Ухвала суду № 55797613, 21.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2016 рокусправа № 804/9678/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області , Фермерського господарства "Київ" на постанову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 804/9678/14 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Київ" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а:

10 липня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Фермерського господарства Київ до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 року за №№0000192203, НОМЕР_1.

Позовні вимоги Фермерське господарство Київ обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті протиправні оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.07.2014 року за №№0000192203, НОМЕР_1. Адже у підприємства право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Також за твердженнями позивача оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна не є документом, що визначає право на формування податкового кредиту, а лише належним чином оформлена податкова накладна, митна декларація, заяви зі скаргою на постачальника відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерська довідка, або інші документи, що передбачені п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України. При тому, що позивачем надавались всі необхідні документи на підтвердження взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, а також документи, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, в тому числі податкові та видаткові накладні. Просить суд: визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення №0000192203 від 03.07.2014 року на суму 293078,00грн., яке прийняте на підставі акту перевірки Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області від 06.06.2014 року за №101/22-03-30720818; визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення №0000202203 від 03.07.2014 року на суму 36842,63грн., яке прийняте на підставі акту перевірки Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області від 06.06.2014 року за №101/22-03-30720818.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року адміністративний позов Фермерського господарства Київ до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 року за №№0000192203, НОМЕР_1 задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 року за №0000192203 на суму 293078,00грн., прийняте на підставі акту перевірки Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області від 06.06.2014 року за №101/22-03-30720818. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилась Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також не погодилось з постановою суду першої інстанції Фермерського господарства "Київ" та подало апеляційну скаргу та просило змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000202203 від 03.07.2014 року на суму 36842,53 грн. та прийнятим нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скаргах, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають- задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами ПК України передбачено перелік підстав, за яких податковий орган має право нарахувати грошове зобовязання платнику застосовуючи ст. 123 ПК України. Зазначено, що те порушення, на яке вказує податковий орган не є порушенням по суті а є правом позивача. Позивач як субєкт спеціального режиму оподаткування у скорочених деклараціях вказував вірні дані, відповідно до ст. 209 ПК України кошти з ПДВ перераховував на спеціальний рахунок.

Матеріалами справи встановлено, що згідно даних Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство Київ (код ЄДРПОУ 30720818) було зареєстроване Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 10.03.2000 року. За статутом підприємства метою діяльності такого є отримання прибутку внаслідок здійснення господарської діяльності, задоволення законним шляхом інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб, забезпечення раціонального використання і збереження наданої землі. Предметом діяльності господарства є в тому числі сільськогосподарське виробництво, рослинництво, вирощування зернових культур, вирощування картоплі та овочів. У з 12.05.2014 року по 30.05.2014 року відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка Фермерського господарства Київ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року, валютного та іншого законодавства з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2014 року за №101/22-03-30720818, в якому встановлено порушення - п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 234462,00грн. в тому числі: жовтень 2011 року - 370,00грн., листопад 2011 року - 99 562,00грн., липень 2013 року - 37309,00грн., жовтень 2013 року - 33012,00грн., лютий 2014 року - 64209,00грн.; - п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України підприємством, грошові кошти у розмірі 36842,63грн., що перераховані на спецрахунок, використано не за цільовим призначенням.

На підставі висновків акту від 06.06.2014 року за №101/22-03-30720818 відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення №0000192203 від 03.07.2014 року, №0000202203 від 03.07.2014 року, відповідно до яких відповідачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 234462,00грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 58616,00грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 36842,63грн. відповідно.

Відповідно до п. 209.2, п. 209.3 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Нормами ПК України передбачено податкову пільгу для таких субєктів господарювання як Фермерського господарства "Київ", такі підприємства звільняються від сплати ПДВ а перераховують його на спеціальні рахунки, кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку.

Згідно п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на подану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період. Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Встановлено, що Фермерського господарства «Київ» не виконувало вимоги ст.209 ПК України, кошти ПДВ акумулювало на спеціальному рахунку та використовувало їх не за призначенням у власній діяльності в межах визначених п. 209.2 ст. 209 ПК України

Відповідно п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Застосування до Фермерського господарства "Київ" штрафної санкції у відповідності до п. 123.2 ст. 123 ПК України є вірним, оскільки підставою для накладення таких штрафних санкцій є встановлення, що кошти податкової пільги використовувались не за призначенням або в супереч умов використання.

Судом першої інстанції, вірно було встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 року №0000192203 було винесено, у звязку із порушенням позивачем п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

У своєму акті перевірки відповідач вказав, що відповідно до акту обстеження полів від 07.11.2011 року встановлено, що внаслідок відсутності продуктивної вологи в ґрунті на протязі вересня-жовтня місяців посіви озимої пшениці на площі 399,2 га дали зріджені та слабкі сходи, у звязку з чим комісією запропоновано списати з площ звітності. Даною перевіркою встановлено порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Показник відображений за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року в суммі 4031528,00 грн. на підставі таких документів: декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, виписок банку, первинні бухгалтерські документи (рахунки, накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи) за перевіряємий період відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 134900,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що протягом жовтня 2011 року фермерське господарство мало взаємовідносини з ТОВ ОСОБА_1К..Під час проведення перевірки, згідно акту перевірки у даного підприємства були відсутні підтверджуючі документи на поставку товару за господарськими операціями роведеними з ТОВ ОСОБА_1К. , а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи водія, акт приймання-передачі. Податковий орган також вказує про нереальність здійснення господарських відносин із контрагентами-покупцями їх вид, обсяг, якість та розрахунків в частині реалізації товарів, попередньо отриманих від ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК за період: лютий 2014 року, в т.ч. й ФГ Київ. Такі висновки контролюючий орган робить на підставі висновків акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати проведення зустрічної звірки ТОВ КОМПАНІЯ МЕРЕДІАН ТРЕЙД від 20.05.2014 року №572/04-62-22-3/38433951.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобовязання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Фермерським господарством "Київ" підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагентів товарів, послуг, наявні платіжні доручення, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Слід зазначити, що транспортної документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області , Фермерського господарства "Київ" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 804/9678/14 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов