Постанова № 55797357, 15.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року справа №810/4889/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецрем-буд-сервіс "Україна"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092204 від 20.01.2015 р., яким йому було збільшено суму грошового зобов?язання з ПДВ у розмірі 91076,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 45 538,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене з урахуванням безпідставних висновків податкового органу про нереальний характер господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Фінансово-промисловою групою «Діоніка». Як на підставу вимог послався на законність фінансово-господарських документів та вчинених ним дій.

В призначений для розгляду справи час представник відповідача у судове засідання не з?явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду, 16.12.2015 р., подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що на підставі наказу №18 від 23.12.2014 р. Ірпінською ОДПІ згідно п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 ПКУ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спецрем-буд-сервіс «Україна» на предмет дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» (код ЄДРПОУ 38517072) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014р. За результатами перевірки складено акт від 29.12.2014р. №71/22-4/36826960 та винесено податкове повідомлення рішення від 20.01.2015 р. №0000092204. Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПКУ, що мало своїм наслідком заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 91076 грн.

Відповідно до копій наданих документів позивача було встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Фінансово-промисловою групою «Діоніка» згідно укладеного договору поставки №29/14 від 29.08.2014 р., де позивач виступив- «Покупцем», а ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» - «Продавцем».

За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та наданих до перевірки документів встановлена невідповідність номенклатури реалізованого та придбаного товару (робіт, послуг) ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» за період серпень 2014р.

Крім того, Ірпінською ОДПІ отримано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.12 .2014 року №1758/26-59-22-08/38517072 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка"» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014», згідно якого встановлено наступне.

Згідно реєстрів встановлено, що ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» задекларувало податкові зобовязання за серпень 2014 року: на суму 31 598 794,00 грн ПДВ в кількості 107 контрагентів-покупців та виписало на їх адресу податкових накладних на загальну суму 31 640 140,23 грн. в кількості 3 160 перелік яких наведено в додатку 5.

Податкові накладні на користь контрагентів - покупців виписані в один день в сумі ПДВ до 10000,0 грн.

Також, при перевірці податкової звітності ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка" за серпень 2014 р. були виявлені такі порушення:

відповідно податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка", а саме розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларації з ПДВ з податку на додану вартість за серпень 2014 року номер реєстрації: НОМЕР_1 від 22.09.2014 року до податкового кредиту включено ТОВ ".АЙПІТРЕЙД" на загальну суму 26 010 000,00 грн. ПДВ; проте згідно розрахунку коригування сум податку на додану вартість №9054560975 від 22.09.2014 до декларації з ПДВ з податку на додану вартість за серпень 2014 року проведено коригування показників між ТОВ " АЙПІТРЕЙД" та ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка", якими знято податковий кредит сформований за рахунок ТОВ "Айпітрейд" без вказання номеру та дати виписки податкової накладної.

Дане маніпулювання призвело до відсутності розбіжностей в АІЄ "Аналітична система співставленая", так як дану суму податкових зобов'язань ТОВ "Айпітрейд" не декларував.

Така ситуація свідчить про маніпулювання показниками податкової звітності ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка" та формування технічного кредиту.

Відповідач також припускає, що ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка" не могло поставляти товари (надавати послуги, роботи) на користь контрагентів за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 року, а тому вважає, що дані правочини не спричинили реального настання правових наслідків для його контрагентів-покупців до кола яких входить і позивач, тому стверджує, що проведеною в ТОВ Спецрем-буд-сервіс» перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з отримання товарів від ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка в розумінні ст.22, ст. 135, ст.185 Податкового Кодексу України.

Крім того, вказує, що позивачем до перевірки не надавались товаро-транспортні накладні, які підтверджують здійснення господарський операцій з контрагентом, а також докази перевезення товарів зазначених у податкових та видаткових накладних.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. З огляду на викладене просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.128 КАСУ розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи у співставленні з нормами чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з урахуванням наступного:

відповідачем було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецрем-буд-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фінансово-промисловою групою «Діоніка» за період 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. від 29.12.2014 р. №71/22-4/36826960. В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 , п.200.1 ст.201 ПКУ в результаті чого позивачем занижено податкове зобов?язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 91076 грн

