Ухвала суду № 55796765, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2016 р. м. Київ К/800/29017/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у міста Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у міста Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у міста Чернігові ради звернулося до суду з позовом у якому просило скасувати постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у виконавчому провадженні №26892166 про накладення штрафу від 11 лютого 2015 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 лютого 2015 року та про стягнення виконавчого збору від 11 лютого 2015 року.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2015 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої а апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавче провадження ВП №41134532 по виконанню виконавчого листа № 2-а/2506/4546/11, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 10 березня 2011 року про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові раді здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_2 за 2010 рік згідно зі статтею 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11 лютого 2015 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області, у зв'язку з повторним не виконанням вимог державного виконавця щодо виконання судового рішення, на боржника накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн.

Цього ж дня державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 79,42 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Однак, вказані висновки судів є передчасними виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 № 512/5 ( далі - Інструкція).

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби; державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

В матеріалах справи відсутні постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження, що унеможливлює встановити початок перебігу строку для самостійного виконання судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що організація та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень супроводжується певними грошовими витратами.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом. (частина 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

Дана норма кореспондується з абзацом 2 пункту 3.13.1 Інструкції, якою передбачено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Перевіряючи законність постанови відповідача про стягнення витрат на проведення виконавчих дій судами не перевірено наявність акту про витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, що виключає можливість зробити висновок про обґрунтованість оскаржуваної постанови.

Що стосується законності постанови про накладення штрафу слід зазначити, що згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Суди вирішуючи питання про законність постанови про накладення штрафу не перевірили причину невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів та наявність відповідного фінансового забезпечення та коштів для повного виконання судового рішення. Крім того, судами залишено без уваги посилання позивача на судове рішення, яким скасовано первинну постанову відповідача про накладення штрафу на божника. Даному рішенню не дано оцінки та не перевірено набрання ним законної сили.

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у міста Чернігові ради задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року скасувати.

Справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у міста Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування рішень направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак