Ухвала суду № 55797722, 15.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20502/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ай.Бі.Тек" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ай.Бі.Тек" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ай.Бі.Тек" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2015 року №38726552208 та №38826552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11 лютого 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ай.Бі.Тек" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника позивача ОСОБА_2

Розглянувши означене клопотання, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів які б свідчили, що ОСОБА_2 є єдиним представником позивача, тобто відсутні інші особи які мають право представляти інтереси позивача, а тому означене клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ай.Бі.Тек" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Браво СК" за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 25 березня 2015 року №225/26-55-22-08/37242013, яким зафіксовано такі порушення :

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 264 595,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 293 995,00 грн., з яких за березень 2014 року - 58 333,33 грн., за квітень 2014 року - 36 213,33 грн., за травень 2014 року - 60666,67 грн., за червень 2014 року - 123 360,06 грн., за липень 2014 року - 2 727,45 грн., за серпень 2014 року - 1 343,00 грн., за листопад 2014 року - 11 350,76 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 14 квітня 2015 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення:

- №38726552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 293 995,00 грн. за основним платежем та у розмірі 73 499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №38826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 264 596,00 грн. за основним платежем та у розмірі 66 149,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржувані рішення залишено без змін.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Браво СТ" у перевіряємому період були укладені договори підряду (субпідряду) №1064/С-ПР від 06 березня 2014 року, №БМР-1064/С від 11 березня 2014 року, №БМР 1063-2-3/4/С від 23 травня 2014 року, №1063-2-3/4/С2 від 26 травня 2014 року, №ПМК-1063-2-3/4/С1 від 29 травня 2014 року та №БМР-11 від 04 листопада 2014 року, за умовами яких ТОВ "Браво СТ" зобов'язувалось виконати визначені договором роботи на об'єкті, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити такі роботи.

На підтвердження виконання умов договорів представником позивача надано копії договірних цін, локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних підрядних (будівельних) робіт, податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача.

У матеріалах справи також містяться копії документів щодо причин (підстав) укладення зазначених вище договорів.

Зазначені вище документи від імені ТОВ "Браво СТ" були підписані ОСОБА_3

Крім того, надані позивачем локальні кошториси та підсумкові відомості не підписані сторонами, при цьому, представником позивача не було надано суду відповідної проектно-кошторисної документації до договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Браво СТ".

Суд звертає увагу, що згідно наданих представником позивача рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних ТОВ "Браво СТ" постачався позивачу товар, за який позивачем згідно наданих банківських виписок була сплачена відповідна сума коштів.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем, відповідно, не доведено належними доказами отримання вказаного товару.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат та податкового кредиту є правомірними.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Натомість, як вбачається зі змісту постанови від 16 січня 2015 року про призначення податкової перевірки, у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань головного управління ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування №32013110000000275, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ряд інших фізичних осіб проводили фінансово-господарські операції з використанням, зокрема, ТОВ "Браво СТ", що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Допитані як свідки службові особи вказаних підприємств показали, що зареєстрували/перереєстрували дані підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, за грошову винагороду.

Крім того, було встановлено, що службові особи ТОВ "ПМК "Ай.Бі.Тек" в період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року, шляхом проведення фінансово-господарських взаємовідносин, що не направлені на реальне постачання товарів (робіт, послуг), з ТОВ "Браво СТ", сформували незаконний податковий кредит з ПДВ та завищили витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих Виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У той же час надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Браво СТ", а лише вказують на їх фіксацію у податковому обліку.

Враховуючи, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств (контрагентів позивача), зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, колегія суддів дійшла висновку, що їх не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому включення зазначених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ай.Бі.Тек" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.