Ухвала суду № 55796426, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/22008/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Іваненко Я.Л., Пасічник С.С., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ТзОВ "Ковосервіс" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. у справі за позовом ТзОВ "Ковосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області про скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року ТОВ "Ковосервіс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області з вимогою про скасування вимоги про сплату боргу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.10.2013р. ТзОВ "Ковосервіс" отримало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-21 у від 05.10.2013р.

18.10.2013 позивач оскаржив вказану вимогу в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, в результаті чого Головне управління Міндоходів у Закарпатській області рішенням від 30.10.2013 № 931/10/07-16-10-05-42 залишило без змін вказану вимогу.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Визначення недоїмки міститься у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що передбачає суму єдиного внеску, своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої у строки, встановлені цим Законом, обчисленої органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Як встановили суди, ТзОВ "Ковосервіс" нараховано 62356,45 грн. єдиного внеску згідно щомісячних звітів товариства про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень 2012 року - серпень 2013 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно вказали на те, що за правилами ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. При цьому суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на те, що в товариства існує заборгованість по виплаті заробітної плати, тому відсутні кошти і на сплату єдиного внеску.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким надана належна правова оцінка апеляційним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Ковосервіс" відхилити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

` судді Іваненко Я.Л.

Пасічник С.С.