За наслідками складеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092204 від 20.01.2015 р. яким збільшено суму грошового зобов?язання з ПДВ у розмірі 91076,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 45 538,00 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 ЦКУ встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З гідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Частина друга ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 ПК України, право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути визначений на підставі відомостей щодо фактично здійснених господарських операцій, підтверджених належним чином складеними первинними документами, що відображають їх ( господарських операцій) реальність і це є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Проте, Верховний суд України у своїй постанові щодо судової практики у адміністративних справах №08/121 від 03.06.2008 р. та постанові щодо судової практики у адміністративних справах №09/05 від 13.01.2009 р. зазначив, що «наявність у платника податку належно оформлених документів, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є обовязковими, але не безумовними підставами для формування податкового кредиту та відшкодування його з бюджету, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту, бюджетного відшкодування у платників податків можуть бути відсутні у таких випадках:

відсутність належного податкового статусу у контрагентів платників податку та їх податкова «недобросовісність». Органами державної податкової служби під час перевірок платників податків здійснюється нарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість або зменшення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, у звязку із визнанням судом недійсними установчих документів контрагентів платників податків, скасуванням їх реєстрації як платників податку на додану вартість, неподанням податкової звітності або несплатою податку контрагентами платників податків.

Тому, в цьому аспекті, судом досліджувалися наступні обставини: чи мав контраґент платника податків належну правоздатність та, чи був він зареєстрований у якості платника податку на додану вартість на момент укладення правочиу із позивачем та на момент здійснення господарських операцій за таким правочином. Відомості щодо юридичної особи, її посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є відкритими і загальнодоступними (ч. 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Інформація стосовно платників податку на додану вартість, а також щодо осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, підлягає офіційному оприлюдненню щодекади, але не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця на web-сайті Державної податкової адміністрації України (п. 8 розділу ІІ Положення «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010, № 978).

Як було встановлено судом на момент розгляду даної справи контраґент позивача є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, в тому числі, як платник ПДВ.

Інформація про його фіктивну діяльність відсутня та немає офіційного характеру.

На підтвердження реального характеру проведеної господарської операції, позивачем до суду були надані наступні документи, що стали предметом дослідження суду, а саме договір поставки №29/14 від 29.08.2014 р., відповідно до умов якого ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» прийняла на себе зобов?язання передати позивачу матеріали та обладнання промислового призначення. Продаж товару мав здійснюватись за видатковими накладними. За умовами поставки (розділ 4 договору) поставка товару проводилась шляхом самовивозу зі складу продавця . У випадку замовлення товару на суму віз 3000 грн. доставка здійснюється транспортом та за рахунок продавця на території м. Києва.

Позивачем надані до суду податкові накладні від 29.08.14 р. №№261-263; видаткові накладні №№260-263 від 29.08.2014 р. Крім того, позивачем долучені до матеріалів адміністративної справи податкова звітність та дані бухгалтерського обліку, які свідчать про оприбуткування отриманих за договором №29/14 від 29.08.2014 р. товарів та їх використання у власній господарській діяльності (договори на виконання підрядних робіт із приєднаними до них актами виконання робіт (надання послуг).

Щодо позиції податкового органу, згідно якої проведена позивачем господарська операція була поставлена під сумнів у зв?язку з відсутністю товаро-транспортних накладних, суд звертає увагу на таке: Міндоходів розглянуло питання щодо правомірності відображення витрат та права на податковий кредит з ПДВ у разі відсутності товарно-транспортної накладної та виклало свою позицію з цього приводу у листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, де зазначило, що «достатньо поширеною є практика, при якій платникам податків у ході перевірок зменшуються витрати і податковий кредит тільки через відсутність у них товарно-транспортних накладних, але за наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів».

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності інших документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання ТТН не може бути підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Позивачем на підтвердження реального характеру проведеної ним за участі ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка" були надані належним чином оформлені договір, податкові та видаткові накладні, а також документи, які підтверджують використання придбаного ним (будівельних та електричних товарів) у власній господарській діяльності.

Вказані документи були досліджені судом, відповідність вказаних документам заявленим цілям позивача не викликає у суду сумніву.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З урахуванням відсутності рішення суду про визнання договору №29/14 від 29.08.2014 р. або вироку суду, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000922204 від 20.01.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Спецрем-буд-сервіс "Україна" 204922 коп. (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.