивачем. (а.с.10-11)

Відповідно до положень ч.1 ст.6 та ч.1 ст.243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м.Харкова із заявою про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 03.09.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії. (а.с.6)

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, в тому числі, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Положеннями статті 36 даного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Так, передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, відповідно до чинного законодавства онуки не є непрацездатними членами сім'ї , а тому підстави для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у позивача відсутні. Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.11.2015р. по справі № 641/10376/15-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2016 р.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5